ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
22.07.2009 р. 16:10 № 2а-784/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С.,
за участю представників:
позивача -Сахно О.В.
відповідача -Губар М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі Стиль" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 22 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 27 липня 2009 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблі Стиль»(далі -ТОВ «Меблі Стиль») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування Рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 20.10.2008р. №0004752330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 159350,25 грн., посилаючись, зокрема, на те, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і зазначив, що при визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій відповідачем було не правомірно застосовано положення Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436, оскільки відповідальність за порушення вимог ведення касових операцій в національній валюті в Україні встановлюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, який є нормативним актом більшої юридичної сили та прийнятим пізніше.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки'від 12.06.1995р. №436, на момент розгляду справи в суді не визнавався в судовому або іншому порядку неконституційним, або таким, що втратив чинність, а отже, є обов'язковим до виконання на території України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 09.10.2008р. представниками відповідача була здійснена планова перевірка діяльності позивача. Відповідно до Направлення № 272\23-30П від 30.09.08р. предметом планової перевірки було дотримання позивачем вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265\95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
За результатами проведення планової перевірки представниками відповідача був складений Акт (довідка) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 09.10.2008 року. Зазначеним Актом встановлено порушення п.п.2.6. п.2 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" далі - (постанова Правління НБУ № 637).
Відповідно до п.п.2.6. п.2 постанови Правління НБУ № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно п.1.2. постанови Правління НБУ № 637 книга обліку розрахункових операцій має бути прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України та містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
При цьому, постанова Правління НБУ № 637 не містить санкцій щодо порушення вимог ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в результаті планової перевірки встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 31870,05 грн., а саме: торгівельна виручка за 19.06.07р. в сумі 14103,02 грн. та за 20.06.07р. в сумі 17767,03 грн. не оприбуткована (не записана) в Книзі обліку розрахункових операцій № 2657003772/1, яка зареєстрована 26.07.05р. Разом з тим вищезазначені суми записані в Книзі обліку розрахункових операцій №2657003772/2, яка зареєстрована 21.06.07р. Відповідно до банківських квитанцій та виписок, копії яких знаходяться в матеріалах справи, готівка була зарахована на банківських рахунок позивача як торгова виручка.
На підставі Акта перевірки № 0133/26/57/23/33446484 від 09.10.2008р. відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.2008р. №0004752330/0, до ТОВ «Меблі Стиль'у розмірі 159350,25 грн.
При цьому підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач зазначив абз. 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки'від 12.06.1995р. №436, згідно якого за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Статтею 106 Конституції України встановлено, що Укази Президента України є обов'язковими до виконання на території України. Крім того, статтею 147 Конституції України передбачено, що вирішення питання про відповідність тих чи інших нормативних актів Конституції України є виключною компетенцією Конституційного Суду України. Слід також відзначити, що цей Указ Президента України є чинним, оскільки не був скасований в установленому порядку.
За таких обставин суд вважає безпідставними посилання позивача на неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі зазначеного Указу.
Разом з тим, в Акті перевірки № 0133/26/57/23/33446484 від 09.10.2008р. в якості підстави встановлення граничного строку сплати штрафних (фінансових) санкцій визначено ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі -Закон № 2181-ІІІ).
Суд не може погодитися з даним посиланням та звертає увагу, що Закон № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування'від 25 червня 1991 року № 1251-XII, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог ведення касових операцій в національній валюті в Україні не включені до переліку загальнодержавних та місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів).
Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки'належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення вимог ведення касових операцій в національній валюті в Україні було здійснено позивачем протягом 19-20 червня 2007 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 9 жовтня 2008 року, Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем прийнято 20 жовтня 2008р. тобто з порушенням строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 20.10.2008 року № 0004752330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С. Мазур