ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01.10.2009 р. № 2а-5048/09/2670
14:53
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
проскасування припису № СК-084/09-185 від 03.03.2009 в частині визначення порушення ч. 1 статті 25 Закону України «Про страхування»
Судді: Кротюк О.В.
Григорович П.О.
Кочан В.М.
Секретар судового засідання: Павелків С.Р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати припис № СК-084/09-185 від 03.03.2009 в частині визначення порушення ч. 1 статті 25 Закону України «Про страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припис в оскаржуваній частині прийнято в порушення положень Закону України «Про страхування», оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до вказаних законів та з дотриманням Ліцензійних умов.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем допущено порушення законодавча при наданні фінансових послуг, які необхідно усунути.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
актом позапланової інспекції Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»№ 26/09-26-309 від 04.02.2009 встановлено порушення законодавства у сфері страхування.
Приписом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-084/09-185 від 03.03.2009 в оскаржуваній частині встановлено:
«Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна'в своїй діяльності вчинило порушення вимог:
- частини першої статті 25 Закону України «Про страхування'щодо невиконання обов'язкову страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування
та приписано Відкритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Країна'усунути виявлені порушення вимог зазначених нормативно-правових актів чинного законодавства України, інформацію про виконання вимог цього припису подати в Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України до 03.04.2009.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, за результатом розгляду справи, судом встановлено:
22.12.2007 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір автомобільного страхування,
21.08.2008 настав страховий випадок,
22.08.2008 страхувальник звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування,
29.12.2008 страховиком затверджено розрахунок розміру страхового відшкодування, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 5373,68 грн., розмір франшизи, зменшення розміру страхового відшкодування на суму податку на додану вартість у розмірі 895,61 грн. та розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті -3998,07 грн.
20.01.2009 складено страховий акт, яким визначено розмір страхового відшкодування -3998,07 грн., на підставі якого виплачено страхове відшкодування страхувальнику.
Відповідач наголошує, що страховиком порушено положення частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування'в частині визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу не у відповідності до порядку встановленого законодавством.
З вказаним висновком суд не погоджується виходячи з наступного.
Так, Закон України «Про страхування'від 07.03.1996 N 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Положеннями статті 16 Закону України «Про страхування'передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У відповідності до положень статті 9 Закону «Про страхування'страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування'передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування'встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до п. 13.10 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)№ 0670152 від 01.02.2007 та п. 17.4. Договору страхування № 23/004696/ПР/2.1.5.1 від 22.12.2007 у разі відсутності розрахункових документів щодо підтвердження оплати відновлювального ремонту, Страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на суму передбаченого умовами законодавства України додатку та здійснити доплату суми зменшення страхового відшкодування у разі підтвердження Страхувальником понесених витрат пов'язаних з оплатою цього і сітку.
При цьому, Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395, (далі - Методика) розроблена згідно із Законом України "Про судову експертизу", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України, а також Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна. Методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ.
Відповідно до Методики вартість відновлювального ремонту ДТЗ - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого ДТЗ.
Вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу.
Разом з тим, відповідно до положень частини 17 статті 9 закону України «Про страхування'страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Таким чином, суд вважає, що позивачем обґрунтовано виплачено саме зазначену (виплачену) суму страхового відшкодування, тобто суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу за виключенням податку на додану вартість та франшизи за полісом.
Адже, по-перше, виплата здійснена особисто скаржнику - фізичній особі, яка не є платником податку на додану вартість і не має підстав для здійснення такого нарахування податку на додану вартість, по-друге страхувальником не надано страховику при зверненні за страховим відшкодуванням розрахункові документи, що підтверджують оплату податку на додану вартість, пов'язану з витратами з відновлювання транспортного засобу, які є прямим збитком, якого зазнав страхувальник. А отже, за таких умов, зазначені суми ПДВ не можуть розглядатися як шкода (прямі збитки) понесені страхувальником, яка підлягає покриттю страховим відшкодуванням, що і передбачено умовами Правил страхування страховика і відповідного договору страхування.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в описуваній частині, оскільки позивачем правомірно виплачено скаржнику суму страхового відшкодування згідно наданих розрахунків прямих збитків за виключенням суми податку на додану вартість. Адже, страхувальником при зверненні за страховим відшкодуванням не надано страховику доказів сплати податку на додану вартість, яка включена у вартість відшкодування витрат з відновлення транспортного засобу. Тобто, позивачем за результатом вивчення звернення заявника правомірно виплачено суму відшкодування за виключенням податку на додану вартість та франшизи.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-084/09-185 від 03.03.2009 в частині визначення порушення ч. 1 статті 25 Закону України «Про страхування'щодо невиконання обов'язкову страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді П.О.Григорович
В.М.Кочан
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -16.10.2009.