ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01.10.2009 р. № 2а-5046/09/2670
15:27
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
проскасування припису № СК-084/09-186 від 03.03.2009
Судді: Кротюк О.В.
Григорович П.О.
Кочан В.М.
Секретар судового засідання: Павелків С.Р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати припис № СК-084/09-186 від 03.03.2009.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припис в оскаржуваній частині прийнято в порушення положень Закону України «Про страхування», оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до вказаного закону та з дотриманням Ліцензійних умов.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем допущено порушення законодавча при наданні фінансових послуг, які необхідно усунути.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
актом позапланової інспекції Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»№ 26/09-26-308 від 04.02.2009 встановлено порушення законодавства у сфері страхування.
Приписом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-084/09-186 від 03.03.2009 встановлено:
«Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна'в своїй діяльності вчинило порушення вимог:
- пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування»(Далі - Закон) щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк;
- частини першої статті 25 Закону щодо невиконання обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.
та приписано Відкритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Країна'усунути виявлені порушення вимог зазначених нормативно-правових актів чинного законодавства України, інформацію про виконання вимог цього припису подати в Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України до 03.04.2009.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Щодо встановленого порушення пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування»(Далі - Закон) щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За результатом розгляду справи судом встановлено, що 28.05.2008 СК «Країна'укладено договір автомобільного страхування № 23/012065/ ПР/2.1.5.1 (надалі - Договір) з ОСОБА_1 .
18.10.2008 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу, що засвідчується довідкою ДАІ за формою №1.
20.10.2008 СК «Країна'за № 2385 зареєстровано заяву страхувальника про страховий випадок, із зазначенням порядку виплати страхового відшкодування.
22.10.2008 СК «Країна'за № 6350 зареєстровано довідку ДАІ за формою № 2 від 21.10.2008 № 59, надану на запит СК «Країна'від 20.10.2008 № 114.
31.10.2008 СК «Країна'за № 6461 зареєстровано звіт № 2182 з визначення вартості матеріального збитку, складений 28.10.2008 ТОВ «Естімейт'на запит СК «Країна'від 24.10.2008. Відповідно до даного звіту, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Кіа Cerato державний номер НОМЕР_1 , складає 20164,67 гривень.
15.12.2008 СК «Країна'за № 11957 зареєстровано лист вигодонабувача (ПростоФінанс) від 12.12.2008 № КС1749 про порядок виплати.
20.01.2009 СК «Країна'за № 251 направлено страхувальнику лист про прийняте
рішення здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 16803,89 грн. (20164,67 грн. (згідно звіту №2182) - 3360,78 грн. (ПДВ)).
27.01.2009 страховиком здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 16921,52 грн.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в описуваній частині підлягає скасуванню.
Так, Закон України «Про страхування'від 07.03.1996 N 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Положеннями статті 16 Закону України «Про страхування'передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування'передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Разом з тим, умовами договору страхування передбачено, що впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків Страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до 15 (п'ятнадцяти) робочих днів здійснює виплату (положення пункту 17 Договору).
При цьому, пунктом 15.1.8 Договору передбачено, що з метою визнання події страховим випадком та визначення розміру збитку, страхувальник у будь-якому разі зобов'язаний надати страховику лист вигодонабувача із зазначенням реквізитів для сплати страхового відшкодування -у разі наявності винодонабувача за договором страхування та законних підстав для виплати йому страхового відшкодування.
Таким чином, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування впродовж 25 (двадцяти п'яти) робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків.
З огляду на наведене вище, суд вважає оскаржуване рішення в описуваній частині необґрунтованим, оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена вчасно, з дотриманням вимог Закону України «Про страхування». Адже 15.12.2008 надійшов лист вигодонабувача, а вже 27.01.2009 СК «Країна'перераховано страхове відшкодування страхувальнику. Тобто на 24 робочий день з дня отримання всіх документів, передбачених п. 15 Договору страхування відбулась виплата страхового відшкодування в розглядаємому випадку. При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що вказаного висновку дійшов з урахуванням того, що згідно з Наказом № К384 від 12.12.2008 робочими днями СК «Країна'були: 22.12.2008-26.12.2008, 29.12.2008-31.12.2008, 08.01.2009-10.01.2009; 12.01.2009-16.01.2009; 19.01.2009-24.01.2009; 26.01.2009-30.01.2009.
З урахуванням того, що позивачем добровільно укладено договір автомобільного страхування, умовами якого передбачено умову виплати страхового відшкодування у передбачені пунктом 17 Договору строки виключно після отримання листа вигодонабувача, то за результатом розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що позивачем порушено частину 3 статті 20 Закону України «Про страхування'при виплаті страхового відшкодування страхувальнику. Адже, страхове відшкодування виплачено страхувальнику з дотриманням положень Закону України «Про страхування'та умов Договору автомобільного страхування від 28.05.2008.
Щодо встановленого порушення частини першої статті 25 Закону України «Про страхування'щодо невиконання обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.
Так, за результатом розгляду справи, судом встановлено:
19.01.2008 страховиком затверджено розрахунок розміру страхового відшкодування, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 20164,67 грн., зменшення розміру страхового відшкодування на суму податку на додану вартість у розмірі 3360,78 грн. та розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті -16803,89 грн.
20.01.2009 складено страховий акт, яким визначено розмір страхового відшкодування -16803,89 грн., на підставі якого виплачено страхове відшкодування страхувальнику.
Відповідач наголошує, що страховиком порушено положення частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування'щодо невиконання обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування. З вказаним висновком суд не погоджується виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування'встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до п. 13.10 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)№ 0670152 від 01.02.2007 та п. 17.4. Договору страхування № 23/004696/ПР/2.1.5.1 від 22.12.2007 у разі відсутності розрахункових документів щодо підтвердження оплати відновлювального ремонту, Страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на суму передбаченого умовами законодавства України додатку та здійснити доплату суми зменшення страхового відшкодування у разі підтвердження Страхувальником понесених витрат пов'язаних з оплатою цього і сітку.
При цьому, Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395, (далі - Методика) розроблена згідно із Законом України "Про судову експертизу", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України, а також Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна. Методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ.
Відповідно до Методики вартість відновлювального ремонту ДТЗ - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого ДТЗ.
Вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу.
Разом з тим, відповідно до положень частини 17 статті 9 закону України «Про страхування'страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Таким чином, суд вважає, що позивачем обґрунтовано виплачено саме зазначену (виплачену) суму страхового відшкодування, тобто суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу за виключенням податку на додану вартість та франшизи за полісом.
Адже, по-перше, виплата здійснена особисто скаржнику - фізичній особі, яка не є платником податку на додану вартість і не має підстав для здійснення такого нарахування податку на додану вартість, по-друге страхувальником не надано страховику при зверненні за страховим відшкодуванням розрахункові документи, що підтверджують оплату податку на додану вартість, пов'язану з витратами з відновлювання транспортного засобу, які є прямим збитком, якого зазнав страхувальник. А отже, за таких умов, зазначені суми ПДВ не можуть розглядатися як шкода (прямі збитки) понесені страхувальником, яка підлягає покриттю страховим відшкодуванням, що і передбачено умовами Правил страхування страховика і відповідного договору страхування.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в описуваній частині, оскільки позивачем правомірно виплачено скаржнику суму страхового відшкодування згідно наданих розрахунків прямих збитків за виключенням суми податку на додану вартість. Адже, страхувальником при зверненні за страховим відшкодуванням не надано страховику доказів сплати податку на додану вартість, яка включена у вартість відшкодування витрат з відновлення транспортного засобу. Тобто, позивачем за результатом вивчення звернення заявника правомірно виплачено суму відшкодування за виключенням податку на додану вартість.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-084/09-186 від 03.03.2009.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді П.О.Григорович
В.М.Кочан
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -16.10.2009.