ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
23.09.2009 р. 11:11 № 2а-3501/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Григоровича П. О. та Донця В. А., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем»
до за участюНаціональної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі Прокуратури міста Києва
провизнання протиправним та нечинним висновку
У судовому засіданні 23 вересня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем»(надалі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (надалі -Відповідач), за участю Прокуратури міста Києва про визнання протиправними дій Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі при проведенні експертизи № 124Е від 23 березня 2009 року; визнання протиправним та нечинним висновку експерта Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі по проведенню експертизи є протиправними, оскільки вчинені всупереч вимогам чинного законодавства України, а оскаржуваний висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року є незаконним, прийнятий з порушенням процедури його прийняття та оформлення та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що, виносячи оскаржуваний висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року, експертом було порушено вимоги Інструкції проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, затвердженої рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 15 липня 2008 року № 2, оскільки оскаржуваний висновок не відповідає вимогам чинного законодавства України як за формою, так і за змістом.
Представники Відповідача -Національної комісії з питань захисту суспільної моралі, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представниками Національної комісії з питань захисту суспільної моралі було зазначено про те, що висновок Національної комісії з питань захисту суспільної моралі від № 124Е від 23 березня 2009 року надано з дотриманням вимог Інструкції проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, затвердженої рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 15 липня 2008 року № 2, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Представник Прокуратури міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказавши на законність та обґрунтованість висновку експерта № 124Е від 23 березня 2009 року, та просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідача, представника Прокуратури міста Києва, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист суспільної моралі», Положенням про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1550, Інструкцією проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, затвердженої рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 15 липня 2008 року № 2.
Правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль визначено Законом України «Про захист суспільної моралі»(надалі також -«Закон»).
Державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (стаття 15 Закону).
Статус Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі визначено статтею 17 Закону.
Так, з метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створюється Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (далі -Національна комісія). Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру. Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами. Національна комісія має право залучати державні органи та їх представників, а також на договірних умовах окремих спеціалістів для надання й аналізу інформації у сфері захисту суспільної моралі.
Основними завданнями Національної комісії є, зокрема, контроль за дотриманням чинного законодавства України у сфері захисту суспільної моралі (частина 1 статті 19 Закону).
Порядок проведення експертизи продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру визначено статтею 20 Закону.
Метою експертизи продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру є підготовка висновків про відповідність такої продукції чинному законодавству про захист суспільної моралі й можливість її обігу на території України. Ініціювати експертизу, крім самої Національної комісії, мають право державні й громадські організації, фізичні та юридичні особи, виробники і розповсюджувачі предметів і продукції, що звернулися до Національної комісії з офіційним зверненням. Документи та матеріали, що подані для експертної оцінки, реєструються, оформлюються резолюцією державного органу, що здійснює експертизу, і передаються експерту (експертам) для оцінки.
Правовий статус та процедуру діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі визначено Положенням про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1550 (надалі також -«Положення»).
Відповідно до пункту 1 Положення Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі є постійно діючим державним експертним і контролюючим органом.
Основними завданнями Комісії є, зокрема, проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії; здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі (пункт 4 Положення).
Порядок проведення експертизи продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру відповідними структурними підрозділами апарату Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі і підготовки висновків про відповідність такої продукції чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі й можливості її обігу на території України визначено Інструкцією проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, затвердженої рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 15 липня 2008 року № 2 (надалі також -«Інструкція»).
Відповідно до пункту 1. 3 Інструкції експертиза продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру у будь-яких матеріальних формах та на будь-яких носіях здійснюється спеціалістами апарату Комісії. За результатами експертизи спеціалістами готуються висновки про відповідність чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі, зокрема, друкованої продукції сексуального чи еротичного характеру, що призначена для продажу і розповсюдження в спеціально відведених місцях.
Пунктом 1. 4 Інструкції визначено підстави проведення експертизи.
Так, підставою для проведення експертизи та надання висновку про відповідність досліджуваної продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі і можливість обігу на території України, є письмове звернення заявника з обов'язковим зазначенням реквізитів , визначених цією Інструкцією, а також з переліком об'єктів, що додаються, або відповідне рішення Голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, прийняте за результатами аналізу теле-, радіо-, відеопродукції, репертуару кінотеатрів, кіно-, відеоустановок, відеозалів, друкованої продукції засобів масової інформації, а також видовищних заходів стосовно їх відповідності вимогам чинного законодавства щодо захисту суспільної моралі.
Висновком Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року було встановлено, що «фотофіксація рекламного сюжету плитки «Атем»«Неперевершена досконалість», яка на даний час розміщується на щитах, що стоять окремо, у м. Києві, не відповідає вимогам Закону України «Про захист суспільної моралі», є продукцією еротичного характеру і заборонена для використання у зовнішній рекламі».
Вказаний висновок Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем'вважає незаконним та таким, що прийнято з порушенням процедури його прийняття та оформлення, а тому підлягає визнанню нечинним та протиправним.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, завданням адміністративного суду завжди є контроль легальності.
В обґрунтування незаконності оскаржуваного висновку Позивач посилається на порушення процедури його прийняття та порядку оформлення.
Так, організацію проведення експертизи визначено розділом 4 Інструкції.
Пунктом 4. 1 Інструкції передбачено, що експертиза проводиться у разі, зокрема, надходження до Комісії звернення заявника і подання на дослідження відповідної продукції чи матеріалів та прийняття Головою Комісії або його заступником відповідного рішення про проведення експертизи.
Як підтверджується матеріалами справи, а саме -Листом Прокуратури міста Києва № 07/1-305вих-09 від 19 березня 2009 року, -Прокуратура міста Києва на доручення Президента України з метою проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про захист суспільної моралі'під час розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, звернулася до Голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі зі зверненням, в якому просила дослідити на предмет відповідності вимогам Закону України «Про захист суспільної моралі'фотофіксацію рекламного сюжету плитки «Атем», яка на даний час розміщується на щитах, що стоять окремо, у м. Києві. До вказаного звернення було долучено примірник рекламного сюжету.
Факт прийняття Головою Комісії відповідного рішення про проведення експертизи підтверджується дорученням Голови Комісії заступнику начальника Управління експертизи у галузі друкованої продукції, товарів та послуг, художнього мистецтва та видовищних заходів Тарасову О. Д .
Відтак, Суд звертає увагу на необґрунтованість тверджень представника Позивача про відсутність відповідного рішення Відповідача про проведення експертизи.
Згідно з пунктом 4. 6 Інструкції Голова Комісії або один з його заступників розглядає отримані документи та матеріали і доручає відповідним структурним підрозділам апарату Комісії проведення експертизи. Голова Комісії може безпосередньо призначити спеціаліста та встановити строк виконання експертизи відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі'або доручити вирішення цих питань одному із своїх заступників чи керівнику відповідного структурного підрозділу комісії.
Пунктом 1. 2 Інструкції визначено, що спеціаліст -це працівник апарату Комісії, який має вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста та відповідно до посадової інструкції наділений повноваженнями щодо проведення експертиз, несе персональну відповідальність за їх повноту, обґрунтованість і достовірність.
Відтак, Суд звертає увагу на необґрунтованість тверджень представника Позивача про те, що висновок експерта не містить відомостей про експерта, його досвід та компетентність, функціональні обов'язки, оскільки, як зазначено в оскаржуваному висновку, «проведення дослідження доручено заступнику начальника Управління експертизи у галузі друкованої продукції, товарів та послуг, художнього мистецтва та видовищних заходів».
Функціональні обов'язки заступника начальника Управління експертизи у галузі друкованої продукції, товарів та послуг, художнього мистецтва та видовищних заходів визначено відповідною посадовою інструкцією, а тому безпідставними є пояснення представника Позивача про їх не зазначення.
Розділом 5 Інструкції визначено порядок оформлення висновку експертизи.
Результати експертизи продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру щодо відповідності чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі та можливості її обігу на території України, викладаються у письмових висновках (пункт 5. 1 Інструкції).
Висновок складається з трьох частин: вступної, дослідницької та заключної (пункт 5. 2 Інструкції)
Додатком 3 до пункту 5. 1 Інструкції затверджено типовий взірець висновку експертизи.
Так, відповідно до вимог, зазначених у вказаному Додатку 3, у дослідницькій частині висновку експертизи зазначаються, зокрема, об'єкти, що підлягають дослідженню.
Як вбачається з дослідницької частини оскаржуваного висновку, в ній міститься опис об'єкта дослідження, що підтверджується наступним формулюванням: «Для надання висновку розглянуто фотознімок рекламного сюжету плитки «Атем»«Неперевершена досконалість», зразки якої розміщені на білбордах в багатьох місцях Києва… оскільки показує практично оголену молоду вродливу жінку. Відверта поза та оголені частини тіла безперечно викликають еротичні бажання».
Відтак, аналіз вищевказаних формулювань свідчить про необґрунтованість тверджень Позивача про відсутність опису об'єкту дослідження, оскільки оскаржуваний висновок містить такий опис.
Відповідно до пункту 2. 1 Інструкції спеціаліст зобов'язаний, зокрема, проводити повні, обґрунтовані та об'єктивні дослідження.
Суд звертає увагу на те, що у вступній частині оскаржуваного висновку міститься перелік використаних нормативних актів та літератури; дослідницька частина висновку містить посилання на нормативні визначення та положення, на яких ґрунтувалося дослідження.
Об'єктивних доказів на підтвердження неповноти, необґрунтованості та необ'єктивності дослідження представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.
Водночас, відповідно до пункту 5. 4 Інструкції у висновку обов'язково має міститися інформація щодо відповідності досліджуваної продукції вимогам законодавства у сфері захисту суспільної моралі, можливості та можливих умов обігу досліджуваної продукції на території України.
Висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року відповідає вимогам вищевказаного положення, оскільки його заключна частина містить висновок про те, що «… фотофіксація рекламного сюжету плитки «Атем»«Неперевершена досконалість», яка на даний час розміщується на щитах, що стоять окремо, у м. Києві не відповідає вимогам Закону України «Про захист суспільної моралі», є продукцією еротичного характеру і заборонена для використання у зовнішній рекламі».
Пояснення представника Позивача про те, що експертом не було зроблено належного аналізу чинного законодавства, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи та не можуть бути прийняті Судом до уваги.
Відповідно до пункту 5. 6 Інструкції висновок оформлюється на бланку Комісії, підписується спеціалістом, який проводив дослідження та керівником структурного підрозділу, у якому він працює, і затверджується Головою Комісії або його заступником та засвідчується відбитком гербової печатки Комісії. Підписи та кожна сторінка тексту з заключними висновками за результатами експертизи засвідчуються відбитком гербової печатки Комісії. Якщо до висновку додаються фотографії, вони оформлюються у вигляді фото таблиці, підписуються спеціалістом, підпис якого засвідчується відбитком гербової печатки Комісії.
Як вбачається зі змісту Висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року, його підписано заступником начальника Управління експертизи у галузі друкованої продукції, товарів та послуг, художнього мистецтва та видовищних заходів О. Д. Тарасовим, який одночасно і є спеціалістом, який проводив дослідження, підпис якого скріплено гербовою печаткою Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, та затверджено В. о. першого заступника Голови Комісії А. А. Попок , підпис якого також скріплено гербовою печаткою Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.
Суд звертає увагу на те, що до Висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року не було додано фотографій, тому відповідні посилання Позивача є необгрунтованими.
Таким чином, твердження представника Позивача про суперечність оскаржуваного висновку положенням пункту 5. 6 Інструкції є безпідставними.
Пунктом 5. 9 Інструкції визначено, що перший примірник висновку направляється заявнику, особою, відповідальною за діловодство в Комісії. Другий примірник висновку зберігається в архіві Комісії.
Як підтверджується наданими представником Прокуратури міста Києва документами, 23 березня 2009 року заявнику було направлено висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року (за вх. № 584/51-06).
Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі'означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб'означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Проаналізувавши вимоги чинного законодавства в сфері захисту суспільної моралі та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України в сфері суспільної моралі, а також є таким, що винесений з дотриманням процедури проведення експертизи та оформлення її результатів, отже, є законним.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини другої Розділу ІІІ (Сексологічні критерії еротики) Критеріїв віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, в тому числі реклами, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до розряду порнографічної або еротичної продукції, затверджених рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 20 лютого 2007 року, - показ напівоголених та оголених моделей з демонстрацією, зокрема, сідниць, відноситься до сексологічних критеріїв еротики.
Враховуючи вищевказане, позовні вимоги про визнання протиправними дій Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі при проведенні експертизи № 124Е від 23 березня 2009 року та визнання протиправним та нечинним висновку експерта Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд також звертає увагу на те, що частиною 7 статті 20 Закону встановлено, що експертні висновки можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства.
Закон України «Про захист суспільної моралі'було прийнято 20 листопада 2003 року.
В той же час, Кодекс адміністративного судочинства України прийнято 6 липня 2005 року та набрав чинності 1 вересня 2005 року.
До 1 вересня 2005 року скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб вирішувалися в порядку Глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 року.
Відтак, звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосовуються положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 124Е від 23 березня 2009 року є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді П. О. Григорович
В. А. Донець