ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
місто Київ
11 год. 32 хв.
28.07.2009 р. № 3/670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н.Є., суддів Григоровича П. О. та Донця В. А., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про про визнання нечинним нормативно-правового акту
У судовому засіданні 28 липня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України (надалі -Відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просив про визнання нечинним пункту 1.5.4, частини першої та третьої пункту 7.10, пунктів 7.11, 7.12 «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2002 року за № 364/6652; зобов'язати Міністерство освіти і науки України вилучити пункти 1.5.4, частини першої та третьої пункту 7.10, пунктів 7.11, 7.12 з «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197.
Позовні вимоги мотивовані тим, що пункти 1.5.4, частина перша та третя пункту 7.10, пункти 7.11, 7.12 «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197 є такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили -Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», а тому підлягають визнанню нечинними та вилученню.
Позивачем в судовому засіданні було зазначено про те, що остаточним висновком -рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності № 79091 від 24 грудня 2007 року йому було відмовлено у видачі патенту на винахід «Візок для спікання агломерату та обпалювання котунів'за заявкою № НОМЕР_1 на підставі пункту 7.12 «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель». Остаточним висновком-рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності № 45163/3 від 7 жовтня 2008 року Позивачу було відмовлено у видачі патенту на винахід «Опорний вузол бурового верстата» за заявкою № 200608286 на підставі пункту 7. 12 «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель».
Якщо керуватися вимогами Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», то, на думку Позивача, підстав для відмови у видачі патентів за заявкою № 20031212047 на винахід «Візок для спікання агломерату та обпалювання котунів'та за заявкою № 200608286 на винахід «Опорний вузол бурового верстата'у Державного департаменту інтелектуальної власності немає: додаткові матеріали заявок не містять ознак, які необхідно включити до формули винаходу.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Представником Міністерства освіти і науки України було зазначено, що оскаржувані пункти 1.5.4, частина перша та третя пункту 7.10, пункти 7.11 та 7.12 «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197, є законними, тобто такими, що відповідають положенням Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі».
Представник Відповідача, зокрема, зазначив про те, що норми «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197, є такими, що розкривають положення Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», враховуючи те, що будь-який закон звичайно встановлює загальні положення, які уточнюються у нормах інших підзаконних актів.
Оскаржувані пункти «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197, як вказав представник Міністерства освіти і науки України, розкривають умови, за яких додаткові матеріали враховуються експертизою під час проведення кваліфікаційної експертизи. Суть вказаних пунктів Правил зводиться до того, що відомості, які містяться у додаткових матеріалах, мають бути відомі фахівцю у даній галузі. В іншому випадку вони будуть вважатися такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті. Такі вимоги чинного законодавства України з питань інтелектуальної власності, на думку представника Відповідача, пов'язані з тим, що, оскільки патент України на винахід засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід, то важливим є те, щоб первинно подані матеріали заявки одночасно містили всі ознаки, на які витребовується право власності.
Представник Відповідача також вказав на пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду та наполягав на відмові в задоволенні позову з цієї підстави.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
В обґрунтування підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний нормативно-правовий акт, Суду надано копії заявки № 20031212047 від 22 грудня 2003 року, заявки № а 2006 08286 від 24 липня 2006 року, остаточний висновок Державного департаменту інтелектуальної власності № 79091 від 24 грудня 2007 року, остаточний висновок Державного департаменту інтелектуальної власності № 45163/3 від 7 жовтня 2008 року тощо.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», «Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2002 року за № 364/6652.
Право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (частина 1 статті 418 Цивільного кодексу України).
Винахід (корисна модель) -результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології (стаття 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»(надалі -Закон).
Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону патент на винахід -різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.
Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку (частина 1 статті 12 Закону).
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про видачу патенту на винахід чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель); опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є посилання в описі); реферат.
Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі (частина 7 статті 12 Закону).
Частиною 8 статті 12 Закону встановлено, що формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло.
Згідно з частиною 9 статті 12 Закону реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.
Інші вимоги до документів заявки визначаються Установою відповідно до цього Закону (частина 10 Закону).
Статтею 16 Закону визначено порядок проведення експертизи заявки.
Так, експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід (секретний винахід), - кваліфікаційної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.
Відповідно до частини 6 статті 16 Закону заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці. Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.
Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі). Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), якщо вони містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу (корисної моделі). Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), не беруться до уваги під час експертизи заявки і можуть бути, після одержання відповідного повідомлення закладу експертизи, оформлені заявником як самостійна заявка (частина 7 статті 16 Закону).
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20 березня 1883 року, яка є чинною на території України з 25 грудня 1991 року, Договору про патентну кооперацію, підписаного 19 червня 1970 року, який є чинним на території України з 25 грудня 1991 року, і встановлюють порядок розгляду і проведення експертизи заявок на видачу патентів (деклараційних патентів) на винаходи (секретні винаходи) і деклараційних патентів на корисні моделі (секретні корисні моделі), було розроблено Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 року № 197 (надалі -Правила).
Відповідно до пункту 1.2 Правил заявка -сукупність документів, необхідних для видачі Держдепартаментом патенту (деклараційного патенту) на винахід (секретний винахід) чи деклараційного патенту на корисну модель (секретну корисну модель).
Пунктом 1.5.1 Правил встановлено, що заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення.
Виправлення та уточнення до матеріалів заявки не враховуються, якщо вони містять відомості, відмінні від тих, що були в матеріалах заявки на дату її подання, і для фахівця в даній галузі вони не можуть бути виведені явно із змісту первинних матеріалів заявки, про що заявника повідомляють (пункт 1.5.4 Правил).
Порядок проведення перевірки додаткових матеріалів визначено Розділом 7 Правил.
Відповідно до пункту 7.1 Правил додаткові матеріали можуть бути подані заявником з власної ініціативи (частини 3 і 4 статті 16 Закону) на запит Укрпатенту або на попереднє рішення про відмову у видачі патенту на винахід (частини 8, 14 і 16 статті 16 Закону).
Якщо додаткові матеріали передбачають уведення до формули будь-якої додаткової ознаки або сукупності додаткових ознак, що не були розкриті в первинних матеріалах заявки, шляхом зміни опису, формули або ілюстративних матеріалів, зокрема креслень, їх визнають такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті. Однак, якщо заявник доведе, що введення додаткової ознаки або сукупності додаткових ознак для заявленого винаходу настільки відомі фахівцю в даній галузі, що можуть розглядатись як очевидне пояснення, то введення такої ознаки або сукупності ознак визнається таким, що не виходить за межі розкритої у поданій заявці суті (частина перша пункту 7.10 Правил).
Частиною третьою пункту 7.10 Правил встановлено, що якщо додаткові матеріали передбачають уведення до формули будь-якої додаткової ознаки або сукупності додаткових ознак, що не були розкриті в первинних матеріалах заявки, і заявник доведе, що зазначений об'єкт, як правило, характеризують саме такою ознакою або сукупністю ознак, то їх залучення може розглядатись як очевидне пояснення. Однак, якщо залучення додаткової ознаки або сукупності ознак надає заявленому об'єкту нової властивості або забезпечує поліпшення відомих властивостей тощо, які не були розкриті в первинних матеріалах заявки, то вона не буде взята до уваги.
Відповідно до пункту 7.11 Правил, якщо ознака детально розкрита в первинних матеріалах заявки, але її вплив на технічний результат не зазначений або зазначений не в повній мірі, а для фахівця в даній галузі він є очевидним, то надання пояснення такого впливу не визнається таким, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті.
Пунктом 7.12 Правил визначено, що якщо додаткові матеріали містять відсутні в первинних матеріалах заявки відомості, що не підлягають включенню до формули, але необхідні для підтвердження реалізації винаходу, і такі відомості стали загальнодоступними до дати подання заявки (або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету), то їх визнають такими, що не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті.
Позивач в судовому засіданні посилався на незаконність положень пунктів 1.5.4, частини першої та третьої пункту 7.10, пунктів 7.11 та 7.12 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197 та просив визнати їх нечинними.
Представник Відповідача в судовому засіданні наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197 було офіційно опубліковано 3 травня 2002 року, а тому Позивач пропустив строк звернення до суду.
Враховуючи вищевказане, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель були затверджені наказом Міністерства освіти і науки України № 197 15 березня 2002 року та офіційно опубліковані в Офіційному віснику України від 3 травня 2002 року -2002 р., № 16, стор. 356, стаття 887, код акту 22226/2002.
Датою подання заявки Позивача № 20031212047 є 22 грудня 2003 року. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Позивач неодноразово подавав до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України заявки на винаходи і корисні моделі (Виписка з Державного реєстру патентів України на винаходи № 1452-с від 30 червня 2009 року щодо заявки № а 2006 07333 від 3 липня 2006 року, Висновок Державного департаменту інтелектуальної власності № 1585 від 17 січня 2008 року за заявкою Позивача № а 2006 07333 від 3 липня 2006 року, Виписка з Державного реєстру патентів України на винаходи № 1452-с від 30 червня 2009 року щодо заявки № а 2006 06466 від 9 червня 2006 року, Висновок Державного департаменту інтелектуальної власності № 4585/1 від 26 березня 2008 року за заявкою Позивача № а 2006 06466 від 9 червня 2006 року тощо).
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду -це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу на те, що Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197 було офіційно опубліковано в Офіційному віснику України від 3 травня 2002 року -2002 р., № 16, стор. 356, стаття 887, код акту 22226/2002.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 4 грудня 2008 року (про що свідчить реєстраційний запис на першій сторінці позовної заяви).
До цього часу, як зазначено Позивачем, він в судовому порядку про оскарження відповідних положень не звертався.
Позивач зазначив, що, на його думку, ним не пропущено річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався лише з моменту отримання відмови Державного департаменту інтелектуальної власності у видачі патенту на підставі оскаржуваних пунктів Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197.
Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Поважними за змістом даної статті визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Однак, у даному випадку, Позивачем не зазначено про обставини, що можуть бути визнані судом поважними для пропущення строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, Суд звертає увагу на те, що Позивачем не надано обґрунтованих пояснень стосовно причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а також не надано належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.
Суд також звертає увагу на те, що Позивач в судовому засіданні підтвердив той факт, що він став суб'єктом правовідносин, в яких застосовуються Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197, у 2003 році, з часу подання заявки на винахід «Візок для спікання агломерату та обпалювання котунів»№ 20031212047 від 22 грудня 2003 року.
Таким чином, з 22 грудня 2003 року Позивач був суб'єктом правовідносин, в яких застосовується або може бути застосовано Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197 та він був обізнаний з вищевказаними Правилами.
Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України 15 березня 2002 року № 197, були опубліковані в офіційному виданні України, тому з часу офіційного опублікування вони стали загальновідомими.
Кодекс адміністративного судочинства України, яким встановлено річний строк на звернення до адміністративного суду, набрав чинності 1 вересня 2005 року.
До 1 вересня 2005 року провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин регулювалася в порядку Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 року.
Пояснення представника Відповідача щодо пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду знайшли підтвердження в судовому засіданні належними та обґрунтованими засобами доказування.
Суд також звертає увагу на те, що, як випливає із пояснень Позивача в судовому засіданні, його доводи та обґрунтування, викладені в позовній заяві, стосуються неправомірності, на думку Позивача, рішень суб'єкта владних повноважень, яке має характер індивідуальної дії, а саме -висновків Державного департаменту інтелектуальної власності № 79091 від 24 грудня 2007 року та № 45163/3 від 7 жовтня 2008 року по його заявках № 20031212047 від 22 грудня 2003 року, та № а 2006 08286 від 24 липня 2006 року відповідно, та зазначено, що вказані висновки Державного департаменту інтелектуальної власності він в судовому порядку також оскаржує.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із порушенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 4 грудня 2008 року (про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи те, що Позивачем не надано об'єктивних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді П. О. Григорович
В. А. Донець