ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
місто Київ
17 год. 31 хв.
15.07.2009 р. № 3/722
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н.Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Державного департаменту інтелектуальної власності
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 15 липня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі -Відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просив про скасування Рішення Апеляційної палати від 14 серпня 2008 року, затвердженого наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 187 від 15 вересня 2008 року по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року; скасування Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію позначення відносно частини товарів і послуг вих. № 21258 від 14 квітня 2008 року; зобов'язання Державний департамент інтелектуальної власності зареєструвати знак для товарів і послуг «CUENOD»за заявкою № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року щодо усіх заявлених товарів та послуг 9, 11 та 37 класів МКТП; витрати по реєстрації знака для товарів і послуг «CUENOD»за заявкою № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року покласти на Позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію позначення відносно частини товарів і послуг вих. № 21258 від 14 квітня 2008 року та Рішення Апеляційної палати від 14 серпня 2008 року, затверджене наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 187 від 15 вересня 2008 року по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року, в частині відмови в реєстрації позначення для всіх товарів 11 класу, частини товарів 09 класу та споріднених послуг 37 класу, є незаконними та такими, що прийняті з грубим порушенням вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Представником Позивача в судовому засідання було зазначено про те, що Державним департаментом інтелектуальної власності було позбавлено Позивача конституційного права на захист своєї інтелектуальної власності, яке передбачено статтею 54 Конституції України.
Представник Позивача покликався на те, що для обґрунтування свого рішення про реєстрацію знака заклад експертизи навів Інтернет-посилання, які не належать до жодної інформаційної бази та не мають офіційного статусу інформаційного ресурсу відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», яким слід користуватися при проведенні кваліфікаційної експертизи заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг. Державний департамент інтелектуальної власності та його підрозділи, як зазначив представник Позивача, при прийнятті рішення за заявкою № m 2006 09893, керувався джерелом інформації, яке не передбачено чинним законодавством України, і, крім того, містить неправдиву та суперечливу інформацію, яку не може бути прийнято до уваги та, посилаючись на неї, робити висновки щодо охороноздатності позначення, що подане на реєстрацію у якості знака для товарів і послуг.
Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності, на думку представника Позивача, не перевіривши відповідність отриманої інформації закладом експертизи вимогам закону, не отримала офіційних підтверджень таких відомостей, зробила хибний висновок, який не відповідає дійсності та жодним чином не підтверджується, ґрунтується на суперечливій інформації, отриманої з джерел, які не відповідають вимогам Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Представник Позивача вважає, що заявлене позначення відповідає вимогам Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг'щодо охороноздатності, щодо усіх заявлених на реєстрацію класів, для яких позначення подане на реєстрацію.
Представник Відповідача -Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. В обґрунтування заперечень на позов представник Відповідача покликався на те, що під час проведення експертизи заявки № m 2006 09893 на знак для товарів і послуг «CUENOD»Державним департаментом інтелектуальної власності не було порушено жодної з вимог законодавства України, Відповідач діяв у відповідності з принципами, встановленими статтею 19 Конституції України, а саме -на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг'та Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 238 липня 1995 року № 116; дії закладу експертизи та Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності за вказаними заявками були цілком правомірними і здійснені в межах компетенції і повноважень цих органів.
Представником Відповідача також було зазначено те, що експертиза заявки № m 2006 09893 була проведена закладом експертизи відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг'та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 238 липня 1995 року № 116. за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної закладом експертизи за заявкою № m 2006 09893, як зазначив представник Державного департаменту інтелектуальної власності, було встановлено, що заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони відносно частини товарів і послуг на підставі того, що воно може ввести в оману споживача відносно дійсного виробника товарів.
Крім того, представник Відповідача посилався на те, що, за результатами розгляду матеріалів поданого Позивачем заперечення колегією Апеляційної палати було встановлено, що рішення Державного департаменту інтелектуальної власності за вказаною заявкою було прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства України в сфері інтелектуальної власності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 238 липня 1995 року № 116.
Право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (частина 1 статті 418 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(надалі також -«Закон»).
Відповідно до статті 2 Закону до повноважень Відповідача входить забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, Державний департамент інтелектуальної власності, зокрема, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг; приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень.
Згідно зі статтею 7 Закону особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Державного департаменту інтелектуальної власності разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.
7 липня 2006 року ОСОБА_1 до Державного департаменту інтелектуальної власності було подано заявку № m 2006 09893 на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг «CUENOD».
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Частиною 2 статті 5 Закону встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Підстави для відмови в наданні правової охорони визначено статтею 6 Закону.
Так, не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки (частина 1 статті 6 Закону).
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності вих. № 21258 від 14 квітня 2008 року, за результатом розгляду заявки № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року, було встановлено, що для всіх товарів 11 класу та споріднених послуг 37 класу, заявлене позначення є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар та надає послуги. Певному колу споживачів, як зазначено в Рішенні Державного департаменту інтелектуальної власності вих. № 21258 від 14 квітня 2008 року, відома продукція французької фірми «CUENOD», заснованої 100 років назад. Фірма «CUENOD»є одним з визнаних лідерів на світовому ринку теплотехніки і пальникових пристроїв.
Як підтверджується матеріалами справи, Позивачу було відмовлено в реєстрації позначення на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», розділ ІІ, стаття 6, пункт 2, та зазначено ряд Інтернет-адрес:
- www.ati.com.ua/view_bb_card_60295/html;
- infomir .org.ua/Catalog/Site/30037.htn;
- www. termoservice.com .ua/cat_boilers_cuenod.html;
- www.10links.info/ production /page20. html ;
- www.cuenod.ru/company/.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону заявник може оскаржити рішення Відповідача за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Державного департаменту інтелектуальної власності чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону.
15 травня 2008 року Позивачем до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності було подано Заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію знака, в якому Позивач просив визнати недійсним Рішення № 21258 від 14 квітня 2008 року по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року та зареєструвати позначення, що подане на реєстрацію по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року в повному обсязі.
Рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 14 серпня 2008 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заперечення; рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 14 квітня 2008 року про реєстрацію знака для товарів і послуг «CUENOD»за заявкою № m 2006 09893 відносно частини товарів і послуг залишено чинним.
Наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 187 від 15 вересня 2008 року «Про затвердження рішення апеляційної палати'було затверджено рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 14 серпня 2008 року щодо заперечення ОСОБА_1 стосовно заявки № m 2006 09893 на знак для товарів і послуг «CUENOD».
Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України в сфері інтелектуальної власності та матеріали справи, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону передбачено, що не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Вимоги до заявки, правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг встановлені Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затвердженими наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116.
Відповідно до пункту 4.3.1.3 Правил при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону, встановлюється, чи не являються позначення такими, що: а) не мають розрізняльної здатності; б) є загальновживаними як позначення товарів певного виду; в) являють собою загальновживані символи і терміни; г) вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту; ґ) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Як вбачається зі змісту рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 21258 від 14 квітня 2008 року, підставою для відмови в реєстрації позначення відносно частини товарів і послуг є те, що «… заявлене позначення є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар та надає послуги». При цьому Відповідач посилається на пункт 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг'та в якості доказів зазначає ряд Інтернет-адрес:
- www.ati. com .ua/view_bb_card_60295/html;
- infomir .org.ua/Catalog/Site/30037.htn;
- www. termoservice.com .ua/cat_boilers_cuenod.html;
- www.10 links .info/ production /page20 .html ;
- www .cuenod .ru/company/.
Суд звертає увагу на те, що до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача. (пункт 4.3.1.9 Правил).
Статтею 10 Закону встановлено порядок та умови проведення експертизи заявки.
Так, відповідно до частини 1 статті 10 Закону експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.
Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Державний департамент інтелектуальної власності приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності надсилається заявнику (частина 3 статті 10 Закону).
Частиною 9 статті 10 Закону передбачено, що під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі Установою; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.
Відповідно до частини 15 статті 10 Закону під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.
Таким чином, Суд звертає увагу, що Законом визначено перелік ресурсів, які можуть використовуються закладом експертизи.
Суд також звертає увагу на те, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи (частина 1 статті 10 Закону).
Правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері, а також загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі організації та проведення наукової та науково-технічної експертизи з метою забезпечення наукового обгрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науково-технічного потенціалу, результатів досліджень, регулюються Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу'наукова і науково-технічна експертиза -це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обгрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів.
Правові і економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі, регулюються Законом України «Про науково-технічну інформацію».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію'науково-технічна інформація -це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності.
Інформаційні ресурси науково-технічної інформації -це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях (стаття 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).
Довідково-пошуковий апарат -це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел (стаття 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).
Враховуючи вищевикладене, Суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання Відповідача на ряд Інтернет-адрес як на підставу відмови в реєстрації знака щодо частини товарів та послуг, враховуючи те, що підтвердження існування таких Інтернет-сайтів, як і конкретної інформації, яка на них була розміщена, суду не надано.
В період між поданням Позивачем заявки та прийняття оскаржуваного рішення Відповідачем було видано Наказ № 116 від 28 вересня 2007 року «Про затвердження складу інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг», яким затверджено склад інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг.
Так, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що Наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 116 від 28 вересня 2007 року «Про затвердження складу інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг'не передбачено віднесення до складу інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг Інтернет-адрес, зазначених Відповідачем як підставу відмови Позивачу в реєстрації позначення щодо частини товарів та послуг, а саме:
- www.ati.com.ua/view_bb_card_60295/html;
- infomir.org.ua/Catalog/Site/30037.htn;
- www.termoservice.com.ua/cat_boilers_cuenod.html;
- www.10links.info/production/page20. html ;
- www.cuenod.ru/company/.
Наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 61 від 26 березня 2009 року «Про внесення змін до наказу Державного департаменту інтелектуальної власності від 28 вересня 20078 року № 116»було доповнено Склад інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг пунктом 20 наступного змісту: «Вказаний перелік джерел інформації, що входять до складу інформаційної бази, не є вичерпним». Водночас, вказаний наказ не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки його було прийнято після винесення рішення Відповідачем та Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України в сфері інтелектуальної власності та, вивчивши матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 21258 від 14 квітня 2008 року в частині відмови в реєстрації позначення щодо частини товарів і послуг є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням імперативно встановлених критеріїв, якими повинен керуватися суб'єкт владних повноважень при прийнятті відповідного рішення, а тому підлягає скасуванню.
Так, Суд звертає увагу на те, що Відповідачем не надано суду жодних об'єктивних доказів на підтвердження існування підстав, що позначення «CUENOD»є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар та надає послуги. Посилання на Інтернет-ресурси в даному випадку є безпідставними, оскільки Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування зазначених в оскаржуваному рішенні Інтернет-ресурсів, як і розміщення на них інформації, яка б давала підстави для прийняття рішення про відмову в наданні позначенню «CUENOD»правової охорони.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Належними вважаються докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.
Стосовно позовної вимоги про скасування Рішення Апеляційної палати від 14 серпня 2008 року, затверджене наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 187 від 15 вересня 2008 року по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року, Суд вважає вказану вимогу необґрунтованою, виходячи з наступного.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушені права особи в публічно-правових відносинах.
Скасування Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 21258 від 14 квітня 2008 року є достатнім та належним способом захисту порушених прав Позивача в публічно-правових відносинах.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності зареєструвати знак для товарів і послуг «CUENOD»за заявкою № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року щодо усіх заявлених товарів та послуг 9, 11 та 37 класів МКТП, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, завданням адміністративного суду завжди є контроль легальності.
Відтак, позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача прийняти відносно Позивача позитивне рішення щодо реєстрації знака є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав Позивача, Суд зобов'язує Державний департамент інтелектуальної власності повторно розглянути питання про реєстрацію знака для товарів і послуг «CUENOD»за заявкою № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року щодо усіх заявлених товарів та послуг 9, 11 та 37 класів МКТП відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також звертає увагу сторін на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 112, 136, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного департаменту
інтелектуальної власності про реєстрацію знака від 14 квітня 2008 року № 21258.
2. Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності повторно розглянути питання про реєстрацію знака для товарів і послуг «CUENOD»за заявкою № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року щодо усіх заявлених товарів та послуг 9, 11 та 37 класів МКТП відповідно до вимог чинного законодавства України.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська