12 листопада2019 року
м. Київ
справа № 635/4568/15-к
провадження № 51-9165 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
виправданого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3 липня 2018 року щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Федорівка Нововодолазького
району Харківської області, жителя
АДРЕСА_1 ,
виправданого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК). На підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо якого закрито: за ст. 290 КК - за відсутністю складу цього кримінального правопорушення, а за ч. 1 ст. 125 цього Кодексу - через звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді штрафу: за ст. 290 КК - у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн; за ч. 1 ст. 125 КК - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_5 звільнено від покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_5 визнано невинуватим за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 149 КК та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдано через недоведеність вчинення ним указаного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн. У задоволенні позову ОСОБА_8 було відмовлено.
ОСОБА_5 визнано винуватим у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та заміні без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Як установив місцевий суд, 30 січня 2015 року приблизно о 17:00 на АДРЕСА_2 ОСОБА_5 під час сварки зі своєю знайомою ОСОБА_9 завдав їй ударів руками й ногами по різним частинам тіла, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів на лівій нозі.
Також 23 лютого 2015 року на вул. Ощепкова, 40 у смт Високе Харківського району Харківської області ОСОБА_5 керував за довіреністю автомобілем «RangeRover» (державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ), попередньо змінивши на ньому державний реєстраційний знак на номер НОМЕР_2 , який зареєстровано за автомобілем «Меrsedes-Вenz E 200».
Крім того, за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачувався в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, вчиненого за обставин, детально викладених в обвинувальному акті й відображених у вироку.
За висновками органів досудового розслідування, на початку лютого 2015 року ОСОБА_5 через неприязнь до ОСОБА_8 вирішив знищити шляхом підпалу належний останньому автомобіль «Меrsedes-Вenz ML- 350», 2013 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), вартістю 1 684 169,94 грн. Із метою реалізації свого умислу ОСОБА_5 підшукав виконавців злочину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яким пообіцяв винагороду в розмірі 1000 дол. США. Отримавши їхню згоду на вчинення згаданого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 передав указаним особам 10 000 грн (частину винагороди) й повідомив ОСОБА_11 місце проживання потерпілого та дані про транспортний засіб, який необхідно знищити. Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та відповідно до розробленого плану, почали слідкувати за ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від волі організатора,оскільки виконавці добровільно відмовилися від вчинення кримінального правопорушення й повідомили правоохоронним органам про суспільно небезпечне діяння. Крім того, вони поінформували ОСОБА_5 про нібито виконання ними замовлення (знищення шляхом підпалу транспортного засобу, що належить ОСОБА_8 ). Тому ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зустрітися 23 лютого 2015 року о 15:25 біля кафе на вул. Ощепкова, 40 у смт Високе для передачі останнім 500 дол. США (решти обумовленої винагороди). Під час цієї зустрічі та передачі зазначених коштів ОСОБА_5 затримали співробітники правоохоронних органів.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції вирішив, що сукупність установлених у ході судового розгляду обставин свідчить про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 КК, а тому виправдав його за цим обвинуваченням.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 3 липня 2018 року скасував вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_5 і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрив провадження: за ст. 290 КК - у зв'язку з відсутністю складу цього кримінального правопорушення; за ч. 1 ст. 125 цього Кодексу - через звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності. Крім того, було скасовано вирок у частині задоволення цивільного позову ОСОБА_9 із роз'ясненням права на його вирішення в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, судові рішення щодо ОСОБА_5 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Як убачається зі змісту поданої скарги, суть доводів потерпілого зводиться до того, що в цій справі було порушено його право на ефективний судовий захист та загальні засади кримінального провадження. На переконання скаржника, місцевий суд допустив неповноту розгляду, всупереч приписам ст. 94 вказаного Кодексу не дав належної правової оцінки зібраним доказам, зокрема протоколу про хід і результати негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням технічних засобів від 23 лютого 2015 року, протоколам огляду від 23 та 28 лютого 2015 року, показанням свідка ОСОБА_12 у їх взаємозв'язку, у тому числі з даними про особу ОСОБА_5 . За твердженням потерпілого, згаданий суд попри вимоги п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК не встановив події злочину і необґрунтовано виправдав ОСОБА_5 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 КК. Оскільки апеляційний суд не зважив на допущені порушення та не усунув їх, потерпілий вважає незаконною оспорювану ухвалу.
На касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подав заперечення, в яких, наводячи аргументи про неприйнятність доводів потерпілого, просить залишити без задоволення заявлені касаційні вимоги.
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, також розміщено відповідне оголошення на інтернет - ресурсі Верховного Суду. Клопотань про відкладення розгляду кримінального провадження в порядку касаційної процедури від учасників процесу не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, через порушення ст. 419 КПК скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді; виправданий та його захисник заперечили обґрунтованість касаційних вимог потерпілого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у поданих на неї запереченнях, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Зважаючи на приписи ст. 419 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
За матеріалами справи, потерпілий ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не погоджуючись із виправданням ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 КК, просив у цій частині вирок скасувати і постановити новий обвинувальний. Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, скаржник, серед іншого, зазначав про неповноту судового розгляду, по суті заперечував відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також указував на наявність доказів, які не отримали належної правової оцінки, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав подану апеляційну скаргу необґрунтованою.
Проте суд апеляційної інстанції в ухвалі не розглянув усіх доводів потерпілого, переконливо їх не спростував, а отже і не навів достатніх мотивів прийнятого рішення. Так, по суті залишилося без аргументованої вичерпної відповіді твердження ОСОБА_8 про неповноту судового розгляду та порушення ст. 94 КПК при оцінці показань свідка ОСОБА_11 , про залишення поза увагою фактичних даних, що містяться у протоколах від 23 та 24 лютого 2015 року (про хід і результати негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням технічних засобів, огляду), які, на думку потерпілого, мають вирішальне значення у цьому провадженні.
Як убачається з ухвали, попри конкретну позицію потерпілого апеляційний суд не зробив жодного висновку з питань належності, допустимості згаданих процесуальних документів, не проаналізував їх змісту і не зіставив із показаннями вказаного свідка.
Водночас, погоджуючись із висновком місцевого суду про відхилення показань ОСОБА_11 через їх недостовірність, суд апеляційної інстанції послався на те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження факту застосування до свідка заходів безпеки та зміни його анкетних даних.
Однак апеляційний суд належним чином не перевірив матеріалів кримінального провадження, не врахував особливостей процедури застосування заходів безпеки та її наслідків. У ході апеляційного розгляду залишилося поза увагою те, що місцевий суд задовольнив клопотання сторони обвинувачення і, керуючись ч. 9 ст. 352 КПК, допитав свідка ОСОБА_11 із використанням технічних засобів з іншого приміщення, надавши сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них, а вони своїм правом скористались.
Окрім того, відповідно до положень ч. 5 ст. 290 вказаного Кодексу за клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені. Разом із тим, згідно із даними, зафіксованими за допомогою технічних засобів на носії інформації, місцевий суд, вирішуючи зазначене клопотання прокурора, не ставив під сумнів необхідності допиту ОСОБА_11 у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію особи останнього, та не вказував на потребу доступу до видалених про нього відомостей. Не заявляла таких клопотань і сторона захисту.
На стадії апеляційного провадження за відсутності процесуальних перешкод також не порушувалося питання про реалізацію положень ч. 5 ст. 290 КПК.
У контексті викладеного твердження в оспорюваній ухвалі про правильність оцінки місцевим судом показань свідка ОСОБА_11 й дотримання ст. 94 вказаного Кодексу не можна визнати прийнятними.
Між тим, показання цього свідка у поєднанні з фактичними даними, що містяться у згаданих протоколах від 23 та 24 лютого 2015 року, мають значення для з'ясування обставин, які в силу ст. 91 КПК належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, і в юридичному розумінні вони могли вплинути на суть остаточного судового рішення у справі в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 КК.
Таким чином, ухвалу суду апеляційної інстанції в частині вирішення апеляційної скарги ОСОБА_8 не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а процедуру апеляційного перегляду було здійснено формально без додержання приписів ст. 2 цього Кодексу.
Допущені порушення норм процесуального права ставлять під сумнів незастосування судом закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а тому й відповідно висновки апеляційного суду про правомірність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 у частині зазначеного обвинувачення.
З огляду на наведене ухвала апеляційного суду в частині, яка стосується виправдання ОСОБА_5 за обвинуваченням в організації закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, що заподіяло майнової шкоди в особливо великих розмірах, підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження у цій частині - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Оскільки в касаційній скарзі йдеться про скасування, крім ухвали, ще й і вироку, а питання перевірки його законності, процесуальної можливості чи неможливості ухвалення нового обвинувального вироку у відповідній частині може бути вирішено на стадії апеляційного провадження, то подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.
Касаційного приводу втручатися в ухвалу в частині закриття провадження щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням останнього у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 290 КК, у колегії суддів немає, адже ці діяння не стосуються ОСОБА_8 й у зазначеній частині вказане судове рішення не було оскаржено в касаційному порядку іншими учасниками кримінального провадження.
При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження з додержанням положень розділу IV КПК, ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_8 і прийняти справедливе рішення яке відповідатиме ст. 370 цього Кодексу.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3 липня 2018 року щодо ОСОБА_5 в частині рішення про залишення без змін вироку Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року, яким ОСОБА_5 було виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 194 КК, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3