12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 236/863/17
провадження № 51-8865км18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 7 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 7 липня 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому за обставин, викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 у господарських будівлях за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 ) зберігав для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою 68,01 г, який 1 лютого 2017 року під час проведення санкціонованого обшуку було виявлено та вилучено працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Посилаючись на неповноту судового розгляду, захисник наводить доводи, суть яких зводиться до того, що матеріали справи не містять фактичних даних на підтвердження факту належності саме засудженому наркотичного засобу, вилученого під час обшуку, а протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом насамперед через закінчення обшуку без участі понятого ОСОБА_8 . На думку скаржника, місцевий суд не дотримався вимог ст. 91 КПК, не дав належної оцінки доказам, унаслідок чого ухвалив обвинувальний вирок, який не відповідає приписам ст. 374 цього Кодексу. Вказуючи на те, що апеляційний суд не усунув допущених порушень, захисник вважає незаконною оспорювану ухвалу.
У поданій скарзі ОСОБА_6 також зазначив про здійснення касаційного розгляду без його участі.
На касаційну скаргу прокурор подав заперечення, в яких, наводячи аргументи, стверджує про неспроможність доводів сторони захисту.
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість заявлених захисником вимог і просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційній скарзі, за її змістом, захисник заперечує повноту судового розгляду, ставить під сумнів правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних упродовж судового слідства свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . ОСОБА_21 ; фактичних даних, що містяться у протоколі обшуку від 1 лютого 2017 року (проведеного за ухвалою слідчого судді від 27 січня 2017 року), зафіксованих на фототаблиці та на відеозаписі, а також на підставі наявної у справі судово-хімічної експертизи № 1/12-148 від 7 лютого 2017 року, зміст яких докладно відображено у вироку.
Крім того, виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_7 і з'ясував його позицію щодо пред'явленого обвинувачення, відповідно до якої останній, не оспорюючи факту виявлення та вилучення канабісу в місцях, указаних у протоколі обшуку, заперечував належність йому наркотичного засобу. Посилаючись на вільний доступ до приміщення, засуджений указував на можливу причетність інших осіб, у тому числі його брата, до зберігання згаданого засобу та не виключав того, що канабіс було принесено працівниками поліції.
Перевіривши показання ОСОБА_7 , суд умотивовано визнав неспроможною версію, висунуту обвинуваченим на свій захист.
При цьому суд виходив із того, що відповідно до показань власниці будинку АДРЕСА_1 - свідка ОСОБА_9 за її дозволом у домоволодінні впродовж 5-ти років проживав лише засуджений разом із дружиною та малолітніми дітьми; свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 стверджували про відсутність вільного доступу до території згаданого домоволодіння; свідок ОСОБА_13 , спростовуючи спільне проживання зі своїм братом ОСОБА_7 , категорично заперечив причетність до виявлених 1 лютого 2017 року наркотичних засобів; свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 зазначали про вживання саме ОСОБА_7 коноплі, а свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - про поінформування ними поліцейських щодо наявності в засудженого наркотичних засобів; свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (поняті) наполягали на виявленні та вилученні в їхній і ОСОБА_21 присутності наркотичного засобу в літній кухні за місцем проживання ОСОБА_7 .
Зіставивши такі показання свідків із дослідженими та наявними у справі протоколом обшуку від 1 лютого 2017 року і додатками до нього - фототаблицею та відеозаписом, на якому зафіксовано перебіг слідчої дії, суд дійшов переконання про відсутність істотних порушень вимог КПК при її проведенні.
Наведена позиція суду ґрунтується на даних, зафіксованих на відеозаписі, згідно з якими усім учасникам обшуку, у тому числі дружині засудженого ОСОБА_21 , було роз'яснено їхні права, упродовж обшуку зауважень не надходило, його призупиняли за згодою останньої через необхідність передати малолітню дочку під нагляд родичці, а понятий ОСОБА_8 був присутнім під час безпосереднього проведення слідчої дії.
Також суд урахував, що згаданий протокол було підписано без застережень усіма учасниками обшуку, міститься в ньому й запис про отримання дружиною засудженого примірнику процесуального документа.
З огляду на все це, а також на те, що факт вилучення наркотичного засобу та висновки судово-хімічної експертизи сторона захисту не оспорювала, суд визнав указаний протокол допустимим доказом, а показання обвинуваченого про непричетність до зберігання канабісу та показання свідка ОСОБА_21 про порушення процедури обшуку оцінив як недостовірні й відхилив.
Усупереч твердженням у касаційній скарзі місцевий суд з'ясував усі передбачені ст. 91 КПК обставини і, оцінивши кожний розглянутий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупність у взаємозв'язку, вмотивовано вирішив, що їх достатньо для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7
Переконливих аргументів про протилежне в поданій захисником касаційній скарзі не зазначено. Та обставина, що понятий ОСОБА_8 після виявлення та вилучення наркотичного засобу брав участь ще й в іншій справі, автоматично не тягне за собою визнання протоколу обшуку недопустимим доказом, адже в аспекті ст. 87 КПК її положення може бути застосовано не за будь-якого недодержання процесуальної норми, а лише у випадку істотного (фундаментального) порушення прав і свобод особи, гарантованих у документах, які перелічені у ч. 1 цієї статті. Однак доводів на підтвердження наявності саме таких порушень у касаційній скарзі не наведено.
Відповідно до встановленої судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, діяння ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК.
При виборі засудженому заходу примусу суд дотримався приписів статей 50, 65 вказаного Кодексу, призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу є справедливим.
Ухвалений вирок не суперечить положенням ст. 374 КПК, а посилання захисника про незаконність судового рішення є неприйнятними.
Крім того, аналогічні доводи сторони захисту з питань додержання при здійсненні судового провадження норм права, доведеності винуватості ОСОБА_7 та законності його засудження за зберігання наркотичних засобів без мети збуту перевірялись апеляційним судом, який їх ретельно розглянув, дав вичерпні відповіді та, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив вирок без змін, а заявлені апеляційні вимоги про закриття кримінального провадження - без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає статтям 370, 419 КПК.
Істотних порушень норм матеріального та процесуального права у кримінальному провадженні при його перегляді судом касаційної інстанції не встановлено, а тому відсутніпередбачені ч. 1 ст. 438 КПК підстави для скасування оскаржених вироку та ухвали.
Отже, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 7 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3