Постанова від 03.10.2019 по справі

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 11-638сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

представників:

позивача - адвоката Ніколенко А. В.;

Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,

розглянула у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2019 року № 1555/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 березня 2019 року № 649/2дп/15-19,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 08 липня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 06 червня 2019 року № 1555/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2019 року № 649/2дп/15-19 «Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», у якій скаржник порушує питання про визнання протиправним і скасування цього рішення.

2. Мотивуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає про необґрунтованість наведених ВРП і її дисциплінарним органом аргументів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності. На його переконання, оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла таких висновків, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» є безумовною підставою для його скасування.

3. Також зазначає, що ВРП і її дисциплінарний орган не мотивували своїх висновків щодо суб'єктивної сторони вчинених суддею ОСОБА_1 порушень, оскільки не визначили, чи були ці порушення наслідком грубої, а не звичайної недбалості (необережності).

4. Скаржник стверджує, що ВРП і її Друга Дисциплінарна палата вдалися до оцінки змісту ухвалених ним судових рішень, що перебуває поза межами їх законних повноважень, водночас наполягає на тому, що він всебічно, відповідно до вимог законодавства розглянув питання наявності підстав для скасування арештів майна у справах № 757/52491/17-к, 757/24435/17-к, 757/59592/16-к, постановлені ним ухвали із цього приводу до суду апеляційної інстанції оскаржено не було. Стосовно установлених ВРП і її дисциплінарним органом порушень під час розгляду цивільної справи № 757/16518/15-ц ОСОБА_1 зауважив, що не постановляв у ній ухвал про відмову у відкритті провадження, повернення позовної заяви або залишення її без розгляду, тому не має підстав для висновку про незаконну відмову в розгляді позовної заяви по суті.

5. Крім того, скаржник просив суд звернути особливу увагу на те, що основною причиною допущених ним під час розгляду судових справ недоліків у вигляді недостатньої обґрунтованості рішень, порушення процесуальних строків розгляду та виготовлення повного тексту ухвал було надмірне поточне навантаження. Так, за період з 15 травня 2015 року по 29 січня 2019 року, суддя ОСОБА_1 фактично відпрацював 655 робочих днів, на нього було розподілено 14 832 судові справи, з яких 12 396 мали розглядатися за правилами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), нормами якого визначено скорочений строк розгляду - протягом 3 днів.

6. Також ОСОБА_1 у своїй скарзі акцентує увагу на відсутності серйозних наслідків для учасників зазначених вище справ у зв'язку з допущеними ним порушеннями.

Позиція ВРП

7. 11 вересня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , у якому ВРП заперечує проти доводів скаржника та просить залишити без змін спірне рішення. Вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», для скасування її рішення від 06 червня 2019 рокунемає.

Рух скарги

8. Ухвалою від 06 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 червня 2019 року.

9. Ухвалою від 30 серпня 2019 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, призначив її до розгляду у судовому засіданні на 12 вересня 2019 року, про що було повідомлено її учасників.

10. 12 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання скаржника про відкладення розгляду справи. Учасників справи повідомлено, що розгляд справи відбудеться 03 жовтня 2019 року.

Позиція учасників справи щодо скарги

11. У судовому засіданні 03 жовтня 2019 року представник позивача скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

12. Представник ВРП в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , а спірне рішення залишити без змін.

Установлені обставини справи

13. Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 04 березня 2019 року № 649/2дп/15-19 притягнула суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосувала дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

14. Підставою для ухвалення такого рішення стали висновки дисциплінарного органу про вчинення цим суддею дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б», «г» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції), а саме:

- незазначення мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, невжиття суддею заходів щодо розгляду клопотання протягом строку, встановленого законом, несвоєчасне внесення суддею судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) (справа № 757/52491/17-к);

- незаконна відмова в доступі до правосуддя, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості, безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, несвоєчасне внесення суддею судового рішення до ЄДРСР (справа № 757/24435/17-к);

- незаконна відмова в доступі до правосуддя (в тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви), безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом (справа № 757/16518/15-ц);

- безпідставне затягування розгляду заяви протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР (справа № 757/59592/16-к);

- порушення прав заявників на справедливий суд, що призвело до істотних негативних наслідків для них, що має наслідком притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності.

15. ОСОБА_1 із цим рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП не погодився та оскаржив його до ВРП.

16. 06 червня 2019 року ВРП, розглянувши зазначену скаргу, прийняла рішення № 1555/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2019 року № 649/2дп/15-19 «Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

17. За висновком ВРП її дисциплінарний орган правильно встановив наявність достатніх підстав вважати, що неефективне та несумлінне використання суддею ОСОБА_1 . своїх процесуальних повноважень, невжиття ним заходів для забезпечення об'єктивного розгляду справ справедливим судом мали наслідком істотні порушення норми процесуального права, недотримання строків розгляду справ (їх затягування), ухвалення судових рішень без відповідного мотивування, зволікання з виготовленням вмотивованих судових рішень, порушення строків внесення судових рішень до ЄДРСР, що зумовило систематичні порушення прав осіб, які звернулися до суду за їх захистом, і їх основоположних свобод.

18. Разом із цим ВРП зазначила, що виявлена нею суперечність у мотивувальній частині висновку Другої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді під час розгляду справи № 757/24435/17 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, не впливає на обставини дисциплінарної справи, які правильно встановила Дисциплінарна палата, а також її висновки про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

19. Також, на переконання ВРП, під час обрання виду дисциплінарного стягнення її Друга Дисциплінарна палата взяла до уваги обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п'ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме: кількість та характер дисциплінарних проступків, їх наслідки, особу судді, зокрема його позитивну характеристику, ступінь та форму його вини, яка є очевидною та грубою недбалістю, та пропорційно вчиненому застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

20. Вважаючи це рішення незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його до Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж перегляду спірного рішення

21. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

22. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

23. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

24. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

25. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

26. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

27. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

28. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 04 березня 2019 року № 649/2дп/15-19«Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

29. Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», рішення ВРП від 06 червня 2019 року про залишення без змін вказаного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП.

30. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_1 , свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП, ухвалене за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат.

31. Законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

32. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

33. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

34. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених у його скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тобто наявності обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Оцінка судом висновків ВРП

35. В оскаржуваному рішенні ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б», «г» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час розгляду справ № 757/52491/17-к, 757/24435/17-к, 757/16518/15-ц, 757/59592/16-к, які виявилися у такому.

35.1. У справі № 757/52491/17-к суддя ОСОБА_1 розглядав питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року у відповідному кримінальному провадженні.

35.1.1. Дисциплінарний орган ВРП установив, що клопотання про скасування арешту майна було подано до цього суду 08 вересня 2017 року, суддя ОСОБА_1 призначив його до розгляду вперше на 03 жовтня 2017 року (тобто через двадцять п'ять днів після надходження клопотання про скасування арешту), у зв'язку із чим перевищив визначений частиною другою статті 174 КПК триденний строк. Перенесення надалі судового розгляду згаданого клопотання на 24 жовтня 2017 року призвело до перевищення строку його розгляду ще на двадцять один день, що свідчить про невжиття суддею заходів щодо розгляду клопотання у визначений законом строк.

35.1.2. Ухвалою від 24 жовтня 2017 року Печерський районний суд міста Києва (суддя ОСОБА_1) відмовив у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

35.1.3. Дисциплінарна палата встановила, що суддя ОСОБА_1 у цій ухвалі не зазначив, які саме доводи наводив заявник для підтвердження підстав скасування арешту майна, які докази надавав на підтвердження своїх доводів та аргументів, а також чим керувався, коли відхилив відповідні докази, надані заявником. Крім того, повний текст цієї ухвали суддя виготовив та надіслав учасникам кримінального провадження 01 грудня 2017 року, тобто більше ніж через місяць після ухвалення судового рішення, чим порушено вимоги частин другої та сьомої статті 376 КПК. До ЄДРСР повний текст цієї ухвали був надісланий лише 28 серпня 2018 року, тобто з порушенням норм частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» та положення пункту 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (далі - Порядок № 740).

35.1.4. Доказів про умисний характер дій судді під час здійснення цих дій дисциплінарний орган ВРП не виявив.

35.1.5. Кваліфікуючи дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про скасування арешту на майно у справі № 757/52491/17, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про їх кваліфікацію як проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які встановлюють юридичну відповідальність за незазначення через недбалість у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР;

35.2. У справі № 757/24435/17-к Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 13 червня 2017 року (суддя ОСОБА_1) відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «АРТ-КОСМЕТИК Україна» про скасування арешту майна, поданого товариством до цього суду 03 травня 2017 року.

35.2.1. Дисциплінарний орган ВРП установив, що судові повістки про виклик сторін до суду на 05 травня і 13 червня 2017 року надсилалися директору згаданого товариства на адресу, зазначену в поданому до суду клопотанні. За цією адресою зареєстровано місцезнаходження товариства, яка підтверджується копією його статуту. У матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про виклик до суду на 13 червня 2017 року Головного слідчого управління Національної поліції України (далі - ГСУ НП України) з підписом уповноваженої особи, яка отримала таке повідомлення, а також про виклик директора товариства, яке повернулося до суду з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання».

35.2.2. Разом із цим, дисциплінарний орган ВРП з'ясував, що у клопотанні про скасування арешту зазначено номер телефону та адресу електронної пошти директора товариства, а в наявному в матеріалах справи статуті у розділі 1 «Загальні положення» вказано адресу місця проживання керівника товариства. За висновком дисциплінарного органу ВРП, матеріали судової справи не містять підтвердження, що судом здійснювалися усі можливі заходи для повідомлення директора товариства про виклик до суду для участі у розгляді клопотання. Із цього приводу Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя не здійснює безпосередньо направлення судових повісток для виклику учасників процесу до суду, однак саме суддя під час розгляду справи має перевірити належним чином, чи викликались сторони до суду, і саме суддя вирішує питання щодо можливості (або неможливості) розгляду справи за відсутності сторін, а також чи не призведе це до позбавлення особи права участі в судовому процесі.

35.2.3. Невжиття суддею усупереч вимогам частини першої статті 135, частини першої статті 136 КПК усіх заходів щодо повідомлення сторін усіма можливими засобами зв'язку призвело до перенесення судового розгляду клопотання про скасування арешту майна, що своєю чергою зумовило перевищення визначеного процесуальним законом строку розгляду вказаного клопотання.

35.2.4. Також Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що копія матеріалів судового провадження містить копії вихідних супровідних листів Печерського районного суду міста Києва від 29 червня і 30 жовтня 2017 року, якими директору товариства та ГСУ НП України надсилались копії ухвали від 13 червня 2017 року. Надсилання учаснику процесу копії судового рішення більш як через два тижні після його ухвалення свідчить про порушення суддею вимог частини сьомої статті 376 КПК, у силу яких копія судового рішення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні не пізніше наступного дня після ухвалення.

35.2.5. Крім того, за висновком цієї Дисциплінарної палати, ухвала від 13 червня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна є формальною, а незазначення у ній мотивів відхилення аргументів товариства свідчить про неналежне ставлення судді до наведених товариством доводів щодо підстав для задоволення поданого клопотання. Постановляючи цю ухвалу, суддя ОСОБА_1 порушив установлені частиною першою статті 372 КПК вимоги щодо змісту ухвали, оскільки в її мотивувальній частині не вказав, які саме доводи наводив заявник для підтвердження підстав скасування арешту майна, які докази надавав на підтвердження своїх доводів та аргументів, а також чим керувався суддя, відхиляючи відповідні докази, надані заявником.

35.2.6. Встановлено також, що копія ухвали від 13 червня 2017 року була надіслана до ЄДРСР лише 12 жовтня 2017 року (через чотири місяці), тобто з порушенням строку, визначеного частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» та пунктом 13 Порядку № 740. Відсутність судового рішення в ЄДРСР у строки, передбачені законодавством, свідчить про неналежне ставлення судді ОСОБА_1 до службових обов'язків, тобто про недбалість.

35.2.7. Аналізуючи дії судді під час розгляду клопотання ТОВ «АРТ-КОСМЕТИК Україна» про скасування арешту майна, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність підстав для кваліфікації їх за підпунктами «а», «б», «г» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які встановлюють відповідальність за істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для його внесення до ЄДРСР, що має наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

35.2.8. Разом із цим Друга Дисциплінарна палата ВРП не виявила в діях судді ознак безпідставного затягування розгляду справи в передбачені законом строки, врахувала надмірне навантаження судді і дійшла висновку про відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 згаданого Закону.

35.3. Стосовно справи № 757/16518/15-ц установлено, що 15 травня 2015 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява двох осіб про стягнення коштів. Справу було зареєстровано за названим номером та за результатами автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Новаку Р. В. 18 травня 2015 року суддя ОСОБА_1 надіслав запит про уточнення місця проживання відповідача, після чого 26 серпня 2015 року відкрив провадження у справі та призначив судове засідання на 23 листопада 2015 року.

35.3.1. Частиною першою статті 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) визначено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

35.3.2. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, діючи відповідно до вимог процесуального законодавства, недбало поставився до виконання своїх обов'язків, оскільки повторний запит щодо місця проживання відповідача суддя направив до відповідного органу лише 11 серпня 2015 року, тобто майже через три місяці після першого запиту, що свідчить про невжиття суддею заходів для отримання відповіді на запит в найбільш короткий строк для вирішення питання призначення справи до розгляду.

35.3.3. Дисциплінарний орган ВРП установив також, що в період з листопада 2015 року до листопада 2018 року вказана цивільна справа призначалася суддею ОСОБА_1 до розгляду дев'ять разів. З них тричі справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні, в нарадчій кімнаті в іншій справі, у відпустці. Двічі розгляд справи зупинявся у зв'язку з призначенням експертизи та до вирішення питання про відвід іншим складом суду. Двічі оголошувалася перерва у зв'язку з неявкою відповідача та з початком розгляду нової справи. Двічі справа призначалася до розгляду після відновлення провадження. На час прийняття оскаржуваного рішення суддя ОСОБА_1 рішення у справі № 757/16518/15-ц не ухвалив.

35.3.4. Дисциплінарна палата зауважила, що при визначенні часу і місця розгляду судової справи на порушення положень частини першої статті 157 ЦПК суддя ОСОБА_1 безвідповідально поставився до організації своєї роботи, призначаючи справу через кількамісячні проміжки часу, у періоди відрядження та відпустки. Наведене свідчить, що такі дії судді не сприяли розгляду справи у розумні строки.

35.3.5. При цьому дисциплінарний орган враховував надмірне суддівське навантаження, але наголосив, що розгляд справи, навіть з урахуванням її складності, не повинен розтягуватись у часі на три з половиною роки. Звернув увагу на те, що з огляду на категорію цього спору (позов про стягнення коштів) його розгляд протягом трьох із половиною років не є виправданим.

35.3.6. Доказів умисної вини в діях судді ОСОБА_1 Дисциплінарна палата не встановила.

35.3.7. Беручи до уваги викладене, дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку, що призначення справи до розгляду через три місяці після відкриття провадження у справі та перенесення розгляду справи через кількамісячні проміжки часу, відсутність судового рішення понад три з половиною роки (з дня реєстрації позову) суперечить визначенню розумного строку розгляду справи і свідчить про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що має наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

35.4. У справі № 757/59592/16-к Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 16 березня 2017 року (суддя ОСОБА_1) відмовив у задоволенні клопотання про скасування арешту на грошові кошти, яке було подане до цього суду 30 листопада 2016 року.

35.4.1. Дисциплінарна палата ВРП установила, що суддя ОСОБА_1 порушив триденний строк розгляду клопотання про скасування арешту майна, визначений частиною другою статті 174 КПК.

35.4.2. Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин. Двічі справа призначалась на час перебування судді ОСОБА_1 у відпустці, що свідчить про недбале ставлення судді до організації своєї роботи та відсутність з його боку контролю за графіком роботи і відпусток.

35.4.3. Установлено також, що повний текст ухвали від 16 березня 2017 року суддя виготовив з порушенням визначеного частиною другою статті 376 КПК п'ятиденного строку, що свідчить про зволікання судді з виготовленням вмотивованого судового рішення.

35.4.4. Копію ухвали від 16 березня 2017 року надіслано до ЄДРСР 03 червня 2017 року з порушенням вимог, визначених частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» та пунктом 13 Порядку.

35.4.5. На переконання дисциплінарного органу ВРП, такі дії судді мають ознаки недбалості.

35.4.6. Таким чином, у діях судді ОСОБА_1 . встановлено наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

35.5. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП окремо зазначила, що обсяг повних текстів судових рішень у справах № 757/52491/17-к, № 757/24435/17-к, № 757/59592/16-к становить одну - півтори сторінки, виклад судових рішень в основному обмежується лише посиланням на норму права та формальний висновок без наведення суддею мотивів прийняття або відхилення аргументів заявників щодо суті питань, які розглядалися судом.

36. В оскаржуваному рішенні ВРП визнала обґрунтованими висновки її Другої Дисциплінарної палати про те, що установлені в дисциплінарному провадженні обставини свідчать про неефективне та несумлінне використання суддею ОСОБА_1 своїх процесуальних повноважень, невжиття ним заходів для забезпечення об'єктивного розгляду справ справедливим судом, що зумовило систематичні порушення прав осіб, які звернулися до суду за їх захистом, і їх основоположних свобод.

37. ВРП зазначила, що Дисциплінарна палата під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_1 . урахувала кількість та характер вчинених проступків, їх наслідки, особу судді, зокрема його позитивну характеристику, ступінь та форму вини у вчиненні проступків, яка є очевидною та грубою недбалістю, а отже, застосування до цього судді дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненим проступкам.

38. Велика Палата Верховного Суду не може повною мірою погодитися з такими висновками ВРП і її дисциплінарного органу, зокрема, в частині мотивів, якими обґрунтовано висновки щодо пропорційності застосованого до судді ОСОБА_1 . виду дисциплінарного стягнення, виходячи з наступних міркувань.

39. Переглядаючи рішення ВРП, прийняте за результатами оскарження рішення її дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в іншій справі (провадження № 11-3сап18), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким з огляду на закріплені у законі особливості статусу ВРП як колегіального, незалежного, конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу.

40. ЄСПЛ у справі Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal зазначив про те, що судовий орган не може стверджувати про наявність у нього повної юрисдикції, якщо він не має повноважень оцінювати пропорційність застосованої санкції вчиненому проступку.

41. Вище було обґрунтовано наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції при перегляді рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарних палат. Це відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду і водночас дає підстави зазначати про наявність у неї компетенції щодо надання оцінки пропорційності застосованого ВРП до судді виду дисциплінарного стягнення.

42. Крім цього, у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до позиції ЄСПЛ за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів та дій органів державної влади, пов'язаних із реалізацією ними їх виключної компетенції, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

43. У справі, яка переглядається, одним із основних аргументів скаржника є необґрунтованість застосованого до нього виду дисциплінарного стягнення з точки зору пропорційності.

44. Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

45. Частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.

46. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга цієї статті).

47. Таким чином, цим Законом передбачено 6 видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також врахування обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

48. Основні мотиви дисциплінарного органу ВРП, з якими погодилася ВРП, щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складів перелічених в їх рішеннях дисциплінарних проступків зводяться до недостатньої обґрунтованості судових рішень, прийнятих суддею під час вирішення певних процесуальних питань у справах № 757/52491/17-к, 757/24435/17-к, 757/16518/15-ц, 757/59592/16-к, а саме: виклад судових рішень в основному обмежується лише посиланням на норми права та формальний висновок без наведення мотивів прийняття або відхилення аргументів заявників щодо суті питань, які розглядалися судом, а також недотримання суддею установлених законом строків виготовлення, надсилання учасникам процесу та до ЄДРСР копій судових рішень.

49. Суддя ОСОБА_1 не заперечує фактів допущення ним таких порушень, однак, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що їх причиною було надмірне поточне навантаження на суддю.

50. Зокрема, скаржник звертав увагу на те, що його включено до колегії суддів з розгляду судових справ у порядку цивільного та адміністративного судочинства, також він є слідчим суддею та бере участь у колегіальному розгляді кримінальних проваджень у порядку КПК під головуванням суддів кримінальної колегії.

51. За період з 15 травня 2015 року по 19 січня 2019 року цей суддя фактично відпрацював 655 робочих днів. У цей період до розгляду під його головуванням розподілено загалом 14 832 судових справи всіх перелічених видів проваджень, з яких 2436 у порядку цивільного та адміністративного судочинства, 12 396 справ - у порядку кримінального процесу, які за нормами КПК мають скорочені строки розгляду - протягом 3 днів.

52. Суддя звернув увагу на те, що навіть у випадку витрати ним лише однієї години робочого часу на розгляд кожної із цих справ при 8-годинному робочому дні їх розгляд потребував би 1854 робочих днів, що свідчить про існування об'єктивних причин, які унеможливлювали своєчасне вчинення тих чи інших процесуальних дій, тим більше у випадках, у яких нормами КПК передбачено для цього скорочені строки.

53. Як убачається зі змісту спірного рішення, ВРП, погодившись із рішенням її Другої Дисциплінарної палати щодо обраного виду дисциплінарного стягнення, не звернула уваги на ці обставини, не проаналізувала, чи є він співмірним і пропорційним до вчинених суддею ОСОБА_1 проступків з урахуванням такого надмірного навантаження.

54. ВРП і її дисциплінарний орган у своїх рішеннях взяли до уваги доводи судді ОСОБА_1 щодо надмірного поточного навантаження у контексті вирішення питання наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, лише стосовно розгляду суддею справи № 757/24435/17-к.

55. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП з приводу доводів ОСОБА_1 про надмірне навантаження зазначила, що належне ставлення до обов'язків, ефективна організація роботи судді позитивно вплинули б на строки розгляду справ, строки виготовлення повних текстів судових рішень та надіслання їх до ЄДРСР. ВРП таку позицію її дисциплінарного органу підтримала й указала на те, що саме по собі суддівське навантаження не може бути єдиним та достатнім виправданням допущеної суддею недбалості під час планування та призначення судових засідань, неналежної підготовки справ до розгляду, що мало наслідком затягування їх розгляду, а також несвоєчасне внесення копій судових рішень до ЄДРСР.

56. Велика Палата Верховного Суду із цього приводу зауважує, що наразі не йдеться про те, чи може надмірне навантаження на суддю бути єдиною і достатньою підставою для повного виправдання допущених ним порушень, оскільки факт недотримання указаних вище строків розгляду певних питань, а також виготовлення та направлення копій відповідних ухвал учасникам процесу та до ЄДРСР суддя не заперечує.

57. Водночас, стверджуючи про те, що належне ставлення до обов'язків, ефективна організація роботи судді позитивно вплинули б на строки розгляду справ, строки виготовлення повних текстів судових рішень та надіслання їх до ЄДРСР, і застосовуючи до цього судді дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, що, крім іншого, має негативні наслідки для фінансового стану скаржника, ВРП і її дисциплінарний орган не проаналізували його доводів про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (однієї години на кожну справу), він об'єктивно не мав можливості дотриматися цих строків, зважаючи також на те, що за нормами КПК для вирішення певних питань установлено скорочені строки.

58. ВРП і її дисциплінарний орган не проаналізували цих доводів судді при обранні виду дисциплінарного стягнення та жодним чином не мотивували, як ці обставини були враховані при визначенні співмірності і пропорційності накладеного дисциплінарного стягнення.

59. Указані обставини належним чином не враховані ВРП і її дисциплінарним органом при ухваленні рішення щодо судді ОСОБА_1 , тому висновок про дотримання принципу пропорційності у застосуванні до цього судді дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця не може бути визнаний обґрунтованим.

60. Крім того, стосовно наведеної в оскаржуваному рішенні ВРП кваліфікації дій судді ОСОБА_1 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

61. Кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом.

62. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.

63. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб'єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв'язок.

64. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

65. Так, підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження передбачена умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

66. Отже, зазначеною нормою конкретно визначено, що незаконна відмова в доступі до правосуддя (в тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви) має бути умисною або вчиненою внаслідок недбалості та повинна мати певні наслідки, зокрема такі, що унеможливили б реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвели б до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

67. Крім того, у наведеній нормі визначено, що вчинення суддею дій, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 названого Закону, зумовлюють певні наслідки, зокрема унеможливлюють реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвели до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

68. Як убачається з матеріалів справи, у спірному рішенні не зазначено про правові наслідки, які настали для заявників у справах № 757/24435/17-к та № 757/16518/15-ц, правовий статус учасників судового процесу (названо їх заявниками), та не вказано, які саме надані їм процесуальні права чи процесуальні обов'язки ці особи були позбавлені можливості реалізувати чи виконати відповідно, тобто не визначено наслідків вчинення суддею дисциплінарного проступку.

69. Крім того, у справі встановлено, що суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у тому числі й за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

70. Згідно з наведеною нормою підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначено умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

71. В оскаржуваному рішенні наведено кваліфікацію дій судді - порушення прав заявників на справедливий суд, що призвело до істотних негативних наслідків, яка не передбачена жодною з підстав дисциплінарної відповідальності судді, визначених у статті 106 згаданого Закону.

72. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП з огляду на відсутність у ньому посилань на мотиви, з яких цей орган дійшов висновків щодо пропорційності застосованого виду дисциплінарної відповідальності, а також посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді за підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

73. За правилами частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

74. Таким чином, під час повторного розгляду ВРП слід ретельніше дослідити питання щодо застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності з урахуванням принципу пропорційності та звернути увагу на ті недоліки кваліфікації дій судді, про які зазначено вище.

Висновки за результатами розгляду скарги

75. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Керуючись статтями 243, 245, 250, 266, 353, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вищої ради правосуддявід 06 червня 2019 року № 1555/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати від 04.03.2019 № 649/2дп/15-19 «Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді:Н. О. Антонюк В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська

Відповідно до частини третьої статті 355 КАС постанова оформлена суддею Князєвим В. С.