1Справа № 335/171/19 2/335/2793/2019
04 листопада 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря Тимченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 01.03.2014 по 31.08.2018 позивач надав відповідачці послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 53 534 грн. 35 коп., яку відповідачкою сплачено не було. Також зазначено, що на адресу відповідачки неодноразово було направлено претензії стосовно вказаної заборгованості, але вказані претензії були залишені без уваги. У зв'язку з чим просить суд, стягнути з ОСОБА_1 борг у розмірі 53 534 грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2018 позовні вимоги Концерну «МТМ» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 53 534 грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 16.10.2019 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2019 по цій справі. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2019 року по справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - скасовано та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
30.10.2019 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Хмарського Р.Б. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню із урахуванням закінчення строку позовної давності за виключенням позовних вимог про стягнення боргу за вказані послуги за період з 01.03.2014 по 01.01.2016 у розмірі 11 383,13 грн. та судового збору у розмірі 374,60 грн.
04.11.2019 на адресу суду від представника позивача надійшов розрахунок за період з січня 2016 по серпень 2018, який складає суму заборгованості 42 523,22 грн.
Представник позивача у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання надав заява про розгляд справи у його відсутність та у відсутність відповідача, просить застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належить квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 (копія інформації з Державного реєстру від 07.09.2018).
Відповідно до довідки - розрахунку Концерну «МТМ» щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, заборгованість відповідача за період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2018 року, складає - 53 534 грн. 35 коп.
Вказаний розрахунок заборгованості є повним, чітким, об'єктивним, він узгоджуються з умовами чинного законодавства. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та іншими нормативно-правовими актами України.
Обов'язок власника утримувати майно, що йому належить закріплено у Цивільному кодексі України (ст.322). Відсутність між сторонами договору на надання послуг централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном «МТМ» послуг, оскільки обов'язок оплати випливає з Закону.
Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до Відповідача, як споживача послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Правилами та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води водовідведення здійснюється на підставі укладеного між Виконавцем та Споживачем відповідно договору.
Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Нормою п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону закріплено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року по справі 6-59цс13)
Відсутність укладеного між сторонами договору не позбавляє відповідача обов'язку щодо оплати наданих їй послуг з централізованого опалення.
Згідно Статуту Концерну «Міські теплові мережі», предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, її розподілення для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут, тобто Концерн «Міські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву гарячої води.
Система теплопостачання квартири відповідача є загальнобудинковою, від'єднання від централізованого опалення не проводилось, тому послуги відповідачці, надавались постійно і в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказів на спростування факту наявності заборгованості чи її розміру станом на час розгляду справи відповідач не надав. Заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води на адресу концерну не надходило.
В порядку досудового врегулювання спір між сторонами не вирішений.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Разом із тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
У даному випадку позивач був обізнаний, що відповідач протягом тривалого часу, а саме з березня 2014 року не здійснював оплату за надані послуги в повному обсязі, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позову, оплата послуг з березня 2014 року не здійснювалася належним чином.
Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся 08 січня 2019 року (відповідно до дати вхідної кореспонденції суду), тобто зі спливом позовної давності за позовними вимогами, які заявляються за період до січня 2016 року.
За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У даному випадку відповідач заявила про застосування позовної давності, що підтверджується заявою її представника.
З урахуванням викладеного та наданого позивачем розрахунку заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води за період січень 2014 року по серпень 2018 року, задоволенню підлягають позовні вимоги за період з січня 2016 року по серпень 2018 року включно, на суму 42 523,22 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач свої зобов'язання з оплати послуг за централізованого опалення та гарячого водопостачання виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 42 523,22 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 399,56 грн.
Керуючись ст.ст. 257, 267 ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 в Філії ЗОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458, Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН: 321214508249) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 42 523,22 (сорок дві тисячі п'ятсот двадцять три гривень) 22 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну Міські теплові мережі» (п/р № НОМЕР_2 в філії ЗОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458, Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН: 321214508249) судовий збір у розмірі 1 399,56 (одна тисяча триста дев'яносто дев'ять гривень) 56 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4; код ЄДРПОУ 32121458)
Відповідач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 )
Суддя: І.А. Крамаренко