Провадження № 11-кп/803/2938/19 Справа № 522/22373/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року, про продовження строку тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіренськ Іркутської області, громадянина Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю :
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
перекладача ОСОБА_9
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 16 листопада 2019 року включно.
Суд мотивував своє рішення, наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, при цьому вважав доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Судом також враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавленням волі, а застосування альтернативних запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможуть запобігти заявленим ризикам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід з вигляді тримання під вартою на більш м'який, а саме особисту поруку адвоката ОСОБА_5 із покладенням обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
Захисник, вважає оскаржуване ним рішення суду необґрунтованим, поставленим із порушенням норм кримінального процесуального закону, та таким, що порушує права обвинуваченого ОСОБА_6 ,Ю зазначивши, що суд при ухваленні рішення надав неналежну оцінку обставинам, які впливають на суть прийнятого рішення, не застосував норми кримінального процесуального закону та міжнародного права, зокрема рішень Європейського суду з прав людини.
В підтвердження своїх доводів, захисник посилається на тривале тримання особи під вартою, що на його думку впливає на безсторонність, неупередженість розгляду справи та оцінці доказів, та також не відповідає принципу “розумного строку”.
Захисник в апеляції наголошує, що сама по собі тяжкість злочину не може вважатися достатньою підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначаючи, що за злочин щодо підробленого паспорту його підзахисний визнав вину і на даний час останній за даний злочин вже відбув можливе покарання.
Також, захисник, вважає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що обвинувачений ОСОБА_6 , хоча і не в Україні, проте має міцні соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі та має на утриманні неповнолітню доньку 2014 року народження, що на його думку є певним запобіжником для утримання останнього від вчинення інших правопорушень і спроби обвинуваченого скритися від суду.
Визначені ризики здійснення спроб незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків та можливості вчинення ним іншого кримінального правопорушення, на думку захисника, є лише припущенням, окрім того він, вважає, що запобігти цим ризикам можна безперешкодно шляхом застосування і більш м'якого запобіжного заходу- особистої поруки.
За ствердженнями захисника суд першої інстанції не дослідив можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а відмову в задоволенні клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу на особисту поруку, вважає відпискою, посилаючись, на те, що суд не навів ознак і переліку достатніх “якісних” поручителів.
Захисник, також посилається на ч.4 ст. 183 КПК України, вказуючи, що інкримінований обвинуваченому ОСОБА_6 злочин не пов'язаний з застосуванням з його боку насильства або погроз його застосування, оскільки потерпілі відсутні і шкода не спричинена, і запобіжні заходи ним не порушувалися.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Крім цього захисник наголосив, що суд першої інстанції не вказав кількість поручителів, які могли б забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також захисник зауважив, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Порядок продовження строку тримання під вартою регулюється положеннями статті 199 КПК України, згідно якої слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частина третя вказаної статті передбачає вимоги до клопотання про продовження строку тримання під вартою, зокрема таке клопотання повинно містити ті ж відомості, що й клопотання про застосування запобіжних заходів (ст. 184 КПК), та додатково виклад власне обставин-підстав продовження строку тримання під вартою: 1) обставин, які свідчать про те, що заявлений у попередньому клопотанні ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тягар доведення перед слідчим суддею, судом наведених обставин-підстав, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, закон покладає на прокурора та слідчого. У разі, коли прокурор, слідчий не впорається з цим тягарем, слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Доводи захисника в апеляції про недоведеність і припущення судом першої інстанції наявності визначених ним ризиків є безпідставним.
Колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, наявна можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим законно і обґрунтовано прийшов до висновку про продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.
Так, апеляційний суд погоджується висновком суду першої інстанції щодо наявності ризику того, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 , будучи громадянином Російської Федерації, використовував підроблений паспорт громадянина України для незаконного перетину державного кордону України, на території України міцних соціальних зв'язків не має. При цьому апеляційний суд також погоджується з висновком, щодо наявності ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки такий ризик був визначений при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 і на момент розгляду питання про продовження строку тримання під вартою даний ризик не зменшився.
Також, суд першої інстанції об'єктивно врахував наявність ризику можливого впливу на свідків у кримінальному провадженні, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки в теперішній час триває судове провадження у суді першої інстанції.
Є безпідставним ствердження захисника в апеляції, що судом не надана належна оцінка наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, оскільки судом першої інстанції надано відповідну оцінку саме цим обставинам, і суд дійшов висновку, що мають враховуватись соціальні зв'язки обвинуваченого саме на території України, в той час, як родина обвинуваченого проживає на території Російської Федерації. З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він в повній мірі є законним та об'єктивним і таким що узгоджується з вимогами наведених вище норм закону.
Посилання захисника на те, що на даний момент ОСОБА_6 вже тривалий час утримується під вартою та вже відбув покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та таке тривале застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає принципу “розумного строку” та нівелює значення тяжкості покарання за вчинений злочин, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки ОСОБА_6 , окрім злочину, передбаченому ч. 4 ст. 358 КК України, інкримінується ще й злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України, який є особливо тяжким і за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.
При цьому, хоча колегія суддів і констатує тривалість судового розгляду, проте враховує критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, передбачені ч.3 ст. 28 КПК України, зокрема, складність даного кримінального провадження, а саме специфіку процесуальних дій, участь у справі перекладача, об'єм матеріалів, які досліджувалися, а також поведінку учасників кримінального провадження.
За вказаних об'єктивних обставин, колегія суддів не вбачає істотного порушення загальних засад кримінального провадження - розумність строків, передбаченого п.21 ч.1 ст. 7 КПК України та сам факт тривалості судового розгляду у даному випадку не свідчить, що ця обставина перешкодила чи могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У зв'язку з чим, застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ствердження захисника, що суд першої інстанції не обґрунтував та не вмотивував належним чином свою відмову в задоволенні його клопотання про заміну запобіжного заходу тримання під вартою на передачу обвинуваченого під особисту поруку та не вказав кількісний склад поручителів є безпідставним.
Розглядаючи дане клопотання, суд першої інстанції в повній мірі навів мотиви такого свого рішення, прийшовши до висновку про недостатність особистої поруки для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, при наведених вище обставинах, що відповідає, у тому числі у наведеним вище нормам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини з цих питань.
Щодо зауваження в судовому засіданні апеляційної інстанції захисника ОСОБА_5 стосовно обрання обвинуваченому застави, то відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, яка таких вимог не містила і заяв таких під час розгляду як у суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції, не надходило. Також слід звернути увагу, що апеляційний суд переглядає рішення суду щодо продовження строку тримання під вартою, а не рішення про обрання цього запобіжного заходу. Проте, колегія суддів вважає необхідним роз'яснити, що відповідно до положень ст. 220 КПК України, сторона захисту може звернутися до суду першої інстанції з таким клопотанням при наявності відповідних з цього підстав.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року не встановлено, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194, 199 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 з наведених в ній мотивів слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4