Провадження № 22-ц/803/9314/19 Справа № 214/4970/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
11 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду у цивільних справах:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року, ухваленого суддею Гриньом Н.Г. в місті Кривому Розі та повний текст рішення складено 03 вересня 2019 року,
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника під час виконання трудових обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , який працював гірничим робітником очисного забою на шахті ім. Артема Рудоуправління імені Кірова, правонаступником якого є ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг. ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час виконання трудових обов'язків його батько помер у віці 27 років, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Смерть батька призвела до сильного нервового потрясіння позивача, оскільки він втратив рідну людину, яку він дуже сильно любив. Незважаючи на плин часу він постійно перебуває у напруженому психологічному стані, відчуває дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, поганому сні. Негативні зміни у його сім'ї є незворотними, оскільки його батька вже не повернути до життя та позивач позбавлений батьківського піклування на все життя. У зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 187 785 гривень.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 187 785 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В апеляційній скарзі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду.
Звертає увагу на те, що обов'язок відшкодовувати позивачу моральну шкоду, спричинену смертю батька внаслідок трудового каліцтва на шахті ОСОБА_3 РУ ім. Кірова, відсутній, оскільки ПАТ АреслорМіттал Кривий Ріг не є його правонаступником.
ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»зазначає про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Апелянт вказує на те, що матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вважає, що апеляційна скаргаПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є необґрунтованою, викладені в ній доводи спростовуються матеріалами справи, рішення суду було ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є сином ОСОБА_2 , що ОСОБА_4 свідоцтвом народження (а.с. 9).
Внаслідок нещасного випадку на виробництві, під час виконання трудових обов'язків на шахті імені Артема Рудоуправління імені Кірова, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 14.10.1994 року ОСОБА_2 загинув.
Згідно Акту про нещасний випадок №9/10 від 17 листопада 1994 року ОСОБА_2 14.10.1994 року загинув під час виконання трудових обов'язків (а.с. 11-14).
Згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом Саксаганського РАГС м. Кривого Рогу, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 віці 27 років (а.с. 10).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався нормами ЦК України, в редакції 1963 року та виходив з наявності правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, та погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається із матеріалів справи, смерть батька позивача настала на виробництві під час виконання трудових обов'язків внаслідок нещасного випадку на виробництві в 1994 році. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК України не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК України виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК України, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.
Стаття 440-1 ЦК України є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв'язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 ЦК України чинної на час виникнення спірних правовідносин.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно виходив з того, що смерть батька позивача сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв'язку із чим обґрунтовано поклав обов'язок відшкодувати позивачу, як сину загиблого, завдану моральну шкоду ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правові підстави для стягнення якої визначені ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року.
Як вбачається з матеріалів справи, батько позивача загинув на виробництві, під час виконання трудових обов'язків, внаслідок його смерті позивачу завдано моральної шкоди, оскільки він втратив близьку людину, має глибокі страждання, які не стихають до теперішнього часу.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата батька завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Факт смерті потерпілого ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», встановлений Актом про нещасний випадок, що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що обов'язок відшкодовувати позивачу моральну шкоду, спричинену смертю батька внаслідок нещасного випадку на шахті Артема РУ ім. Кірова, відсутній, оскільки ПАТ АреслорМіттал Кривий Ріг не є його правонаступником, колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно з п.п. 1.1. -2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», зокрема, шахта ім. Артема, на якій працював батько позивача, було передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником частини РУ ім. Кірова, до якого входила шахта ім. Артема є ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» (а.с. 23).
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, оскільки внаслідок смерті батька позивачка постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її навіть до теперішнього часу.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, який втратив підтримку близької людини, адже на момент смерті батька позивачу виповнилось 4 роки, ступінь вини підприємства відповідача, яке не створило безпечних умов праці.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою батька, колегія суддів не бере до уваги з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок смерті батька.
Згідно положень, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю праівника на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, на підставі п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору, з вищенаведених підстав, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року змінити, стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1 877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: