Провадження № 22-ц/803/9453/19 Справа № 215/2918/19 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
11 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2019 року, яка постановлена суддею Лиходєдовим А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, -
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 06 серпня 2019 року зазначена позовна заява, відповідно до ч. 5 ст.185 ЦПК України, визнана неподаною та повернута позивачу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 26 червня 2019 року.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали та передачу справи на розгляд, до суду першої інстанції.
Зазначає, що позивачем в строки, визначені в ухвалі суду першої інстанції від 26 червня 2019 року, було усунуто недоліки позовної заяви, виконані вимоги вказаної ухвали, обґрунтовано позовні вимоги, зазначено докази, що підтверджують вказані нею обставини.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, яка передбачена п.6 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду з межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Право на пред'явлення позову - це право особи звернутися до суду з позовом про захист порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для зазначення доказів, що підтверджують вказані позивачем обставини, а саме: не вказано ціну позову, яка повинна бути розрахована відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України; зміст позовних вимог є неконкретним, так як: не вказано конкретну дату, до якої позивач буде навчатися; не вказано які саме та в якому розмірі судові витрати позивач просить стягнути на її користь з відповідача; виклад обставин, яким обґрунтовуються позовні вимоги є неповним та неконкретним, так як не зазначено: чи отримує позивач стипендію, якщо так, то який її розмір; чи працює мати позивача, чи є пенсіонером або інвалідом, та який розмір її доходу; чи приймає участь мати позивача в утриманні доньки (позивача), якщо так, то в якій грошовій сумі; чому зазначено два строки до якого просить стягувати аліменти, а саме: «на період її навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 віку 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 »; чому позивач просить стягнути з відповідача аліменти до 21.05.2024 р., тоді коли термін її навчання закінчується 30.06.2020 р.; не зазначено докази, що підтверджують можливість відповідача сплачувати аліменти.
На виконання вимог вище зазначеної ухвали позивачем по справі 17 липня 2019 року було надано уточнену позовну заяву.
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачу позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 26 червня 2019 року.
Проте, колегія судів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Веііеі у. Ргапсе» Європейський суд з прав людини зазначив, що „ стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях № 5 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до положень статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. І
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитись із письмовими та електронними доказами, висновками експерта, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Отже, ЦПК України встановлює обов'язок позивача зазначити у позовній заяві докази, що підтверджують вказані обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а на суд - обов'язок безпосередньо дослідити докази під час розгляду справи, однак, не надає суду право на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання щодо належності та допустимості цих доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року позивачем по справі було надано, на його думку, належним чином оформлену уточнену позовну заяву.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена
Посилання в ухвалі суду від 06 серпня 2019 року як на недоліки позовної заяви на те, що позивачем, в порушення пунктів 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позові не зазначено ціну позову, яка повинна бути розрахована відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України; зміст позовних вимог є неконкретним, так як не вказано конкретну дату, до якої позивач буде навчатися; виклад обставин, яким обґрунтовуються позовні вимоги, є неповним та неконкретним, так як не зазначено, чому вказано кінцеві два терміна стягнення аліментів, чому позивач просить стягнути з відповідача аліменти до 21.05.2024 року, тоді як термін її навчання закінчується 30.06.2020 року, колегія суддів вважає помилковим оскільки, відповідно до норм ЦПК України, позивачем викладено обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, з зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини відповідно до ст. 175 ЦПК України, питання щодо зазначення кінцевого терміна стягнення аліментів, суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України під час розгляду справи, так як оцінка доказів - це право суду.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п.7 Постанови Пленуму № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Подана позивачем позовна заява, на думку колегії суддів, містить виклад обставин з посиланням на докази, що підтверджується її змістом.
Отже, враховуючи вищевказані роз'яснення, суд, для об'єктивного з'ясування обставин справи, у необхідних випадках, може роз'яснювати право заявника та заінтересованих осіб подавати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК Україна, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви згідно вимог ст. 175 ЦПК України.
Однак, всупереч вище наведеним положенням, повертаючи заяву суд першої інстанції не врахував вищевказану норму права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Колегія суддів наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув, та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та повернув позовну заяву без належних на те підстав.
Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 оскільки такий висновок не відповідає інтересам позивача щодо можливості звернення до суду з метою реалізації права такої особи на справедливий розгляд справи, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи представника позивача, колегія суддів визнає такими, що заслуговують на увагу та враховує їх.
Виходячи з вищевикладеного, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання у справі, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2019 року - скасувати та направити матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: