465/4076/19
2-а/465/677/19
про самовідвід
04.11.2019 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради, третя особа - інспектор з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Федорич Тарас Миколайович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЛВ №1681 від 16.01.2019 року, -
Позивачка звернулася із адміністративним позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради з участю третьої особи: інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Федорича Тараса Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЛВ №1681 від 16.01.2019 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова відкрито провадження у вищевказаній справі, однак суддя Франківського районного суду міста Львова Ванівський Ю.М. заявив самовідвід з тих підстав, що позивачка ОСОБА_1 є близьким другом його сім'ї. Відтак вважає, що такі обставини можуть викликати сумнів у безсторонності, об'єктивності та неупередженості судді та в майбутньому призвести до скасування рішення у даній справі із зазначених підстав
Дослідивши обставини та матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що самовідвід слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст. 40КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КАС України, суддя не може розглядати справу та підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або обєктивності.
Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважається на те, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції «Про захист прав людиниі основоположних свобод». Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі , і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі «Білуха проти України», наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Згідно ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч.2 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Враховуючи все вищенаведене, з метою виключення підстав для скасування рішення по даній справі, а також виключення мотивів для сумніву у безсторонності, уникнення в подальшому при розгляді справи сумнівів у об'єктивності та неупередженості,заявлений самовідвід слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 31, 36, 40, 41, 241-243, 248 КАС України, -
задовольнити самовідвід судді Ванівського Ю.М. у адміністративній справі № 465/4076/19, провадження №2-а/465/677/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради з участю третьої особи: інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Федорича Тараса Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЛВ №1681 від 16.01.2019 року.
Матеріали справи передати до цивільної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на автоматизований розподіл для повторного визначення судді у порядку, передбаченому ст.31 КАС України.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Ванівський Ю.М.