Справа № 641/5131/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2728/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.185 КК України
01 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі обвинуваченого ОСОБА_7 , належним чином повідомленого про розгляд справи, з участю потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу за апеляційною скаргою представника потерпілого на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 07 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільча Поліського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання: за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначеному обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, з визначенням іспитового строку - 1 рік, з покладення певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи № 6/1638СЕ-19 від 25 06 2019 року в сумі 785,05 грн.
ОСОБА_7 визнаний винним судом та засуджений за те, що він:
30 04 2019 року о 13:00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкав з потерпілим ОСОБА_8 , протягом останніх трьох місяців, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою обернення його на свою користь та особистого збагачення за чужий рахунок, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку третіх осіб, шляхом вільного доступу, з полиці шафи, яка розташована в житловій кімнаті взяв мобільний телефон «Apple IPhone 5s Silver 16 gb», що належить ОСОБА_8 , вартість якого становить 1605 грн. та покинув приміщення домоволодіння з викраденим майном, тим самим протиправно заволодів ним. Після цього, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім того, за аналогічних обставин, 31 05 2019 року о 09:00 год., ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкав з потерпілим ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку третіх осіб, шляхом вільного доступу з приміщення кухні взяв належний ОСОБА_8 LED-телевізор «Samsung» модель «UE22H5610AK», який висів на стіні, вартість якого становить 2850 грн., після чого, з системного блоку, який знаходився в житловій кімнаті, взяв відео карту «SAPPHIRE NITRO+ RADEON RX480 8 Gb GDDR5 PCI-E DUAL HDMI/DVI-D/DUAL DP OC W/BP (UEFI)», вартість якої 3670 грн. та покинув приміщення домоволодіння з викраденим майном, тим самим протиправно заволодів ним. Після цього, ОСОБА_7 , з місця скоєння злочину зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 6520 грн.
Дії обвинуваченого, що мали місце 30 04 2019 року кваліфіковані судом за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Дії обвинуваченого, що мали місце 31 05 2019 року кваліфіковані судом за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, представник потерпілого подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України; на підставі ч.1 ст.45 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при об'єктивній оцінці усіх обставин подій від 30 04 2019 року та 31 05 2019 року, надання їм належної правової оцінки, не було підстав для визнання повторності подій від 31 05 2019 року. Крім того вказав, що є підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
На вищевказаний вирок була також подана апеляційна скарга прокурором, від якої останній в подальшому відмовився, надавши до апеляційного суду відповідну заяву.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Потерпілий та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор вважала оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, просила залишити вимоги апеляційної скарги представника потерпілого без задоволення.
Обвинувачений, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Будь-який клопотань або заяв, які б перешкоджали розгляду справи, від нього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника потерпілого, думку потерпілого та прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні таємного викрадення чужого майна та таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, тобто кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 та ч.2 ст.185 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувалися також і обвинуваченим, досліджувалися судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_8 змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України безпідставні та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності кваліфікуючої ознаки - повторності, при скоєнні протиправних дій, які мали місце 31 05 2019 року.
Разом з тим, з журналу судового засідання від 12 07 2019 року та диску зі звукозаписом (а.с.24-26, 32) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 , підтвердив свою у інкримінованих йому злочинах та зазначив, що скоював крадіжку належних потерпілому речей двічі: перший раз 30 04 2019 року, другий раз, через певний проміжок часу - 31 05 2019 року, після чого здавав викрадені речі до ломбарду. Жодних заперечень щодо встановлених органами досудового розслідування обвинувачений не висловлював.
Таким чином, органами досудового слідства встановлено і в суді доведено, що ОСОБА_7 було скоєно 2 епізоди крадіжки, тому доводи апеляційної скарги представника потерпілого колегія суддів визнає необґрунтованими.
Не приймаються колегією суддів також доводи представника потерпілого щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.45 КК України.
Положеннями ст.45 КК України передбачено можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
Так, диспозицією ст. 45 КК України та п.3 постанови Пленуму ВСУ від 23 12 2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України, кожен з яких, відповідно до класифікації, наведеної у ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, про що також вірно зазначено у оскаржуваному вироку.
За таких обставин, підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України та закриття кримінального провадження, відсутні.
Щодо доводів апелянта про неврахування при призначенні покарання відомостей про особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст.65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначених вимог дотримався.
Зокрема, дослідив дані про особу обвинуваченого, згідно яких ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
У якості обставини яка пом'якшує покарання згідно зі ст.66 КК України судом визнано щире каяття обвинуваченого у вчинених кримінальних правопорушеннях.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
За таких обставин справи, врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, відомості про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, призначив обґрунтоване, необхідне та достатнє покарання за ч.1 ст.185 КК України - у виді 1 року позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України - у виді 2 років позбавлення волі та, з урахуванням положень ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Також судом першої інстанції належним чином мотивований висновок про звільнення обвинуваченого від відбування покарання, з яким погоджується колегія суддів.
Таким чином, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, зміни кваліфікації діянь обвинуваченого або звільнення його від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України, при перевірці кримінального провадження в апеляційному порядку колегія суддів не встановила, а тому вважає за необхідне вирок районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого без задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного вироку, не вбачається. Тому судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 07 2019 року по справі щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника потерпілого, - залишити без задоволення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4