Номер провадження 2/754/7017/19
Справа №754/12190/19
Іменем України
04 листопада 2019 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 19.08.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 вересня 2005 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження дитини батьком записаний відповідач по справі. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27.01.2011 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. На підставі викладеного позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дітей.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пербували у зареєстрованому шлюбу з 24.09.2005 по 27.01.2011, що підтверджується Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27.01.2011 про розірвання шлюбу.
Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 3300.
Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю. Позивачка одна несе витрати по утриманню дочки, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дитини, а саме: матеріальних витрат на оздоровлення, відпочинок, витрат на забезпечення життєдіяльності.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Так, згідно з ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З огляду на те, що відповідач відомості про офіційний дохід не надав, але як батько зобов'язаний утримувати дитину, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, як відповідач так і позивач повинні утримувати свою дитину.
Враховуючи приписи статей 181, 182 СК України, відповідно, як що за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Згідно зі ст. 183 СК України, частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, який вважає за необхідне стягнути з відповідаач на користь позивачки аліменти щомісячно на дитину в розмірі по 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768,40грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.
Керуючись стяттями 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 174, 175, 189, 191, 247, 189, 274, 277 ЦПК України, статтями 11, 27,104, 105,110, 111, 112, 180, 181,182, 184,191 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, що зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768,40грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер відсутній в матеріалах справи.
Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2019 року.
Суддя В.В. Бабко