ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/475/18
провадження № 2/753/269/19
"02" жовтня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Мицик Ю.С.
при секретарях Горбенко А.О., Івашків О.В., Пугач Д.С.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідачів ОСОБА_13
представники третіх осіб не з'явилися
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Київська міська державна адміністрація, Київська міська Рада про встановлення нового роздільного порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у здійсненні державної реєстрації права власності,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_6 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач 1, ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - відповідач 2, ОСОБА_5 ) та в остаточній редакції позову просила: визначити новий порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачами пропорційно до часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок; зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно встановлений ними паркан з профнастилу по лінії ЄЖЗИІ, згідно умовного плану користування викладеного у експертному висновку № 13470/13471/13472 за варіантом № 3 по справі № 2-142/2009 Дарницького районного суду м. Києва; визнати за позивачем право на державну реєстрацію речових прав, шляхом здійснення державної реєстрації права власності на 19/100 частки земельної ділянки у домоволодінні по АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільному частковому користуванні сторін, пропорційно до частки позивача у праві власності на домоволодіння; надати відповідні повноваження органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, зокрема Київській міській раді Київської міської державної адміністрації, провести на користь позивача державну реєстрацію права власності 19/100 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , в розмірі, що відповідає частці позивача у домоволодінні по АДРЕСА_1 , пропорційно 19/100 від загального розміру земельної ділянки, що знаходиться у спільному частковому користуванні сторін, згідно нового встановленого порядку користування.
Позов обґрунтовано наступними обставинами. Житловий будинок та земельна ділянка, яка є у спільному частковому користуванні сторін, що розташовані в АДРЕСА_1 , рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2009 р. по справі № 2-142/2009 виділено в наступних частинах: позивачу - 19/100, що дорівнює 117,34 м2 домоволодіння, відповідачу 1 - 16/100, що дорівнює 98,82 м2 домоволодіння, відповідачу 2 - 65/100, що дорівнює 401,45 м2 домоволодіння. Водночас між сторонами встановлено порядок користування земельною ділянкою таким чином, що частка, яка знаходиться у користуванні позивача не відповідає ідеальній частці 19/100 (117,34 м2), що встановлений рішенням суду.
Позивач посилається на те, що відповідачі грубо порушують її права на користування спільною земельною ділянкою та вимоги законодавства про добросусідство, самовільно встановили паркан, що позбавило позивача можливості догляду за своєю часткою домоволодіння, зокрема можливості дістатися на дах для ремонту та усунення протікання даху у кімнаті позивача, внаслідок чого нанесли їй значну моральну та матеріальну шкоду. Крім того, відповідач ОСОБА_4 . встановив мангал під її вікном, закріпив відеокамери, що направлені у її вікна, встановив турнік проти вікна позивача, який значно було підвищено над рівнем землі, щоб вільно зазирати у вікно. При нинішньому порядку користування земельною ділянкою не дотримано законних рекомендацій щодо відстаней та ширини проходів і проїздів на земельній ділянці:
- для догляду за одноповерховими будівлями і здійснення їх поточного ремонту, до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни, в тому числі глухої стіни житлового будинку - не менше 1,0 м (на даний час у позивача доступ до глухої стіни відсутній);
- для зручного використання приміщень житлового будинку, здійснення догляду і поточного ремонту будинку, до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни житлового будинку з вікнами - не менше 2,0 м. (норма не дотримана, немає навіть 1 м. до межі);
- для догляду за будівлями, які мають два і більше надземних поверхи, за виключенням мансардних поверхів, і здійснення їх поточного ремонту, до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни - не менше 2,0 м. (норма також не дотримана);
- ширина проходу до будівель і споруд та частин земельної ділянки - не менше 1,0 м. (норма не дотримана).
Таким чином між співвласниками домоволодіння виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження майна і угоди про спосіб виділення в натурі часток кожного співвласника із сумісного спільного володіння не досягнуто.
Послалася на те, що відповідачі їй чинять перешкоди у приватизації її частки земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, просила позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.01.2018 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
12.02.2018 ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
03.03.2018 від третьої особи Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що передача земельних ділянок у власність громадян чи юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування в межах м. Києва відноситься до виключної компетенції Київської міської ради. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. На підставі викладеного, третя особа просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
05.03.2018 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи КМДА, в якій вказано, що довіреність третьої особи викликає сумнів з приводу її достовірності, а тому позивач просила не брати до уваги вказані пояснення при розгляді справи.
06.04.2018 від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву в первісній редакції, в якому вказано про безпідставність і необґрунтованість вимог позову.
01.04.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідачів.
13.04.2019 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову. Заява обгрунтована тим, що відповідачі порушують право позивача щодо користування земельною ділянкою, яку їй було виділено в користування. Без дозволу позивача, відповідач 1 встановив паркан по лінії ЄЖЗИІ згідно умовного плану щодо порядку користування земельною ділянкою для співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 . В рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2009 був встановлений порядок користування земельною ділянкою між співвласниками, за варінтом № 3, що вказаний в експертному висновку № 13470/13471/13472 у цивільній справі № 2-142/2009, але вказаний порядок не дає права на встановлення заборів та парканів. 19.01.2010 Дарницьким районним судом м. Києва по цій справі № 2- 142/2009 було прийнято додаткове рішення, яким визнано право власності співвласників вказаного домоволодіння на перебудовані та добудовані приміщення. Право власності на приміщення 3-6 (1-1) площею 7,7 м2 перейшло відповідачу 1 вже після того, як було винесено перше рішення від 14.08.2009, яким було встановлено порядок користування земельною ділянкою співвласниками домоволодіння, а земельна ділянка під цією забудовою 3-6 залишилась у користуванні позивача, але наявність нерухомості відповідача 1 на землі, що є у користуванні позивача, порушує право на користування цією частиною земельної ділянки. Відповідач 1, встановивши самовільно двометровий паркан, захопив силою більшу частку земельної ділянки, ніж йому фактично було виділено для користування згідно пропорційності домоволодіння, а тому користується своєю земельною ділянкою, додатковою частиною земельної ділянки відповідача 2 за планом ЙЗЖЄА, і частиною земельної ділянки, шо була надана в користування позивачу, але на якій розташована нерухомість відповідача 1, а саме, приміщення 3-6 (1-1) площею 7.7 кв.м.
Вказала, що для відновлення її прав на користування своїми 19/100 частинами домоволодіння необхідно, або демонтувати житлову кімнату відповідача 1 під номером 3- 6 (1-1) площею 7,7 кв.м., що розташована на землі, яка є в її користуванні або встановити нові межі, пропорційно часткам співвласників домоволодіння.
Оскільки на час розгляду справи між співвласниками домоволодіння згоди щодо поділу земельної ділянки пропорційно їхнім часткам, з метою подальшої приватизації, не досягнуто, позивач була вимушена звернутися до суду з вимогою про встановлення нового роздільного порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її приватизації.
16.04.2018 ухвалою суду за клопотанням позивача до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову, Київську міську раду.
21.05.2019 від представника відповідачів надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову. При цьому представник послався на те, що заявлена позивачем вимога про встановлення нового порядку користування частиною земельної ділянки не підлягає задоволенню. Порядок користування частиною земельної ділянки, що знаходиться під кімнатою відповідача 1 під номером 3- 6 (1-1) площею 7,7 кв.м. був встановлений рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2009 у справі № 2-142/2009. Рішення набрало законної сили і сторонами не оскаржувалося. Згідно договору дарування від 16.12.2012 ОСОБА_1 отримала у власність 19/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Перед завершенням розгляду по справі №2-142/2009 сторонами ( ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) були проведені перемовини з приводу узгодження їх вимог і оформлена спільна письмова заява (фактично мирова угода) від 14.08.2009, суть якої полягала в тому, щоб суд визнав за ними право власності на всі добудовані та перебудовані приміщення, що знаходились в їх фактичній користуванні, в тому числі за ОСОБА_7 визнавалось право власності на 1/2 частину веранди (тамбура) III площею 9,4 кв.м та кухню 1-1 площею 8,1 кв.м. Крім того, сторони у спільній заяві просили суд визначити для них порядок користування земельною ділянкою, який зараз намагається оспорити ОСОБА_1 Послався на те, що позивач фактично у позові ставить питання про перегляд рішення суду від 14.08.2009, яке набрало законної сили. З основного судового рішення по справі № 2-142/2009 від 14.08.2009 та додаткового рішення від 19.01.2010 по цій же справі вбачається, що 1/2 частина веранди (тамбуру) III площею 9,4 кв.м була передана ОСОБА_7 без попереднього внесення ним вартості цієї частки на депозитний рахунок суду та компенсації їх ОСОБА_4 .
У свою чергу, ОСОБА_7 погодився на те, щоб порядок користування земельною ділянкою був здійснений за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 13470/13471/13472 від 22.07.2008, згідно якого частина земельної ділянки, відведеної в користування ОСОБА_7 , знаходилась під кімнатою 3-6 (І-І) площею 7,7 кв.м, тобто, під частиною розділеної стіною кухні, що відійшла ОСОБА_4 . Таким чином, мала місце паритетна домовленість між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 щодо переходу у власність ОСОБА_7 1/2 частини веранди (тамбуру) III площею 9,4 кв.м; а під частиною житла, що належить ОСОБА_4 , залишилась частина земельної ділянки, що відведена в користування ОСОБА_7 Така домовленість була оформлена письмово і стала підставою для прийняття Дарницьким районним судом м. Києва рішення від 14.08.2009 у справі №2-142/2009. Звернув увагу суду на те, що позивач хоче отримати в своє користування додаткову площу земельної ділянки за рахунок частини, що відведена рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2009 в користування відповідачу 2 ОСОБА_5 Це чітко вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 та доданої до позову схеми поділу спірної земельної ділянки. З огляду на те, що ОСОБА_5 надав дозвіл ОСОБА_4 на розміщення на виділеній йому земельній ділянці певних речей, ОСОБА_1 вирішила, що ОСОБА_5 не потрібна ця частина земельної ділянки і в позасудовому порядку намагалася домовитися з останнім з приводу передачі їй в користування цієї частини. Позивач не надала доказів, що її право власності в частині володіння, користування та розпорядження майном порушується. У позивача є вільний доступ до всього належного їй майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки воно все розташоване на частині земельної ділянки, що була виділена судом в користування попередньому власнику цього майна - ОСОБА_7 , а після нього цим власником стала ОСОБА_8 , від якої, у свою чергу, ОСОБА_1 у 2012 році отримала в дар 19/100 домоволодіння по АДРЕСА_1 . Звернув увагу суду на те, що під видом встановлення нового порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , позивач намагається оспорити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2009 по справі №2-142/2009. Вимоги, що визначені в п. 3 та п. 4 позовної заяви представник відповідачів вважав безпідставними.
04.06.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказала, що співвласник 19/100 домоволодіння - ОСОБА_7 не міг розпоряджатися земельною ділянкою та укладати мирові угоди, про які говорить представник відповідачів, оскільки земля належить до комунальної власності, а обмін був проведений за рахунок нерухомого майна, Ѕ частки веранди на Ѕ частку кухні. Вказує на те, що суддя Дарницького районного суду м. Києва, виносячи рішення по справі №2- 142/2009 від 14.08.2009, не звернула уваги на вказані обставини. Обставини, зазначені у спільній заяві сторін від 14.08.2009 по справі №2-142/2009, не були досліджені судом на предмет відповідності фактичним даним та законним правам та інтересам сторін, а істотні умови справи не були з'ясовані повно і всебічно. Також, у пункті 5 спільної заяви сторін від 14.08.2009 по справі №2-142/2009 сказано, що « ОСОБА_4 (Відповідач 1) погоджується з тим, що він не вимагатиме права на прохід через земельну ділянку, яка буде відведена ОСОБА_7 (нині - Позивачу), для здійснення догляду та зовнішнього обслуговування своєї частини домоволодіння в місці розташування житлової кімнати 3-6 площею 7.7 кв.м.». Крім того позивач підтвердила, що відновити порушене її право можливо за рахунок частки земельної ділянки, відведеної в користування відповідачу 2, а останній компенсує цей розмір за рахунок частки відповідача 1.
18.06.2019 ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати було відмовлено позивачу у прийнятті заяви про зміну предмета та підстав позову, а представнику відповідача у прийнятті відзиву на вказану заяву.
11.09.2018 ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
25.02.2019 від представника відповідачів надійшли письмові пояснення у справі, який вважав, що дійсні причини ініційованого позивачем судового спору є те, що остання здійснила добудову до існуючої частини будинку, яку вона отримала в дар, а також здійснила надбудову другого поверху, без будь-яких законних дозволів на таке будівництво. Площа частини земельної ділянки, що перебувала в її користуванні, після цих добудов, зменшилася і ОСОБА_1 вирішила компенсувати ці втрати способом, що визначений нею у позовній заяві, наполягаючи на встановленні нового порядку користування земельною ділянкою. Жодного разу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніяких прав ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою не порушували. Єдине, що зробив ОСОБА_4 , при чому з дозволу ОСОБА_5 , встановив огорожу по лінії розподілу між частиною земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та ділянками, яка є в його користуванні й користуванні ОСОБА_5 Тобто, вони відгородились від частини земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , але без порушення меж.
30.05.2019 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких остання просила врахувати висновок незалежного судового експерта Авдєєва А.К. від 12.11.2018, яким виконано земельно-технічне дослідження № С-001-ААК/18. Із проведеного дослідження вбачається, що фактичний порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 не відповідає рішенню Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2009 по справі №2-142/2009, а саме: площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 (правонаступниця частини домоволодіння після ОСОБА_7 ) зменшена на 9 м2. Вказане зменшення площі земельної ділянки пов'язане з тим, що за рішенням суду було проведено розподіл житлового будинку по варіанту №2 Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 13470/13471/13472 КНІДСЕ від 22.07.2008, а порядок користування земельною ділянкою був встановлений по варіанту № 3, за яким площа земельної ділянки під кімнатою 3-6 повинна знаходитися у користуванні ОСОБА_1 , а фактично знаходиться у користуванні ОСОБА_9 , оскільки за ним визнано право власності на дане приміщення, площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_4 збільшена на 69 м2; площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_5 зменшена на 60 м2. Отже, в експертному висновку №С-001-ААК/18 від 12.11.2018 незалежним судовим експертом Авдєєвим А.К. запропоновано можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 , які відновлять порушені права позивача. Зазначила, що без встановлення нового порядку користування сторони самостійно не можуть прийти до згоди для оформлення права власності на землю.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, посилаючись на обставини, що викладені в його мотивувальній частині.
Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність.
Відповідачі та представники в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляд справи були повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши виступи позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Оцінюючи аргументи, викладені в позові, відзиві, запереченнях на відзив та поясненнях щодо позову, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду від 14.08.2009 визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину веранди розміром 9,4 кв.м, позначеної в плані III, кухню 1-1 площею 8,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на перебудовані добудовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на першому поверсі: передпокій 3-1 площею 5,5 кв.м; санвузол 3-2 площею 3,2 кв.м; кухня 3-3 площею 8,9 кв.м; житлова кімната 3-4 площею 20,2 кв,м; житлова кімната 3-6 площею 7,7 кв.м, на другому поверсі: коридор 3-7 площею 9,4 кв.м; житлова кімната 3-8 площею 12.1 кв.м; житлова кімната 3-9 площею 14,3 кв.м.; визнано за ОСОБА_5 право власності на перебудовані і добудовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на першому поверсі: тамбур площею 2,0 кв.м., хол, позначений цифрами 2-4 площею 8,9 кв.м., коридор 2-1 площею 9,3 кв.м., вітальня позначена в плані цифрами 2-5, площею 23,6 кв.м,, коридор позначений в плані цифрами 2-6 площею 3,2 кв.м., жила кімната позначена в плані цифрами 2-7 площею 8,8 кв.м., веранда позначена цифрами 2-8 площею 5,8 кв.м. та кладова - 2-9 площею 1,0 кв.м., комора -2-10 площею 6,3 кв.м., ванна позначена цифрами 2- 11, площею 3,9 кв.м., коридор позначений цифрами 2-12 площею 3,2 кв.м., вбиральня 2-13 площею 1,8 кв.м., котельна 2-14 площею 3,2 кв.м., кухня 2-15 площею 8,6 кв.м., вхід в підвал 1-2 розміром 1,0 кв.м., сходи 2-3 розміром 2,3 кв.м.; на другому поверсі: хол 2-16 площею 7,5 кв.м., гардеробна 2-17 площею 2,4 кв.м., санвузол 2-18 площею 4,3 кв.м., житлова 2-19 площею 15,3 кв.м., коридор 2-20 площею 5,0 кв.м., житлова 2-21 площею 11,7 кв.м., житлова 2-22 площею 18,8 кв.м., житлова 2-23 площею 14,8 кв.м.; в цокольному поверсі: коридор 2-24 площею 4,7 кв.м., комора 2-25 площею 2,1 кв.м., підсобне приміщення 2-26 площею 13,9 кв.м, душова 2-27 площею 3,3 кв.м., сауна 2-28 площею 4,1 кв.м. А також цим же рішенням визначено порядок користування земельною ділянкою для співвласників домоволодіння за варіантом № 3 експертного висновку № 13470/13471/13472, а саме кожному із співвласників виділено таку площу земельної ділянки:
- ОСОБА_7 117,34 м2 (ЄЖЗИІДГЕ);
- ОСОБА_4 98,82 м2 (ЙКЛІИЗ);
- ОСОБА_5 401,45 м2 (КБВГД та АЙЗЖЄ).
Лінію розділу між земельними ділянками пропонується прокласти, як зазначено у додатку 5 до експертного висновку, а саме:
- від т. «Є», яка знаходиться на червоній лінії забудови (вул.Ташкентська) і на відстані 10,86 м від лівої межі земельної ділянки до т. «Ж». Точка «Ж» знаходиться на відстані 10,86 м. від лівої межі земельної ділянки і на відстані 4,74 м. від червоної лінії забудови (вул.Ташкентська);
- від т. «Ж» до т. «3». Точка «З» знаходиться на відстані 6,08 м. від червоної лінії забудови (вул. Ташкентська) і на відстані 8,08 м. від лівої межі земельної ділянки;
- від т. «3» по лінії, паралельній до прибудови «а5-ІІ» до т. «И». Точка «И» знаходиться на відстані 1,0 м. від лівого фасаду житлового будинку «А» та на відстані 1,0 м головного фасаду прибудови «А-ІІ»;
- від т. «И» під кутом 45 градусів до головного фасаду прибудови «А-ІІ» до т. «І». Точка «І» знаходиться в куті спряження головного фасаду прибудови «А-ІІ» та лівого фасаду житлового будинку «А»;
- від т. «І» по лінії розділу буднику Згідно з варіантом №2 розділу будинку до т. «Д». Точка «Д» знаходиться на правому фасаді житлового будинку «А» і на відстані 5,86 м. від кута спряження правового і головного фасадів житлового будинку;
- від т. « Д » до т. «Г». Точка «Г» знаходиться на правій межі земельної ділянки і на відстані 13,80 м. від червоної лінії забудови (вул. Ташкентська);
- від т. «Г» по правій межі земельної ділянки до т. «Е». Точка «Е» знаходиться в куті спряження правої межі земельної ділянки з червоною лінією забудови;
- від т. «Й», яка знаходиться на лівій межі земельно, ділянки і на відстані 6,08 м від червоної лінії забудови ( вул .Ташкентська) до т. «К». Точка «К» знаходиться на лівій межі земельної ділянки і на відстані 15,56 м. від червоної лінії забудови (вул.Ташкентська);
- від т. «К» до т. «Л». Точка «Л» знаходиться на куті спряження лівого та частини тильного фасадів прибудови «А -ІІ»;
- від т. «Л» по лінії розділу будинку до т. «Г». Точка «Г » знаходиться на правій межі земельної ділянки і відстані 13,80 м. від червоної лінії забудови (вул.Ташкентська);
- від т. «П» до т. «М». Точка «М» знаходиться на правій межі земельної ділянки та на відстані 18,01 м. від тильної межі земельної ділянки;
- від т. «М» по правій межі земельної ділянки до т. «В». Точка «В» знаходиться в куті спряження тильної та правої межі земельної ділянки.
Точка «А» заходиться в куті спряження лівої межі земельної ділянки та червоної лінії забудови (вул.Ташкентська).
Як вбачається з рішення суду від 14.08.2009 ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як учасники спільної часткової власності здійснили поділ належного їм майна в натурі, а відтак з моменту набрання рішенням законної сили починає діяти встановлене ч. 2 ст. 367 ЦК України правило, відповідно до якого у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Вказане підтверджується й додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.01.2010.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тобто, внаслідок винесення вказаних рішень суду, які набрали законної сили, у сторін спору виникло право власності на виділене їм індивідуально визначене майно, яке підлягає державній реєстрації.
На підставі договору дарування № 867 від 16.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антонова С.М., ОСОБА_1 набула у власність 19/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вже після рішення суду, яким було встановлено порядок користування земельною ділянкою.
За правилом частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином, враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили було встановлено порядок користування земельною ділянкою, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача, а тому вимога про встановлення нового порядку користування земельною ділянкою є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 14.02.2018 року у справі № 725/1664/16-ц, 16.05.2018 року у справі № 663/2845/14-ц, 05.09.2018 року у справі № 750/11106/15-ц.
За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Крім того, у частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, відповідно достатті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другоїстатті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, враховуючи, що сторонам було виділено в натурі домоволодіння, а право їх спільної часткової власності на вказане домоволодіння припинилося, позивач не позбавлена в законний спосіб використати надане їй право на отримання у власність земельної ділянки, що виділена їй в користування.
Вирішуючи вимогу позивача, якою вона просить суд зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно встановлений ними паркан з профнастилу по лінії ЄЖЗИІ, згідно умовного плану користування викладеного у експертному висновку № 13470/13471/13472 за варіантом № 3 по справі № 2-142/2009 Дарницького районного суду м. Києва, суд приходить до наступного.
Як вказує позивач, між сторонами виник спір щодо дотримання правил добросусідства, захисту прав власності, які регулюються положеннями ст.ст. 103, 152 Земельного кодексу України, ст. 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори у межах населених пунктів щодо додержання громадянами правил добросусідства вирішують органи місцевого самоврядування. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Вказаною нормою закону передбачено обов'язковий досудовий порядок вирішення спору. Вирішення такого спору в судовому порядку можливо лише у разі незгоди з рішенням, прийнятим за результатами його розгляду органом місцевого самоврядування.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до органів місцевого самоврядування за вирішенням спору.
Позивач не надала суду доказів того, що органами місцевого самоврядування встановлено порушення з боку відповідачів при встановленні паркану. Не надано також доказів, що на межі розташування паркану або за ним на частині земельної ділянки, що виділена в користування відповідачам, знаходиться майно позивачки і паркан перешкоджає доступу до цього майна.
Крім того, матеріали справи не містять актів комісії уповноважених органів на фіксацію таких порушень.
З наданих позивачем фотоматеріалів, шляхом їх візуального огляду не можливо встановити висоту паркану, на якій він відстані знаходиться від домоволодіння позивача, чи перебуває залиття кімнати позивача в причинно-наслідковому зв'язку із встановленням паркану відповідачем ОСОБА_4 тощо.
Доводи позивача те, що паркан має висоту більше ніж 2 метри, перешкоджає їй в доступі до свого домоволодіння, створює перешкоди в обслуговуванні домоволодіння, та веденні господарства, не підтверджені належними доказами, зокрема висновком експерта.
Крім того, позивачем не доведено, що діями відповідача ОСОБА_4 по встановленню мангала, турніка та відеокамери на земельній ділянці, що виділена йому в користування, порушено права та законні інтереси позивача.
Судом також надана оцінка висновку есперта № G-001-AAK/18 від 12.11.2018, який ОСОБА_1 надала до справи як доказ на підтримку заявлених нею позовних вимог. Суд відхиляє вказаний висновок, оскільки згідно абз. 4 пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 за №53/5 в редакції наказу МЮ України від 26.12.2012 за №1950/5 з останніми змінами та доповненнями станом на 26.04.2017, експерту забороняється «вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами;». У Висновку стверджується, що «. . фактичний порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 , не відповідає рішенню Дарницького районного суду від 14.08.2009 по справі №2-142/2009»(6-й аркуш Висновку, внизу) і мотивує це тим, що судом був неправильно вибраний варіант №3 для визначення порядку користування земельною ділянкою(7-й аркуш Висновку, зверху): «. . .зменшення площі земельної ділянки пов'язане з тим, що за рішенням суду було проведено розподіл житлового будинку по варіанту № 2 Висновку судової будівельно-технічної експертизи №13470/13471/13472/ КНДІСЕ від 22.07.2008, а порядок користування земельною ділянкою був встановлений по варіанту № 3, за яким площа земельної ділянки під кімнатою 3-6 повинна знаходитися у користуванні ОСОБА_1 , а по фактичному користуванню знаходиться у ОСОБА_4 (оскільки за ним визнано право власності на дане приміщення)».
Таким чином, експерт, що склав висновок № G-001-AAK/18 від 12.11.2018 на замовлення ОСОБА_1 , вийшов за межі своїх повноважень, надавши правову оцінку рішенню Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2009 по справі № 2-142/2009, яким був визначений порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України цього Кодексу. Однак, у даному випадку вказаний висновок як доказ по справі в інтересах позивачки має бути відхилений, оскільки виконаний з суттєвими порушеннями вищезазначених норм.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи встановлені обставини суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено існування порушення її права, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 77- 79, 80, 81, 89, 102, 110, 141, 258, 259, 263- 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Київська міська державна адміністрація, Київська міська Рада про встановлення нового роздільного порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у здійсненні державної реєстрації права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Відповідач 1: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 .
Третя особа: Київська міська державна адміністрація, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Третя особа: Київська міська Рада, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36
Суддя: Ю.С. Мицик