Номер провадження 2-а/289/23/19
Справа №289/1690/19
29.10.2019 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадженняадміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Кравчука Сергія Івановича про визнання дій працівника поліції незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП протиправними та визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕАК № 1573698 від 30.09.2019 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та закрити справу за відсутністю складу правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.09.2019 поліцейський роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Кравчук С.І. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1573698 про те, що водій ОСОБА_1 30.09.2019 о 17 год. 54 хв. на а/д М-21 197 км керував транспортним засобом «Opel» н.з. НОМЕР_1 без чинного полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126, та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач вважає постанову протиправною, такою, що не відповідає нормам КУпАП, винесеною безпідставно та неправомірно, з порушенням вимог діючого законодавства, під час її винесення відповідачем не було дотримано вимог статей 245, 251, 276, 268, 280, 283 КУпАП, а накладене адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач вважає дії відповідача незаконними, так як в своїх діях він не вбачає ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, і за таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 14.10.2019 праву прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копії ухвали від 14.10.2019 було направлено сторонам 17.10.2019, а відповідачеві крім того направлено копію адміністративного позову з додатками на 19 арк., яку останній отримав 21.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Станом на дату розгляду справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу до суду відзиву на адміністративний позов у строки, визначені судом в ухвалі про відкриття провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти їх на відповідність усім зазначеним вимогам, надаючи оцінку мотивам та підставам, які були покладені в основу такого рішення.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1573698 від 30.09.2019 встановлено, що поліцейський роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Кравчук С.І. розглянув матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що водій ОСОБА_1 30.09.2019 о 17 год. 54 хв. на а/д М-21 197 км керував транспортним засобом «Opel» н.з. НОМЕР_1 без чинного полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126, та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. У постанові мається підпис позивача про отримання ним примірника вказаної постанови (а.с.5).
Позивач по справі не погоджується з винесеною щодо нього Постановою та вказує, що відповідач не мав законних підстав для перевірки у нього наявності полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тобто, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки страховий поліс лише у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень п. 21.2, п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат) який пред'являється посадовим особам відповідних підрозділів Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод та органам Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України, на їх вимогу.
Оскільки процедура передачі водійських документів і страхового полісу чітко розмежована, випадки, коли виникає обов'язок пред'являти поліс, відрізняють від випадків, коли виникає обов'язок пред'являти «посвідчення водія» та реєстраційні документи на транспортний засіб.
Стороною відповідача наразі не доведено те, що обставини передбачали обов'язкове пред'явлення поліцейському страхового полісу (сертифікату) позивачем.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 за 19.12.2008 визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 254 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які досилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Наразі в матеріалах справи відсутні будь-які докази крім оскаржуваної постанови від 30.09.2019.
Інших доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, матеріали справи не містять.
У даному випадку відповідачем у встановленому порядку не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п. 2.1.ґ. Правил дорожнього руху, хоча за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
З наведених підстав суд вважає за необхідне відповідно до ст. 286 КАС України скасувати постанову від 30.09.2019 про накладення на позивача адміністративного стягнення як таку, що є протиправною.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73-79, 159, 211, 217, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Кравчука Сергія Івановича про визнання дій працівника поліції незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1573698 від 30.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу за відсутністю складу правопорушення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова
Згідно з оригіналом
Суддя Д. Ю. Луньова
"___" __________ 20 __
(дата засвідчення копії)