08 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 805/101/16-а
Провадження № 11-916апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 805/101/16-а за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Радикал банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (суддя Куденков К. О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (у складі колегії суддів Сіваченка І. В., Геращенко І. В., Міронової Г. М.),
Рух справи
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни (далі - уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - ПАТ «Радикал банк», у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду від 09 листопада 2015 року № 204 «Про визнання правочинів нікчемними» в частині визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 09 липня 2015 року на власний банківський рахунок у ПАТ «Радикал банк» грошових коштів у сумі 200 000 гривень із призначенням платежу: «внесення коштів на власний рахунок»;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників за рахунок включення позивача до складу вкладників, яким необхідно здійснити виплати (відшкодувати кошти) за вкладами у ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є вкладником згаданого банку і йому було відмовлено у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, через визнання нікчемним правочину (трансакції) щодо внесення на банківський рахунок у ПАТ «Радикал банк» грошових коштів у розмірі 200 000 гривень. Позивач вважає, що рішення про визнання цього правочину (трансакції) нікчемним є безпідставним та підлягає скасуванню. ОСОБА_1 також зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження нікчемності правочину (трансакції), а протиправність спірного рішення вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх складу позивача.
3. Донецький окружний адміністративний суд постановою від 24 березня 2016 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
4. Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2016 року скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, зазначивши, що цю справу належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства, оскільки спір виник на стадії ліквідації банку.
5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 червня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
7. 18 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від уповноваженої особи Фонду надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні позову.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
9. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. У січні 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. 27 серпня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі, у яких він просив оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
12. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 серпня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини
14. Суди попередніх інстанцій установили, що 09 липня 2015 року ПАТ «Радикал банк» та ОСОБА_1 уклали договір банківського рахунку № 18627 /П-1 щодо відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 , на який позивач вніс 200 000 гривень.
15. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2015 року № 130 на підставі постанови Правління Національного банку України від 09 липня 2015 року № 452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» до категорії неплатоспроможних» вирішено розпочати з 10 липня 2015 року процедуру виведення ПАТ «Радикал банк» із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
16. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 листопада 2015 року № 203 на підставі постанови Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 року № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Радикал банк» з 10 листопада 2015 року по 09 листопада 2017 року, з відшкодуванням за рахунок Фонду коштів за вкладами фізичних осіб.
Цим рішенням також призначено уповноважену особу Фонду Савельєву А. М. та делеговано їй усі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал банк» на два роки з 10 листопада 2015 року по 09 листопада 2017 року.
17. Пунктом 1 наказу уповноваженої особи Фонду від 09 листопада 2015 року № 204 визнано нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин; далі - Закон № 4452-VІ) правочини (трансакції щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси банку 09 липня 2015 року поза межами робочого часу та/або операційного дня, а також трансакції щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси банку 09 липня 2015 року за одним і тим самим часом проведення трансакції в одній касі одним і тим же касиром), які пов'язані з вкладними (депозитними) операціями за договорами банківського вкладу (депозиту) та/або договорами банківського рахунку (поточними рахунками), а також зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб у ПАТ «Радикал банк» згідно з додатком 1 до наказу.
18. До цього додатку включено трансакцію позивача з поповнення рахунку № НОМЕР_2 з рахунку № НОМЕР_3 на суму 200 000 гривень, яка була здійснена 09 липня 2015 року о 16 годині 25 хвилині.
19. У зв'язку із початком процедури ліквідації цього банку ОСОБА_1 звернувся до відділення ПАТ «Радикал банк» для отримання гарантованої суми за своїм вкладом, однак дізнався, що його не включено до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
20. Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що уповноважена особа Фонду правомірно прийняла спірний наказ у частині визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 09 липня 2015 року на власний банківський рахунок у ПАТ «Радикал банк» грошових коштів у сумі 200 000 гривень.
22. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що квитанція № 13723 від 09 липня 2015 року була роздрукована одночасно з проведенням у цій касі протягом хвилини інших 31 трансакції з поповнення рахунків по 200 000 гривень (у межах гарантованої Фондом суми), які у наступному були визнані нікчемними. Тобто, протягом хвилини касир мала прийняти кошти від 32 осіб по 200 000 гривень, здійснити заходи щодо перевірки та перерахунку цих коштів, та роздрукувати всім цим особам відповідні квитанції.
23. У зв'язку з зазначеним суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлення такої обставини, як проведення через рахунок каси протягом однієї хвилини 32 трансакцій по 200 000 гривень щодо залучення коштів від фізичних осіб, свідчить про нереальність фактичного залучення позивачем цих коштів за квитанцією № 13723 від 09 липня 2015 року.
24. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, Донецький апеляційний адміністративний суд, керуючись правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15), з посиланням на приписи статті 12 чинного на той час Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
25. У касаційній скарзі скаржник, крім іншого, зазначає, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки він не стосується банкрутства. Предметом оскарження у цьому позові є визнання протиправними дій та бездіяльності уповноваженої особи Фонду, яка в розумінні КАС України є суб'єктом владних повноважень при вирішенні питання щодо внесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
26. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
27. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
28. Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.
29. Відповідно до статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
30. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України у зазначеній редакції).
31. Згідно зі статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
32. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.
33. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить. Спір є приватноправовим навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
34. Помилковим є застосування статті 17 КАС України (у зазначеній редакції) та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
35. Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VІ Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 цього Закону, свідчить про те що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах із третіми особами.
36. Згідно із частинами першою, другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою 200 тис. грн. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
37. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
38. Уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
39. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ), - протягом 20 робочих днів) із дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників (частина п'ята статті 27 Закону № 4452-VI).
40. Відповідно до пункту 6 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року № 14 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
41. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
42. Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
43. Закони № 2121-ІІІ і № 4452-VI є основними правовими актами в регулюванні відносин щодо визнання банку неплатоспроможним.
44. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справи № 910/12294/16, № 910/24198/16, № 910/17448/16), правовідносини у цій категорії справ регулюються спеціальним Законом № 4452-VI і не підпадають під дію загального законодавства про банкрутство, а тому немає підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
45. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (справа № 820/11591/15).
46. Отже, помилковим є закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення позивача до числа вкладників, яким необхідно здійснити виплати (відшкодувати кошти) за вкладами у ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду.
47. Щодо законності закриття провадження у справі в іншій частині позовних вимог Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
48. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
49. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
50. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справи № 910/12294/16, № 910/24198/16 та № 819/353/16), правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведено передбачену частиною другою статті 38 цього Закону перевірку правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.
51. Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок його прийняття. Таким чином, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи.
52. Отже, встановлена правова природа такого рішення (повідомлення про нікчемність правочину) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду від 09 листопада 2015 року № 204 «Про визнання правочинів нікчемними» в частині визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 09 липня 2015 року на власний банківській рахунок у ПАТ «Радикал банк» грошових коштів у сумі 200 000 гривень не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в господарських судах).
53. Таким чином, закриття провадження в адміністративній справі в указаній частині позовних вимог є правильним саме з наведених вище мотивів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Частиною третьою статті 3 КАС України (тут і далі, у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) установлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
55. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
56. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
57. Оскільки рішення суду апеляційної інстанції про непоширення юрисдикції адміністративного суду на справу щодо зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення позивача до числа вкладників, яким необхідно здійснити виплати (відшкодувати кошти) за вкладами у ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, то ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року в цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для продовження розгляду.
58. Водночас зазначену ухвалу апеляційного суду щодо мотивів закриття провадження у справі за рештою позовних вимог слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
59. Не підлягають задоволенню також вимоги скаржника про скасування постанови суду першої інстанції й ухвали суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки прийняття такого рішення можливе лише у разі апеляційного перегляду по суті, який у цій справі не відбувся у зв'язку із закриттям провадження у справі з процесуальних підстав.
Висновки щодо розподілу судових витрат
60. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
61. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення позивача до числа вкладників, яким необхідно здійснити виплати (відшкодувати кошти) за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Радикал банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - скасувати.
3. Справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни від 09 листопада 2015 року № 204 «Про визнання правочинів нікчемними» в частині визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення ОСОБА_1 09 липня 2015 року на власний банківський рахунок у Публічному акціонерному товаристві «Радикал банк» грошових коштів у сумі 200 000 гривень із призначенням платежу: «внесення коштів на власний рахунок» - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
5. У решті ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
О. С. Золотніков О. Г. Яновська
В. С. Князєв