Ухвала
Іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 686/5733/19
провадження № 51- 3157 ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , касаційні скарги стосовно яких не надходили.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_5 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що 10 січня 2019 року, близько 22 год. 50 хв., за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 7 по вул. Некрасова у м. Хмельницькому, з корисливих мотивів, застосовуючи до потерпілої ОСОБА_8 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, відкрито заволоділи її майном, чим заподіяли шкоду потерпілій на загальну суму 3531, 33 грн.
Крім того, 10 січня 2019 року, близько 23 год., ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись на вул. Шевченка у м. Хмельницькому, діючи з корисливих мотивів, повторно, застосовуючи до потерпілого ОСОБА_9 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи його майном, чим заподіяли шкоду потерпілому на загальну суму 3233,33 грн.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 , просить змінити судові рішення стосовно нього та застосувати до нього положення ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Обгрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що суд, при призначенні засудженому покарання, не повною мірою зважив на його особу, який визнав себе винним та щиро розкаявся, примирився з потерпілими, які претензій до нього не мають, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Стверджує, що суд при призначенні покарання не врахував молодий вік його підзахисного та його посткримінальну поведінку. Крім того, зауважує, що ОСОБА_5 не виступав ініціатором вчинення злочину.
Перевіривши доводи касаційної скарги та копії долучених до неї судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи у скарзі щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, на думку Суду, є необґрунтованими з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак діючи в межах наданої законом дискреції, суд має навести правові підстави та переконливі мотиви для постановленого ним рішення.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про його особу, який характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив корисливий злочин, не працює.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнав вчинення злочину вперше, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій у потерпілих.
З огляду на наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, та, врахувавши конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_5 , дійшов обґрунтованого висновку про призначення йому покарання, нижчого від нижчої межі санкції статті, за якою його засуджено.
Зі змісту копії ухвали апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_5 , не погоджуючись з вироком місцевого суду, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив вирок стосовно нього змінити та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 наводив доводи, які за змістом та суттю є аналогічними доводам, викладеним захисником у касаційній скарзі.
Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, цей суд перевірив посилання й доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , та, не встановивши підстав для зміни вироку місцевого суду, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.
Так, апеляційний суд зазначив, зокрема, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання в повній мірі враховані обставини вчинення ним злочину та ступінь його тяжкості, особу ОСОБА_5 , який в судовому засіданні визнав себе винним, а також правильно визначено вид та розмір покарання. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, не можуть бути підставами для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, оскільки були враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку, а відтак підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України не вбачається.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вчинення кримінального правопорушення, ступіню його тяжкості, даних про особу ОСОБА_5 та доводів касаційної скарги захисника, Суд не вбачає підстав для призначення засудженому покарання більш м'якого, ніж призначеного судом, із застосуванням положень ст. 75 КК, та погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення йому покарання з реальним його відбуттям в місцях позбавлення волі.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3