11 листопада2019 року
м. Київ
справа № 335/6219/19
провадження № 51-5524 ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 вересня 2019 року,
встановив:
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2019 року, якою обвинувальний акт від 29 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 повернуто прокурору для усунення недоліків - повернуто особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що вона подана неналежним прокурором.
Прокурор ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, вимагає його скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В обґрунтуванні своїх вимог прокурор ОСОБА_4 посилається на наявність постанови першого заступника прокурора Запорізької області від 04 квітня 2019 року, якою в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 визначено групу прокурорів, до складу якої входить й вищезазначений прокурор ОСОБА_5 , а положеннями статті 393 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК) не передбачено, що право подати апеляційну скаргу має саме прокурор, який брав участь у судовому провадженні.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з частиною 1 статті 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту оскаржуваної ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 вересня 2019 року, доданої до касаційної скарги, вбачається, що ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2019 року була оскаржена до Запорізького апеляційного суду заступником начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 , який, згідно з доданими до касаційної скарги матеріалами, входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 .
Статтею 393 КПК України визначено право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень. Згідно з частиною 4 статті 36 КПК право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники. Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, а саме, частиною 5 статті 24 також визначено, що право подання апеляційної скарги на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, крім випадків, коли йдеться про рішення у кримінальних провадженнях, розслідування в яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, - у таких випадках відповідне право надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи: керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першому заступнику та заступнику.
Системний аналіз зазначених правових положень дозволяє Суду дійти висновку, що правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також визначені процесуальним законом прокурори вищого рівня. Зі змісту касаційної скарги прокурора ОСОБА_4 та доданої до неї ухвали Запорізького апеляційного суду від 2 вересня 2019 року про повернення апеляційної скарги вбачається, що повноважень щодо подання апеляційної скарги за зазначеним кримінальним провадженням щодо ОСОБА_7 прокурор ОСОБА_5 дійсно не має. Відповідно, ухвала Запорізького апеляційного суду від 2 вересня 2019 року є законною та обґрунтованою.
Зазначене судове рішення кореспондує і з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2018 у справі № 303/3779/16-к, відповідно до якої правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись статтею 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 вересня 2019 року.
Ухвала Суду остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3