Ухвала
іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 127/15485/18
провадження № 51-5496 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2019 року,
встановив:
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до статті 71, 72 КК ОСОБА_4 шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2013 року за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 днів.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_4 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з моменту затримання - 31 травня 2018 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також цим вироком, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_5 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з моменту затримання - 06 травня 2018 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2019 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями щодо нього.
Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК.
У частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, тобто посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Тобто, зміст касаційної скарги засудженого зводиться до його вільних пояснень щодо обставин інкримінованих йому подій, без наведення обґрунтувань щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень.
Також засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не зазначає їх зміст та вплив на незаконність судових рішень, з урахуванням вимог статті 412 КПК.
Отже, у касаційній скарзі засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргузасудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2019 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3