Постанова
іменем України
05 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 149/83/19
провадження № 51-3754 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 травня 2019 року щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ступник Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя
АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 лютого 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вінницький апеляційний суд, ухвалою від 06 травня 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_6 19 вересня 2018 року близько 23:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, виготовив зі своєї шапки маску, взяв рукавиці
та залізний прут і того ж дня близько 23:30 підійшов до житлового будинку
на АДРЕСА_3 ,
що належить ОСОБА_7 . Постукавши та представившись іншою особою, вимагав, щоб потерпіла відчинила йому двері. ОСОБА_7 вимогу останнього не виконала та повідомила, що викличе поліцію, після чого ОСОБА_6 підійшов з тильної сторони житлового будинку та залізним прутом вибив склопакет металопластикового вікна. Далі він побіг до вхідних дверей житлового будинку та, зустрівши на подвір'ї потерпілу, застосувавши до неї фізичну силу, наказав видати наявні грошові кошти. Перебуваючи під фізичним впливом ОСОБА_6 , потерпіла зайшла до житлового будинку, куди проник і засуджений та віддала йому кошти в сумі 10 000 грн. З отриманими грошима ОСОБА_6 зник та розпорядився ними на власний розсуд.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає, що апеляційний суд належно не оцінив тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, безпідставно визнав пом'якшуючими обставинами щире каяття та активне сприяння розслідування злочину, не врахував посткримінальної поведінки засудженого, а також те, що злочин вчинено щодо особи похилого віку, внаслідок чого безпідставно залишив вирок місцевого суду без змін. Вказує, що ухвала не відповідає положенням ст. 419 КПК.
На вказану скаргу захисник засудженого - ОСОБА_8 подав заперечення, в якому стверджує про законність рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість заявлених касаційних вимог прокурора.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 186 КК у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій,
їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Згідно зі статтями 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Цих законодавчих положень апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд призначаючи ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який на спеціальний обліках не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває у шлюбі. Обставинами, що пом'якшують покарання судом враховано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставинами, що обтяжують покарання судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Також місцевий суд взяв до уваги висновки досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, за якими виправлення засудженого можливе без позбавлення волі на певний строк, за умови здійснення нагляду та контролю. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Прокурор, не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав на нього скаргу
та просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення у частині призначеного покарання, призначивши ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи зазначене кримінальне провадження, погодився з висновками місцевого суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, а тому залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Проте без належної оцінки суду апеляційної інстанції залишилися такі наявні
у справі обставини, що підлягають обов'язковому врахуванню, а саме дані про особу ОСОБА_6 , котрий вчинив злочин у темну пору доби, попередньо підготувавшись, щодо особи, яка проживає в будинку сама та благала про допомогу, з проникненням у будинок із метою пограбування та із застосуванням до потерпілої ОСОБА_7 , 1933 року народження, фізичної сили. Також не враховано цим судом посткримінальну поведінку ОСОБА_6 , який після вчинення злочину ухилявся від правоохоронних органів під час досудового розслідування.
З огляду на вказане апеляційний суд цього не врахував і не вмотивував, чому він вважає за можливе досягнути мети виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів без відбування засудженим покарання за умови лише певного контролю за його поведінкою. Отже, висновок зазначеного суду щодо правильності застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК до ОСОБА_6 є необґрунтованим, його було зроблено без урахування особливостей правозастосування наведеної норми матеріального права.
У контексті зазначеного Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, адже її постановлено з порушенням вимог статей 370, 419 КПК. Допущені порушення закону тягнуть за собою скасування ухвали щодо
ОСОБА_6 на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то вони є безпідставними, оскільки у скарзі не наведено обставин, які б свідчили про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням правил глави 31 КПК, ретельно перевірити доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, належно оцінити всі дані про особу ОСОБА_6 , обставини, що мають правове значення й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 цього Кодексу.
При цьому, суду слід врахувати, що за тих самих обставин кримінального провадження та даних про особу засудженого, призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним.
Тому подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3