Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 552/588/16-ц
провадження № 61-27008св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
заявник - Кредитна спілка «Полтава і полтавці»,
суб'єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою Кредитної спілки «Полтава і полтавці» на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,
за касаційною скаргою Кредитної спілки «Полтава і полтавці» на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Дорош А. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2016 року Кредитна спілка «Полтава і полтавці» (далі - КС «Полтава і полтавці», кредитна спілка, спілка) звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просила скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів у касі КС «Полтава і полтавці» від 14 січня 2016 року та зобов'язати Управління державної виконавчої служби зняти арешт з цих коштів.
В обґрунтування скарги КС «Полтава і полтавці» посилалася на те, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області) перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання рішень про стягнення боргу з кредитної спілки на користь членів спілки на загальну суму 2 252 268,42 грн, в межах якого державним виконавцем згідно з постановою від 14 січня 2016 року накладено арешт на кошти, що містяться в касі та належать КС «Полтава і полтавці».
Оскільки кошти в касі використовуються спілкою для виплати внесків (вкладів) та нарахованих на них відсотків, заробітної плати працівникам спілки та для розрахунків із бюджетом та фінансування поточної діяльності кредитної спілки то подальший арешт зазначених коштів в касі призведе до зупинки розрахунків з іншими членами кредитної спідки по вкладах і нарахованих на них відсотків, а також нарахування штрафів, пені та недоїмки у розрахунках до бюджету, як місцевого так і державного та припинення функціонування кредитної спілки.
Постанова державного виконавця про арешт коштів в касі спілки призводить до порушення багатьох нормативно-правових актів України, а тому є незаконною та необґрунтованою.
З урахуванням наведеного КС «Полтава і полтавці» просила скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Полтави ухвалою від 15 червня 2017 року в задоволенні скарги відмовив.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що постанова державного виконавця від 14 січня 2016 року про арешт коштів боржника прийнята на підставі та в межах повноважень, наданих державному виконавцеві, а тому обґрунтованою та законною.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 02 серпня 2017 року ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КС «Полтава і полтавці» просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх скаргу в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, неможливість використовувати кредитною спілкою коштів, які надходять до її каси, призведе до неможливості виконати рішення суду щодо стягнення з них коштів на користь фізичних осіб.
Всі кошти, що надходять на розрахункові рахунки кредитної спілки, на які державною виконавчою службою накладені арешти, спрямовуються на погашення заборгованості кредитної спілки перед її членами, що мають внески на депозитних рахунках, та є єдиним джерелом виплати заробітної плати працівникам спілки. Таким чином, спілка буде позбавлена можливості використовувати кошти, які надходять до її каси, не зможе орендувати майно та обладнання для проведення господарської діяльності.
Дії державного виконавця щодо виконання рішень суду щодо можливості проведення господарської діяльності кредитної спілки, продиктовані не намаганням державного виконавця виконати рішення суду, а його власними мотивами.
Законодавство України дає можливість державному виконавцю більш гнучкого підходу до вилучення обігових коштів підприємства, що б не поставало питання щодо можливості його функціонування у подальшому.
11 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на касаційну скаргу, яке мотивоване тим, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною, а касаційна скарга необґрунтованою.
Державним виконавцем накладено арешт саме на кошти, які належать боржнику КС «Полтава і полтавці», а не на внески (вклади) членів кредитної спілки.
Дії органу державної виконавчої служби повністю відповідають нормам статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець, приймаючи постанову про накладення арешту, керувався виключно положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не порушуючи при цьому будь-яких правових норм щодо заходів примусового виконання судового рішення, а тому його дії при винесенні постанови не можуть бути визнані неправомірним, а прийнята ним постанова такою, що підлягає скасуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Полтави.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
В провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області знаходиться зведене виконавче провадження № 47581158 з примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості з КС «Полтава і полтавці» на користь фізичних осіб та держави. Загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням становить 2 251 268,42 грн.
Судові рішення про стягнення заборгованості з КС «Полтава і полтавці» на користь фізичних осіб та держави кредитною спілкою в добровільному порядку не виконані.
Державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Запорожець Т. Ю. 14 січня 2016 року винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться в касі та належать боржнику КС «Полтава і полтавці», у межах суми 2 251 268,42 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час здійснення оскаржуваних виконавчих дій, визначались Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV (в чинній на час постановлення оскаржуваної постанови редакції) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Заходами примусового виконання рішень, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 32 Закону № 606-XIV (в чинній на час постановлення оскаржуваної постанови редакції) є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV (в чинній на час постановлення оскаржуваної постанови редакції).
Отже, в силу норм Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено саме обов'язок вживати заходи примусового виконання, а одним із таких заходів є звернення стягнення на грошові кошти боржника.
Статтею 52 Закону № 606-XIV (в чинній на час постановлення оскаржуваної постанови редакції) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Статтею 57 Закону № 606-XIV (в чинній на час постановлення оскаржуваної постанови редакції) передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.
Враховуючи норми Закону України «Про виконавче провадження», а також покладений на державного виконавця обов'язок вживати заходів примусового виконання судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що в провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області знаходиться зведене виконавче провадження № 47581158 з примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості з КС «Полтава і полтавці» на користь фізичних осіб та держави, загальний розмір заборгованості за яким становить 2 251 268,42 грн, та які кредитною спілкою в добровільному порядку не виконані, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова державного виконавця Запорожець Т. Ю. від 14 січня 2016 року про арешт коштів боржника в межах указаної суми прийнята на підставі та в межах повноважень, наданих державному виконавцеві, є повністю обґрунтованою та законною.
Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. При цьому нормою права передбачено, що кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.
Суди встановили, що державний виконавець наклав арешт саме на кошти, які належать боржнику КС «Полтава і полтавці», а не на внески (вклади) членів
кредитної спілки.
Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних
правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Всі аргументи касаційної скарги зводяться до неможливості використовувати кредитною спілкою коштів, які надходять до її каси, призведе до неможливості виконати рішення судів щодо стягнення коштів на користь фізичних осіб, спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Такі аргументи висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до незгоди з судовими рішеннями та незгоди з оцінкою доказів, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Кредитної спілки «Полтава і полтавці» залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило