Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 554/2432/15-ц
провадження № 61-23114св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Полтавська міська рада, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Комунальне підприємство «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області,
треті особи: ОСОБА_2 , Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області,
Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2016 року у складі судді Блажко І. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Пікуля В. П., Прядкіної О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_2 , Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 січня 2015 року позивач, перебуваючи на робочому місці у відділі державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції за адресою: пров . Стешенка, 6 у м. Полтаві, близько 14 год. 50 хв., почувши шум з вулиці, виявив, що на автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за його матір'ю ОСОБА_2 та право керування яким має він, впала частина дерева, що росло вздовж пров АДРЕСА_3 де був припаркований автомобіль. У результаті падіння дерева автомобіль отримав механічні пошкодження.
31 січня 2015 року за участі директора Комунального підприємства «Декоративні культури»Полтавської міської ради було складено акт розгляду небезпечної події, в якому зафіксовані обставини події та механічні пошкодження автомобіля.
Згідно з експертним звітом про оцінку майна, вартість матеріальних збитків (вартість відновлювального ремонту автомобіля) становить 42 550,15 грн.
З урахуванням викладених обставин просив суд стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду в розмірі 42 550,15 грн, а також 5 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 42 550,15 грн.
У позові ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Шевченківської (Октябрської) районної у м. Полтаві ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради про стягнення майнової шкоди відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В частині позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка, на якій відбулося падіння дерева, є прилеглою до нежитлового будинку АДРЕСА_2 , в якому розміщено відділ державної виконавчої служби та який перебуває в оренді Головного територіального управління юстиції в Полтавській області. Встановлено, що саме неправомірною бездіяльністю останнього позивачеві завдано матеріальних збитків, які мають бути відшкодовані у повному обсязі.
Не погодившись із цим рішенням, Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відхилено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У лютому 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
03 липня 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому третя особа просила суд касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
30 вересня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу Коротенку Є. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 31 січня 2015 року, близько 14 год. 50 хвил., по АДРЕСА_2 внаслідок падіння частини дерева - тополі відбулося пошкодження автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 .
У той же день працівниками Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради в присутності свідків було складено акт розгляду небезпечної події, в якому зафіксовано факт пошкодження автомобіля частиною дерева, що відламалася та знаходиться поряд зі стоянкою автомобілів.
Згідно з висновком від 03 лютого 2015 року, складеним Жовтневим районним відділом Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо пошкодження автомобіля встановлено, що ознак кримінального правопорушення не виявлено.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок цієї події, ОСОБА_1 звернувся до Приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи», відповідно до звіту якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників становить 42 250,15 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , він належить на праві власності матері позивача - ОСОБА_2
Встановлено, що вказаний транспортний засіб перебуває у користуванні позивача.
01 лютого 2006 року між Полтавською міською радою в особі Управління майном комунальної власності міста (орендодавець) та Державною виконавчою службою Полтавської області (орендар) укладено договір оренди № 7/14, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв на умовах, визначених договором, в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке буде використовуватися Державною виконавчою службою в Полтавському районі. Право на оренду орендар одержав на підставі розпорядження Полтавського міськвиконкому від 30 грудня 2005 року № 857-р. Передане в оренду майно є власністю орендодавця.
Згідно пункту 3.2.8 договору, орендар зобов'язаний утримувати в належному стані територію, прилеглу до об'єкту оренди.
Відповідно до пункту 7.1 змін та доповнень № 438/6 до Договору оренди № 6/14 від 26 січня 2006 року нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , укладеного Управлінням майном комунальної власності міста та Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області, строк дії цього договору встановлюється з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2016 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон) до повноважень міських рад відноситься затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за тримання об'єктів благоустрою.
Відповідно до статті 12 Закону суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Пунктом 4 частини першої статті 13 Закону встановлено, що до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів відносяться території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Згідно пункту 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених з Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 N 105 (далі - Правила) відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
За пунктами 9.1, 9.1.10, 9.11.11 Правил догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, обприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників. Для нормального росту й правильного розвитку дерев здійснюють догляд за кроною протягом усього життя рослин. Обрізають дерева навесні до розпукування бруньок або восени після опадання листя. У дерев видаляють порослеві пагони, які утворюються біля кореневої шийки, а також на стовбурах в міру її появи. Сухі гілки обрізують у міру їх виявлення впродовж року. Під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне.
З метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо (Розділ 12 Правил).
Відповідно до пункту 12.2 Правил огляд проводить балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки.
За змістом абзацу 2, 4 Розділу 15 Правил для утримання зелених насаджень у населених пунктах України, місцеві органи влади визначають уповноважений орган чи/або відповідальних осіб, які б відповідали за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства. Для утримання зелених насаджень вивчається вся територія населеного пункту, встановлюються власники чи користувачі цих територій з урахуванням прилеглих територій - відповідальних за їх утримання. Безхазяйні території утримуються за рахунок коштів місцевих органів самоврядування.
Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до листа Управління з питань містобудування та архітектури від 01 лютого 2016 року № 01-02-01-14/93 майданчик, на якому позивачем було здійснено стоянку автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , прилеглий до будівлі по АДРЕСА_2 , належить до прилеглої території будинку АДРЕСА_2 , призначенням якої є обслуговування вказаного будинку.
Вказане підтверджується технічною документацією із землеустрою на вказану земельну ділянку, зокрема актом встановлення і погодження меж землекористування земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
Технічна документація була затверджена рішення Полтавської міської ради від 08 грудня 2011 року.
При таких обставинах, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходили з того, що земельна ділянка, на якій відбулося падіння дерева, є прилеглою до нежитлового будинку АДРЕСА_2 , в якому розміщено відділ державної виконавчої служби та перебуває в оренді Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, а отже неправомірною бездіяльністю якого позивачеві завдано матеріальних збитків, які мають бути відшкодовані у повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявник посилався на те, що позивач не є власником пошкодженого автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому не має право на відшкодування завданої шкоди. Вказані заперечення не є обґрунтованими з наступних підстав.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року (справа № 6-183цс14).
Чинне законодавство не встановлює обов'язку укладання між власником та користувачем транспортного засобу письмових договорів або передання довіреності на таке користування, а отже ОСОБА_1 , який правомірно користується автомобілем «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , має право на відшкодування заподіяних пошкодженням автомобіля збитків.
Доводи касаційної скарги про те, що шкода ОСОБА_1 була заподіяна внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху в частині порядку паркування не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки дія рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року, була зупинена ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2017 року, у зв'язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
В. П. Курило