Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/3544/19
12.11.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , потерпілої - ОСОБА_6 , за наслідками розгляду у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження №12019070000000269 від 22.09.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України,
До суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду кримінального провадження.
Потерпіла щодо призначення судового розгляду кримінального провадження не заперечила.
Обвинувачений та захисник щодо призначення судового розгляду кримінального провадження не заперечили.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, перевіривши зміст обвинувального акту та додатків до нього, суд прийшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.2-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні, відтак кримінальне провадження слід призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Виноградів, вул.Тюльпанів, 24 та з'ясував питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Угода у кримінальному провадженні в порядку ст. 468 КПК України не укладалась. Підстави для закриття провадження у випадках, передбачених пунктами 4-8 частини першої або другої статті 284 КПК України не встановлені. Підстави для повернення обвинувального акту відсутні. Справа підсудна Виноградівському районному суду Закарпатської області.
Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Подане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо воно спричинило смерть потерпілого.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.09.2019 року та схемою до нього, висновком медичного огляду водія ОСОБА_4 на стан сп'яніння від 22.09.2019 року.
Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що на даний час розгляд обвинувального акту розпочинається з підготовчого судового засідання, судове слідство буде проведено в повному обсязі (з викликом свідків, експертів, спеціалістів) на яких обвинувачений може впливати, заявлені раніше органом досудового розслідування ризики не зменшилися, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення тяжкого злочину при обтяжуючих обставинах, а як наслідок усвідомивши неминучість покарання перебуваючи на волі з метою переховування від органів суду може виїхати за межі України чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Необхідність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, які і послужили підставою для обрання такого запобіжного заходу відносно останнього. Ризики, які послужили підставою для обрання та продовження запобіжного заходу наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, тому подальше тримання під вартою ОСОБА_4 буде виправданим та необхідним.
Захисником в інтересах обвинуваченого попоно клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на менш суворий у виді домашнього арешту.
Заявлене клопотання мотивоване тим, що його підзахисний жодним чином не перешкоджав встановленню істини у кримінальній справі. Вину визнає повністю, дав пояснення, щиро розкаюється. А тому вважає, що відсутні підстави вважати, що його підзахисний перешкоджатиме в подальшому встановленню істини у кримінальному провадженні.
Підзахисний позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні дружину, яка є вагітною, малолітню дитину, які за тривалої відсутності батька, який утримується під вартою у СІЗО. опинилися у скрутному фінансовому положенні.
Ризиків, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на свідків, потерпілу чи сховати або спотворити будь-яку річ чи документи, які мають істотне значення для вирішення справи не існує, оскільки досудове слідство по справі закінчене, шкоду потерпілій ОСОБА_6 відшкодовано в повному обсязі, про що потерпіла написала відповідну заяву до суду. Відсутність підстав вважати, що ОСОБА_4 перешкоджатиме встановленню істини у справі, ухилятиметься від явки до суду з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців постійної роботи та позитивної репутації свідчить про те, що немає підстав для подальшого тримання підзахисного ОСОБА_4 під вартою.
ОСОБА_4 має постійну роботу, з 13.09.2016 року згідпо наказу № 6-к та наказу № 8/к від 31.12.2016 року працює директором ПП «Лістрансбуд» та оператором-верстатником дерево оброблювальних верстатів. У зв'язку з триманням його під вартою з 22.09.209 року ПП «Лістрансбуд» вимушено припинити власну виробничу та господарську діяльність. Подальше тримання його під вартою неминуче призведе до невиконання підприємством взятих зобов'язань перед контрагентами, сплату значних штрафних санкцій, звільнення працівників та закриття підприємства. Дана обставина не розглядалася Ужгородським міськрайонним судом та Закарпатським апеляційним судом, оскільки захисником здійснювалися необхідні заходи для обрання судами першої та апеляційної інстанцій підозрюваному ОСОБА_4 іншого менш обтяжливого запобіжного заходу, які виявилися недостатніми.
Оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є фактичні підстави вважати, що менш суворі заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки, вважає, що є підстави для зміни запобіжного заходу із взяття під варту па менш суворий запобіжний захід, яким є домашній арешт із забороною залишати місце проживання ОСОБА_4 у нічний час.
Заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, які підтримали подані клопотання, потерпілу, яка заявила, що претензій до обвинуваченого не має та підтвердила обставини, наведені захисником про повне відшкодування моральної та матеріальної шкоди, дослідивши подані клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 24.09.2019 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.11.2019 року.
У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року N 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року N 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, який згідно приписів ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Однак жодних доказів на підтвердження зазначених у клопотання ризиків прокурором не наведено і такі не узгоджуються із змістом обвинувального акту.
Так, прокурором зазначено, що обвинувачений може впливати на свідків та потерпілу або ухилятися від суду.
Однак таке твердження є виключно припущенням, оскільки згідно обвинувального акту обставини, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_4 є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
Однак, згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Доказів того, що обвинувачений якимось чином впливатиме на потерпілу чи свідків, переховуватиметься від слідства чи суду або вчинятиме інші злочини - не має.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, є одружений, а отже має тісні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а також те, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити та постановити ухвалу про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби та покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -
Закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження №12019070000000269 від 22.09.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України на 14.30 год. 22.11.2019 року у приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області за адресою м.Виноградів, вул. Тюльпанів, 24.
У судове засідання викликати учасників процесу.
Доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації - Виноградівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України скласти на направити до суду до 22.11.2019 року досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
У задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу - задоволити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту, строком на 60 (шістдесят) днів, до 10.01.2020 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із місця фактичного проживаючого в АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду в нічний час доби, а саме з 22.00 год. вечора до 06.00 год. ранку наступної доби.
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Попередити обвинуваченого, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвалу передати для виконання до Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для негайного поставлення на облік ОСОБА_4 , до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Працівники Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з метою контролю за поведінкою мають право з'являтися в житло, в якому проживає ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 .
На підставі п.2 ч.3 ст. 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 підлягає негайному звільненню з - під варти.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 12.11.2019 року о 13.00 годині.
Головуючий ОСОБА_1