Справа № 644/638/17 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1044/19 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Порушення правил безпеки
дорожнього руху або експлуатації
транспорту особами, які керують транспортними засобами
12 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представника потерпілої - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.01.2018 року у відношенні ОСОБА_7 ,-
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп'янськ Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 ,
Визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Згідно вироку 18 листопада 2016 року приблизно о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_7 знаходячись в салоні автомобіля "ГАЗ-3302-415", державний номерний знак НОМЕР_1 , належного ОСОБА_10 , який стояв на під'їзній дорозі біля 1-го під'їзду будинку № 45 по вул. Шариковій м. Харкова, перед початком руху заднім ходом не переконався в безпеці, а також з метою забезпечення безпеки при русі заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб, чим грубо порушив вимоги п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, в результаті чого рухаючись заднім ходом в напрямку 5-го під'їзду вищевказаного будинку скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка в цей час також рухалась по під'їзній дорозі, від 3-го під'їзду вказаного будинку в напрямку 5-го під'їзду, спричинивши останній тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №1453-А/15 від 30.12.2016 року ОСОБА_11 внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді переламу кісток тазу, що відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 виразилося в тому, що він перед початком руху заднім ходом на автомобілі "ГАЗ-3302-415" державний номерний знак НОМЕР_1 не впевнився в безпеці, а також не звернувся за допомогою до інших осіб в результаті чого рухаючись заднім ходом скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , спричинивши їй середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
Дії водія ОСОБА_7 згідно висновку автотехнічної експертизи №29/17 від 18.01.2017 року перебувають у причинному зв'язку з подією та наслідками що наступили.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання у виді 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 рік.
При цьому зазначає, що мінімальне покарання у виді штрафу, визначене санкцією ч.1 ст. 286 КК України становить 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а останні законодавчі зміни у цій статті відбулись у 2008 році та мінімальне покарання у виді штрафу було посилено з 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , представника потерпілої - ОСОБА_9 які підтримали апеляційну скаргу прокурора в частині неправильного призначення основного покарання та заперечували проти призначення додаткового покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого та його винуватість у вчиненні злочину ніким не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з оскаржуваного вироку ОСОБА_7 призначено покарання
у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
В той же час санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає покарання від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При цьому положення ст. 69 КК України судом першої інстанції не застосовувались
З наведених підстав, вирок суду першої інстанції, відповідно до ст.ст. 413, 420 КК України, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом свого вироку.
Відповідно до вимог ст.65 КК України в кожному конкретному випадку призначене судом покарання повинно бути достатнім для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання колегія суддів враховує характер та ступень тяжкості вчиненого ним злочину з необережності, який є злочином невеликої тяжкості, відношення обвинуваченого до скоєного, визнання вини та його послідуючу поведінку у добровільному частковому відшкодуванні шкоди потерпілій, данні про особу обвинуваченого, який працював на час ухвалення вироку, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, та факт наявності у дружини обвинуваченого інвалідності 3-ї групи.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття та сприяння у розкриттю злочину.
В той же час, колегією суддів не встановлено підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Таким чином враховуючи конкретні обставини справи, данні про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих обставин, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, тяжкість кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч.1ст. 286 КК.
Вирішуючи питання щодо необхідності призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, як це вимагає автор апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має водійський стаж з 1998 року, раніше не скоював дорожньо-транспортні пригоди.
Крім того обвинувачений працює на належному його дружині ОСОБА_10 автомобілі, з чого отримує додатковий дохід і позбавлення його права керування транспортними засобами, призведе до негативних наслідків, в частині отримання доходу.
Крім того, колегія суддів враховує думку представника потерпілої щодо відсутності підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
Отже дані, встановлені судом першої інстанції підтверджені під час апеляційного розгляду свідчать про можливість не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом і такий висновок місцевого суду є обґрунтованим і належним чином мотивований.
За таких обставин вимога апеляційної скарги прокурора в цій частині підлягає відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.01.2018 року у відношенні ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень в дохід держави, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Головуючий -
Судді -