Номер провадження: 33/821/150/19 Справа № 710/780/19 Головуючий по 1 інстанції Побережна Н.П.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції: Биба Ю.В.
08 листопада 2019 р. м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Різник В.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шполянського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКП - НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОБ № 065386 від 16.06.2019 ОСОБА_1 16.06.2019 о 20 год. 20 хв. в смт.Драбів, по вул.Комсомольській,41, керував мотоблоком «Зубр» в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9. а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в Драбівській ЦРЛ.
Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 384,20 грн.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шполянського районного суду Черкаської області від 18.07.2019 та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі вказує, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Так як він не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів, про що свідчить відсутність запису про це у протоколі про адміністративне правопорушення, то і направляти його для проходження огляду до медичного закладу працівник поліції не мав права.
Зазначає, що свідки вказані у протоколі про адміністративне правопорушення на місці події були відсутні, в зв'язку із чим адреси місця проживання вказаних у протоколі осіб відсутні.
Апелянт стверджує, що під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі кров та інші зразки біологічного середовища для визначення вмісту етилового спирту в організмі у нього не відбирались. Йому був наданий технічний пристрій, в який він видихнув повітря. Він був упевнений, що пристрій покаже допустиму норму алкоголю в крові, оскільки незадовго до проведення огляду він зробив кілька ковтків пива, як з'ясувалось пізніше, безалкогольного. Однак, у висновку щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння лікарем зазначено 1,9 проміле, з чим він не погодився, тому відмовився від його підпису.
Одночасно зазначає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі проводився невідомим технічним приладом, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки не надавалися, відомості про даний технічних засіб у висновку щодо результатів медичного огляду відсутні, однак, суд першої інстанції не звернув на це увагу, не надав належну їм правову оцінку, не перевірив достовірність зазначених у висновку щодо результатів медичного огляду відомостей та не витребував акт медичного огляду для з'ясування назви спеціального технічного засобу, його номера, дати останньої повірки, результату обстеження.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 та захисника Різник В.П., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, перевіривши матеріали справи, і обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшають і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП.
Висновки судді про доведеність вини та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Не зважаючи на позицію ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами.
Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 065386 від 16.06.2019, згідно якого ОСОБА_1 16.06.2019 року о 20 год. 20 хв. в смт.Драбів по вул.Комсомольській,41, керував мотоблоком «Зубр» з причепом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився в Драбівській ЦРЛ, висновок №20, чим порушив вимоги п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП;
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №20 від 16.06.2019 ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного 1,9 ‰ сп'яніння. Від підпису про ознайомлення з результатами огляду відмовився.
Відповідно до рапорту інспектора-чергового СРПП №1 Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Кучеренко О.В., 16.06.2019 о 19:57 надійшло повідомлення зі служби 102 (заявник ОСОБА_2 ) про те, що 16.06.2019 о 19:56 за адресою: смт.Драбів, вул.Комсомольська невідомі особи, перебуваючи в стані сп'яніння їздять з дітьми на мотоблоці.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів, про що свідчить відсутність запису про це у протоколі про адміністративне правопорушення, то і направляти його для проходження огляду до медичного закладу працівник поліції не мав права, а свідки вказані у протоколі про адміністративне правопорушення на місці події були відсутні, в зв'язку із чим адреси місця проживання вказаних у протоколі осіб відсутні.
Вважаю дані доводи апелянта такими, що не підлягають до задоволення, оскільки спростовуються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735(далі Інструкція), а саме, п.9. розділу ІІ, яким визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З чого слідує, що згідно даної Інструкції поліцейські мають можливість проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу як за допомогою використання спеціальних технічних засобів так і шляхом огляду в закладах охорони здоров'я, а тому із направленням водія транспортного засобу в заклад охорони здоров'я, присутності двох свідків не потрібна, оскільки дана вимога стосується огляду на стан сп'яніння, який проводиться на місці зупинки транспортного засобу.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі кров та інші зразки біологічного середовища для визначення вмісту етилового спирту в організмі у нього не відбирались, а проводився невідомим технічним приладом, однак, суд першої інстанції не звернув на це увагу, не надав належну їм правову оцінку, не перевірив достовірність зазначених у висновку щодо результатів медичного огляду відомостей та не витребував акт медичного огляду для з'ясування назви спеціального технічного засобу, його номера, дати останньої повірки, результату обстеження, оскільки спростовуються наступним.
Пунктом 15. розділу ІІІ вищевказаної Інструкції визначено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Так, відповідно до п.16 даного розділу Інструкції , висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду.
З матеріалів справи вбачається, що висновок від 16.06.2019 щодо встановлення алкогольного сп'яніння видано на підставі акту № 20 від 16.06.2019, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, вміст алкоголю 1,9 ‰.
Даний акт надано на адресу апеляційного суду КНП ДРР «Драбівська ЦРЛ», згідно якого, обстеження ОСОБА_1 проводилось за допомогою технічного засобу Алконт 0,1 СУ.
Враховуючи наведене, вважаю, Висновок від 16.06.2019 є належним доказом, який підтверджує факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Твердження апелянта про те, що у нього не відбирали зразки біологічного середовища для визначення стану алкогольного сп'яніння, також є безпідставними, оскільки відповідно до п.7. розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень обов'язкове лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Оскільки проведене лікарем обстеження ОСОБА_1 , у тому числі і за допомогою спеціального вимірювального приладу, що підтверджується актом та висновком, не викликало сумнівів, додаткових досліджень для визначення стану алкогольного сп'яніння лікарю не потребувалось.
Водночас, у разі незгоди із проведеним оглядом, ОСОБА_1 міг самостійно пройти додаткове обстеження для встановлення стану алкогольного сп'яніння, у тому числі за допомогою аналізу крові, сечі тощо. Будь-яких доказів на підтвердження самостійного проходження даного обстеження не надав.
Одночасно зазначаю, що оскільки дії лікаря, який проводив огляд не оскаржені ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та акт медичного огляду від 16.06.2019, на підставі якого видано висновок щодо встановлення алкогольного сп'яніння, не скасовано та не визнано недійсним, відсутні підстави вважати що він недійсним, на що посилається апелянт.
Крім того, судом апеляційної інстанції витребувано та досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, який підтверджує обставини викладені в протоколі про адміністративне порушення.
Дослідивши вказані докази та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, та достовірності, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та особі правопорушника.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова судді Шполянського районного суду Черкаської області від 18.07.2019 щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, як того просить апелянт, - відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба