Головуючий суду 1 інстанції - Скрипник С.М.
Доповідач -Луганська В.М.
Справа № 426/3848/19
Провадження № 22-ц/810/880/19
11 листопада 2019 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Луганської В.М.,
суддів - Єрмакова Ю.В., Назарової М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Луганськгаз»
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 17 квітня 2019 року, постановлену у складі судді С.М. Скрипник у м. Сватове Луганської області
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» про захист прав споживача шляхом зобов'язання надання права оплати за вибором та повної, необхідної, доступної й своєчасної інформації про продукцію, виробника,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» про захист прав споживача в якій просив суд зобов'язати відповідача надати споживчу повну достовірну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також її виробника (виконавця, продавця) та надати копії установчих документів.
До позовної заяви додана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просив суд зобов'язати відповідача не переривати послуг й забезпечити гарантоване, постійне газопостачання домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 17 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 17 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки поданій заявником заяві про забезпечення позову, яка відповідала вимогам ст.151 ЦПК України.
Суд не взяв до уваги, що позовна заява позивача не містить грошової вимоги, а містить вимоги про захист права споживача. В заяві про забезпечення позову заявник зазначив пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Твердження суду, що за подання заяви про забезпечення позову не сплачено судовий збір не відповідає вимогам закону, оскільки заявник є учасником бойових дій, до позовної заяви було додано копію посвідчення. Скаржник відповідно до Закону України «Про судовий збір» та ч.2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільнений від сплати судового збору.
За правилом пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали Луганського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Повертаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме: заява не містить предмету позову та необхідності обґрунтування забезпечення позову; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; за подання заяви до суду не сплачено судовий збір.
Однак із таким висновком повністю погодитися не можна.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України.
Згідно із положеннями частини першої даної статті заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, у тому числі, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, предмет і ціну позову, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, необхідні для вирішення питання про забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
При цьому порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульований статтею 153 ЦПК України, зокрема частиною 9 якої визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник просив суд зобов'язати відповідача не переривати надання послуг й забезпечити гарантоване, постійне газопостачання домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції формалізовано підійшов до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам частини першої статті 151 ЦПК України, не з'ясував характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, які заявлено позивачем, не звернув увагу на те, що у поданій ОСОБА_1 заяві про забезпечення позову неможливо визначити ціну позову, оскільки заявлені вимоги немайнового характеру про захист прав споживачів. Не звернув уваги, що заява про забезпечення позову містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, не вирішив питання доцільності застосування зустрічного забезпечення позову з огляду на обставини справи та положення статті 154 ЦК України. Не звернув уваги на те, що до позовної заяви додано посвідчення позивача учасника бойових дій на підтвердження того, що заявник звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог закону.
За змістом статті 154 ЦПК України особа, що якої вжито заходів забезпечення позову не позбавлена права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
Крім того, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.
Колегія суддів за системним аналізом Глави 10 Розділу І ЦПК України вважає за необхідне також зазначити, що від заявника обов'язково повинно вимагатися вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.
При цьому відповідно до частин третьої, четвертої статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Таким чином, достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття заяви про забезпечення доказів і підлягають дослідженню під час вирішення її по суті.
Із змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона містила достатню інформацію щодо предмета позову, як того вимагає стаття 151 ЦПК України, а тому питання щодо недостатності інформації могло бути вирішене судом шляхом виклику заявника для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
За таких обставин вказана заява про забезпечення позову могла бути вирішена по суті без застосування наслідків, передбачених частиною дев'ятою статті 153 ЦПК України, оскільки заява не містила недоліків, при яких суд повинен її повернути заявнику.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення заяви про забезпечення позову заявнику є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У прохальній частині апеляційної скарги заявник просить розглянути його заяву про забезпечення позову, втім заява про забезпечення позову не може бути предметом апеляційного розгляду з огляду на те, що порушене заявником питання забезпечення позову по суті апеляційним судом не вирішується.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 17 квітня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: Ю.В. Єрмаков
М.В. Назарова