Справа № 342/48/18
Провадження № 11-кп/4808/294/19
Категорія ч. 1 ст. 296 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
11 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю секретаря ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017090150000299 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2019 року яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, громадянина України, який має середню освіту, не працює, на утриманні має малолітню дитину 2019 року народження, відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову.
з участю: прокурора ОСОБА_8
засудженого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку із чим просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні ч. 1 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції незаконно перекваліфікував дії обвинуваченого, який вчинив злочин у громадському місці, умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, безпричинно, поводячись нахабно, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи загальноприйнятими нормами та правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, наніс один удар рукою в область обличчя ОСОБА_10 , внаслідок чого останній впав на землю, та не припиняючи своїх дій наніс ОСОБА_11 два удари рукою в область обличчя, після чого останній впав на землю, а обвинувачений продовжив наносити удари. Апелянт вказує на те, що дії відбувались в громадському місці на освітленій ділянці вулиці біля кафе-бару «Черемшина» в с. Серафинці Городенківського району, та на те, що обвинувачений припинив свої дії тільки після втручання продавця ОСОБА_12 , яка вийшла з приміщення кафе «Черемшина» та припинила даний конфлікт.
Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 1 ст. 296 КК України - у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, за таких обставин.
19.12.2017 року близько 21 год. ОСОБА_7 прийшов до кафе-бару «Черемшина» по вул. І. Франкав с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області. На вулиці біля входу в кафе-бар зустрів односельчан ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Між ними виник словесний конфлікт через те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підозрюють ОСОБА_7 у вчиненні напередодні крадіжки особистих речей. Під час конфлікту ОСОБА_7 , розуміючи, що він перебуває в громадському місці, умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, без будь-якої причини, поводячись нахабно, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи загальноприйнятими нормами та правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, наніс один удар рукою в область обличчя ОСОБА_10 , внаслідок чого той впав на землю. В наступному ОСОБА_7 , не припиняючи свої хуліганські дії, наніс ОСОБА_11 два удари рукою в область обличчя, після чого ОСОБА_11 впав на землю, а ОСОБА_7 продовжив наносити удари ногою в область обличчя і спини ОСОБА_11 . В ході цього конфлікту ОСОБА_11 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця лівого ока, садна спинки носа, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою доказів на підтвердження наявності в діянні ОСОБА_7 складу кримінально караного хуліганства за ознакою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Суд першої інстанції вважає, що поведінка обвинуваченого під час перебування біля кафе-бару, де крім обвинуваченого, потерпілого та його брата нікого на час конфлікту не було, не призвела до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації. Суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи, як вони встановлені у судовому засіданні, свідчать про те, що конфлікт між потерпілим та обвинуваченим виник на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків, був короткочасним, відбувся внаслідок того, що потерпілий ОСОБА_11 та його брат ОСОБА_10 намагались шляхом погроз з'ясувати причетність обвинуваченого щодо вчиненої невідомими особами крадіжки майна потерпілого, хоча з такого приводу потерпілий до поліції не звертався, та вважав необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок;
- обвинувачений та його захисник не підтримали доводи апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, вирок суду - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно з приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Проте, суд першої інстанції належним чином не врахував вказані вище вимоги закону та прийняв передчасне рішення, яке не містить в собі належного обґрунтування.
Приймаючи рішення про перекваліфікування дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, судом першої інстанції при доказуванні вини і мотивів вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України не були встановлені жодні фактичні обставини, які б свідчили про наявність в його діях саме такого складу злочину.
З мотивувальної частини вироку суду вбачається, що після викладення формулювання обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_7 органами досудового слідства, судом першої інстанції не було встановлено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначення місця, часу, способу вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також наслідків, форми вини і мотивів, тобто без встановлення події, яка по своєї суті є формулюванням обвинувачення.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а його зміст повинен відповідати положенням ст. 374 КПК України.
У мотивувальній частині вироку, повинні чітко і зрозуміло описані як ознаки об'єктивної так і суб'єктивної сторін кримінального правопорушення.
Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Суд в мотивувальній частині вироку повинен вказати ті діяння обвинуваченого, за які засуджується особа та які знайшли своє підтвердження безпосередньо в ході судового розгляду, встановлені саме судом і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції знехтував вказаними вимогами закону, вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.
Відсутність формулювання обвинувачення, а саме обставин, визнаних судом доведеними, позбавляє суд апеляційної інстанції дійти висновку про законність прийнятого судом першої інстанції вироку.
Перелік пояснень осіб та посилання на докази, не може вважатись і підміняти собою формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 свою вину не визнав, та стверджував, що він діяв в межах необхідної оборони, оскільки захищався від нападників.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того Європейський суд з прав людини нагадує,що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, п. 34).
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції , п. 54).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалення судового рішення без встановлення фактичних обставин справи, порушує гарантовані законом процесуальні права, в тому числі і право ОСОБА_7 на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин є незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів доходить висновку, що допущені судом першої інстанції порушення, є істотними та перешкодили суду ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення.
Зазначені порушення є підставами для скасування судового рішення і оскільки вони не можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду в межах ст. 404 КПК України, є підставою призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи допущені судом першої інстанції істотні порушення кримінального процесуального закону, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст.ст. 370, 374 КПК України.
Виходячи з вимог ст.ст. 407, 409, 415 КПК України, при скасуванні судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону та покарання.
Якщо при новому розгляді справи, суд першої інстанції на підставі медичних даних та стану обвинуваченого ОСОБА_13 , дійде висновку про наявність вагомих обставин для призначення відносно обвинуваченого ОСОБА_13 судово-психіатричної експертизи, то попередня відмова суду апеляційної інстанції в проведенні такої експертизи, не позбавляє суд можливості прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог закону.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду слід врахувати наведене та з дотриманням норм процесуального та матеріального права постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5