Справа № 619/3874/19 Суддя суду 1 інстанції: Остропілець Є.Р.
Провадження № 33/818/1326/19
06 листопада 2019 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Чопенко Я.В., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Данько Л.В. розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2019 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що
мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 384 грн. 20 коп.
Суддею зазначено, що 30.09.2019 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Суддею встановлено, що з протоколу про адміністративне правопорушення від 19.09.2019 року серії АПР18 №035694 вбачається, що 19.09.2019 року близько о 22.00 год., ОСОБА_1 за місцем свого мешкання, вчинила насильство відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме сварка в ході якої висловлювалась нецензурною лайкою та погрожувала.
В постанові зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь- яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд першої інстанції встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення доказана в повному обсязі та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 19.09.2019 року серії АПР18 №035694.
В постанові вказано, що враховуючи особу правопорушника, ступінь її вини, обставини здійсненого правопорушення, характер правопорушення, загальні основи накладення адміністративних стягнень, суд призначає стягнення у вигляді штрафу (а.с.10).
В апеляційній скарзі, що подана 16.10.2019 року, ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 02.10.2019 року та направити справу на новий розгляд.
Посилається на те, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставин по справі та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам та виніс необґрунтовану та незаконну постанову.
Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку посилається на те, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 09.10.2019 року.
Вказуючи, що не була повідомлена про розгляд справи та не була присутня на судовому засіданні 02.10.2019 року, відповідно не знала про винесення оскаржуваної постанови.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, та клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Данько Л.В., вивчивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, між іншим, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Проте, судом першої інстанції зазначені вимоги не дотримані та залишена поза увагою невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП в частині викладення суті адміністративного правопорушення.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винною суд першої інстанції зазначив, що з протоколу про адміністративне правопорушення від 19.09.2019 року серії АПР18 №035694 вбачається, що 19.09.2019 року близько о 22.00 год., ОСОБА_1 за місцем свого мешкання, вчинила насильство відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме сварка в ході якої висловлювалась нецензурною лайкою та погрожувала.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, яким визнано ОСОБА_1 винною у порушенні ч.1 ст.173-2 КУпАП України зазначено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відповідно до колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме скандал в ході якого ображала брутальною лайкою та погрожувала (а.с. 2).
У розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення. Тому без усунення зазначених вище недоліків протоколу про адміністративне правопорушення розгляд справи по суті є неможливими.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь - яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд першої інстанції не врахував, що пояснення ОСОБА_2 (а.с.4) та заява ОСОБА_1 (а.с.7) не містять дати.
Крім того, в заяві ОСОБА_2 від 19.09.2019 року (а.с.3) та поясненнях ОСОБА_2 (а.с.4) не зазначено, що ОСОБА_1 йому погрожувала, однак чітко вказано «висловлювалась нецензурною лайкою та кидалася в бійку»
Отже, матеріали справи містять неусунуті протиріччя, які судом першої інстанції залишені поза увагою.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
При розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 участі не приймала.
До того ж, хоча ОСОБА_1 і звернувся до суду першої інстанції із заявою в якій зазначала, що свою вину визнає повністю та просила суд розглядати справу у її відсутність, з протоколом згодна, зобов'язується сплатити штраф та судовий збір (а.с.5), однак всупереч ч.2 ст.268 КУпАП, суддя розглянув справу та виніс судову постанову без її участі належним чином не повідомивши про час та місце розгляду справи.
Матеріали справи не містять жодного належним чином оформленого повідомлення.
За таких обставин ОСОБА_1 була позбавлена можливості реалізувати в суді передбачені законом (ст. 268 КУпАП) права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо. Це є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливост іособисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Суд визнав що у провадженнях в адміністративній справі щодо заявника не забезпечувалися важливі процедурні гарантії і що, враховуючи обставини справи, ці процедурні недоліки були достатньо серйозними, аби ставити під сумнів справедливість провадження, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином судом першої інстанції недотримано п. 3 ст.278 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Між тим, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, згідно аналізу вимог ст. 279 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись в межах даних, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, досліджених доказів та клопотань, що містять матеріали справи.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винною суд першої інстанції, послався лише на протокол про адміністративне правопорушення від 19.09.2019 року серії АПР18 №035694.
Між тим, протокол не є самостійним доказом, а повинен оцінюватися в сукупності з іншими матеріалами справи.
Заяви та пояснення (а.с.3-6) є належно незавіреними ксерокопіями документів, оригінали, яких взагалі відсутні в матеріалах справи.
Ці обставини судом першої інстанції залишені поза увагою.
Таким чином, судом першої інстанції допущено неповноту та однобічність розгляду справи, яка виключає законність прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, не усунуті протиріччя в справі, взаємовиключні висновки та порушення процесуальних прав відповідно Закону, постанова суду першої інстанції від 02 жовтня 2019 року підлягає безумовному скасуванню.
Строки передбачені ст.38 КУпАП на час апеляційного розгляду не сплили, однак апеляційна інстанція також позбавлена процесуальної можливості при розгляді апеляційної скарги усунути виявлені недоліки, а тому апеляційний суд, керуючись вимогами ст.7 КУпАП, застосовує найбільш прийнятний спосіб захисту порушеного права вважає за необхідне повернути матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП для належного оформлення та доопрацювання до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області.
Керуючись ст. 294 КУпАП.
Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити, поновивши їй процесуальний строк на оскарження постанови суду першої інстанції.
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2019 року по справі № 619/3874/19, провадження № 3/619/1042/19 - скасувати та винести нову постанову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАп у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути для усунення недоліків та належного оформлення до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, задовольнивши апеляційну скаргу таким чином ОСОБА_1 частково.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Харківського апеляційного суду Я.В. Чопенко