Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1959/18 Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.
Категорія 26 Доповідач Микитюк О. Ю.
11 листопада 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Григорусь Н.Й.
Галацевич О.М.
при секретарі Гайдамащук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №289/1959/18
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
за апеляційною скаргою адвоката Студзінського Максима Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 ,
на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Міхненка С.Д. у м. Малин,
встановив:
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики від 10 травня 2018 року у розмірі 178140 грн., проценти за користування у розмірі 12904грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000грн. та 5000грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що 10 травня 2018 року відповідачка отримала від неї в борг 6300 доларів США, які зобов'язалася повернути 29.09.2018, про що була складена розписка. У визначений договором строк відповідачка кошти не повернула.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 10.05.2018 у розмірі 6300 доларів США. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі адвокат Студзінський М.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач не довів реальність позики, при встановленні факту неотримання грошей договір позики є неукладеним. Суд викликав і допитав свідків з порушенням норм ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із змісту розписки, оригінал якої долучений апеляційним судом до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_2 , що проживає в АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , взяла в борг у ОСОБА_1 6300 доларів які, зобов'язується віддати 29.09.2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст.1047 ЦК України).
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-50цс16 від 24.02.2016 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Відповідачка не надала суду першої та апеляційної інстанції жодних доказів на спростування факту укладення договору позики та отримання коштів, клопотання про їх витребування не заявляла.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також, засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, такої позиції дотримується Верховний Суд України у правовому висновку прийнятому у Постанові ВСУ від 18.09.2013 р. по справі 6-63цс13. Покази свідків не є належним та допустимим доказом у справі про стягнення боргу за договором позики. Позичальник договір позики за безгрошовістю не оспорила.
В Постанові Великої Палати Верхового суду від 16 січня 2019 року (справа № 464/3790/16-ц ) зроблений висновок, що укладення і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Незазначення в договорі, валюта якої саме іноземної держави бралася в борг (долари США, Австралії, Канади тощо), не є підставою для відмови у позові, і має значення лише для визначення розміру боргу (Постанова Верхового Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13). ОСОБА_2 не довела, що предметом позики є не долари США.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь позивачки 6300 доларів США і відмовив у вимогах про стягнення процентів і відшкодуванні моральної шкоди.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268,367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Студзінського Максима Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2019 рокубез змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Судді: