Справа № 643/10244/18
Провадження № 22-ц/818/4191/19
05 листопада 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бровченка І.О.,
суддів: Колтунової А.І., Бурлака І.В.,
за участю секретаря - Прокопчук І.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
третя особа - Зміївська міська рада Харківської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Темнюкової Марини Ігорівни на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року в складі судді Мельникової І.Д.,
У липні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк» про відновлення становища власника, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішення Зміївської міської ради Харківської області від 23 жовтня 2017 року та запису в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень за індексним номером 37689842 про державну реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
14 лютого 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просить заборонити ПАТ «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам і представникам до набрання законної сили рішенням суду по суті цієї справи без рішення суду про виселення позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії по перешкоджанню користуватися або з виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити ПАТ «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам і представникам до набрання законної сили рішенням суду по цій справі без отримання рішення суду про вселення або входження вчиняти дії по вселенню та входу до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яких інших осіб, крім позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2
В обгрунтування заяви зазначила, що спірна квартира належала позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2008 року та передана в іпотеку відповідачу на підставі договору іпотеки №834/19-27/35/8-140 від 16.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. та зареєстрований за №1476. На підставі рішення Зміївської міської ради Харківської області від 23.10.2017 року за індексним номером 37689842 проведено державну реєстрацію права власності відповідача на раніше належну їй квартиру. Зазначила, що до її квартири приходили представники банку, перешкоджали їй потрапити до спірної квартири та намагалися потрапити до квартири. Вважає такі дії неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства України.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ПАТ «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам і представникам до набрання законної сили рішенням суду по суті цієї справи без рішення суду про виселення позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії по перешкоджанню користуватися або з виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено ПАТ «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам і представникам до набрання законної сили рішенням суду по цій справі без отримання рішення суду про вселення або входження вчиняти дії по вселенню та входу до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яких інших осіб, крім позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 .
Заборонено представникам ПАТ "Укрсоцбанк" реєструватись в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Представником АТ «Укрсоцбанк» - Темнюковою М.І. на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що у зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань, АТ «Укрсоцбанк» був вимушений зареєструвати право власності на спірну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за собою для подальшої реалізації та погашення заборгованості за кредитом. Крім того, АТ «Укрсоцбанк» вважає, що застосування вищезазначених заходів забезпечення позову фактично вирішує по суті справу, що суперечить вимогам с. 149 ЦПК України, а також позивач просить вжити заходи забезпечення позову з метою уникнення виконання зобов'язань за договором кредиту та погашення заборгованості за кредитом.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що заходи забезпечення позову не порушують права банку. Просить врахувати, що позивач одночасно (з різницею в декілька днів) і рішення суду про стягнення з неї боргу в грошовому вирізі, і провів стягнення спірної квартири.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заявуОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, є співмірним із заявленими позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру.
Разом із тим, апеляційний суд не може погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із даним позовом в липні 2018 року, ОСОБА_1 посилалась на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та як наслідок запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно були прийняті в порушення вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Таким чином, в разі можливого задоволення позову ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію права власності та запис про реєстрацію права власності на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , можуть бути скасовані.
Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Дані положення судом першої інстанції під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не були враховані.
Під час звернення до суду з заявою про забезпечення позову заявник зобов'язаний надати суду докази на підтвердження реально існуючої загрози невиконання та/або утруднення виконання майбутнього рішення суду, в разі задоволення позову.
Під час прийняття рішення про можливість забезпечення позову суд першої інстанції повинен визначити вид забезпечення, яке підлягає застосуванню та відповідно обґрунтувати підстави його застосування.
Разом із тим, судом не надано оцінки відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, та їх співмірності.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено вчиняти дії щодо відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В частині вимог про заборону до винесення судового рішення про вселення вчиняти дії по виселенню з вказаної квартири, заборони ПАТ « Укрсоцбанк» до винесення судового рішення про вселення вчиняти дії по вселенню та входу без згоди позивача до спірної квартири - відмовлено.
14 лютого 21091 року ОСОБА_1 повторно звернулась до суду з заявою про забезпечення позову у якій просила заборонити ПАТ «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам і представникам до набрання законної сили рішенням суду по суті цієї справи без рішення суду про виселення позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії по перешкоджанню користуватися або з виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити ПАТ «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам і представникам до набрання законної сили рішенням суду по цій справі без отримання рішення суду про вселення або входження вчиняти дії по вселенню та входу до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яких інших осіб, крім позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви посилалась, що 13 лютого 2019 року невідомі чоловіки, яки представились працівниками банку і охоронцями, перешкоджали їй з сином потрапити до квартири. У сторін по справі виник спір з приводу користування квартирою.
Заява про забезпечення позову не містить достатнього обґрунтування необхідності забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії з володіння, користування належною йому на праві власності квартирою, при наявності ухвали суду щодо заборони відповідачу здійснювати дії щодо відчуження квартири, ускладнить чи унеможливити рішення суду у разі задоволення позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що позовних вимог до ПАТ «Укрсоцбанк» про усунення перешкод в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , не заявлено.
Таким чином, задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував предмет позову та співмірність вжитих заходів забезпечення позову ухвалою суду від 20 лютого 2019 року.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.
Колегія суддів вважає висновки суду неправильними, оскільки в контексті фактичних обставин справи і змісту позовних вимог суд не врахував, що обраний позивачем вид забезпечення позову - «заборона відповідачу вчиняти дії щодо користування квартирою» неспівмірний із предметом позову «скасування запису про право власності».
За таких обставин ухвала Московського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог заяви про забезпечення позову.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Темнюкової Марини Ігорівни задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року скасувати.
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2019 року.
Головуючий І.О. Бровченко
Судді І.В. Бурлака
А.І. Колтунова