Провадження № 22-ц/803/9094/19 Справа № 212/4743/19 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
12 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року, ухваленого суддею Дехтою Р.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 03 липня 2019 року,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка»), про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, набутим під час виконання трудових обов'язків.
В обґрунтування позову зазначив, що він у період з 02.11.2000р. по 28.02.2001р. працював підземним гірничим робітником на ш.«Ювілейна», 12.03.2001р. - 08.10.2004р. - підземним прохідником на ш.«Ювілейна», 27.02.2006р. - 04.12.2018р. - підземним прохідником на ш.«Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка».
Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у позивача було виявлено наступні професійні захворювання: 1) вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації: виражений периферичний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок з частинами акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), деформуючий остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого - другого ступеня); 2) радиколупатія попереково-крижова білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді періартрозу у колінних суглобах (ПФ першого-другого ступеня); 3) хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня.
Довідкою МСЕК №054614 від 23.05.2019р. позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності первинно (40%- вібр.хвороба, 15%-радик., 10%-хрон.бронхіт).
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я.
Завдана моральна шкода, полягає в тому, що позивач у досить молодому віці (43 роки) в результаті набутих професійних захворювань відчуває постійні фізичні болі і страждання, у зв'язку з чим вимушений постійно лікуватися. Внаслідок чого порушуються його нормальні життєві зв'язки та він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання. Виникнувші складнощі в його житті призводять до психологічного дискомфорту, порушення душевної рівноваги вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Розмір моральної шкоди позивач оцінив в 187 785,00 гривень, яку просив стягнути з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, набутим під час виконання трудових обов'язків, задоволені частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000,00 гривень (вісімдесят тисяч гривень) 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в сплаті судового збору в розмірі 800 гривень 00 копійок.
Відповідач ПрАТ «Суха Балка», не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Зокрема, скаржник зазначає, що ПрАТ «Суха Балка» не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянню моральних страждань ОСОБА_1 , тому висновок суду про обов'язок підприємства відшкодувати позивачу моральну шкоду, вважає помилковим. Відповідач наголошує на тому, що позивач свідомо працював в шкідливих умовах, при цьому відповідач не приховував від позивача шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не встановлено конкретних відповідальних осіб винних у виникненні у позивача професійних захворювань, тобто позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки.
Окрім того, скаржник не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, вважає його таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Позивач ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, вказує на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ставить питання про його зміну в частині повного задоволення його позовних вимог.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди не в повній мір врахував кількість та характер отриманих ним професійних захворювань , його стаж роботи в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача який становить 16 років 8 місяців, відсоток втрати професійної працездатності, групу інвалідності, стан здоров'я який не поліпшується, те, що він був звільнений з роботи за станом здоров'я, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля необхідні йому для поліпшення стану здоров'я.
Позивач наголошує на тому, що судом не було враховано того факту, що він у віці 43 років, внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці має три професійні захворювання, інвалідність, у зв'язку із чим не може працевлаштуватись на роботу, позбавлений права на отримання пенсії, так як не досяг пенсійного віку, не має коштів на утримання своїх двох дітей, вимушений постійно лікуватись, що позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя.
Відзив на апеляційні скарги не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, тоді, як апеляційна скарга відповідача не може бути задоволена, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював у період з 02.11.2000р. по 28.02.2001р. - підземним гірничим робітником на ш.«Ювілейна», 12.03.2001р. - 08.10.2004р. - підземним прохідником на ш.«Ювілейна», 27.02.2006р. - 04.12.2018р. - підземним прохідником на ш.«Ювілейна» ПрАТ "Суха Балка".
04.12.2018 року позивача було звільнено з ПрАТ "Суха Балка" за станом здоров'я, що перешкоджає роботі згідно п.2 ст.40 КЗпП України.
Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у позивача було виявлено наступні професійні захворювання: 1) вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації: виражений периферичний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок з частинами акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), деформуючий остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого - другого ступеня); 2) радиколупатія попереково-крижова білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді періартрозу у колінних суглобах (ПФ першого-другого ступеня); 3) хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня.
25 березня 2019 року комісією у складі: лікаря з гігієни праці відділу з питань гігієни праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, лікаря невропатолога-профпатолога Українського науково-дослідного інституту промислової медицини, директора з охорони праці, промислової безпеки та охорони навколишнього середовища ПрАТ "Суха Балка", голови профспілки металургів та гірників України ПрАТ "Суха Балка", технічного інспектора праці Криворізького міського комітету профспілки металургів та гірників України, страхового експерта з охорони праці відділу страхових експертів з охорони праці Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, було проведено розслідування випадку причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4.
Довідкою МСЕК №054614 від 23.05.2019 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності (40%- вібраційна хвороба, 15%-радикулопатія, 10%-хронічний бронхіт) та третю групу інвалідності.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив з того, що між сторонами склались трудові правовідносини, а професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим наявні підстави, передбачені ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди роботодавцем.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду, однак частково погоджується і з доводами позивача щодо заниженого судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, та не може повністю погодитись із викладеними відповідачем доводами апеляційної скарги, з огляду на таке.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку.
Наведені вище норми закону свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку, причиною виникнення у позивача професійного захворювання стала його праця, зокрема й на підприємствах відповідачів, що підтверджено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 25 березня 2019 року, де у пункті 16 зазначено, що професійні захворювання позивача виникли внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мало місце порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації і гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів локальної вібрації та аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. (а.с.11-14).
З наведених вище підстав, колегія суддів не сприймає доводи відповідача про відсутність вини підприємства у виникненні професійних захворювань у позивача, а добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, тому доводи відповідачів у цій частині на думку колегії суддів є необґрунтованими.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Отже, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про недоведеність позивачем моральних страждань є необґрунтованими.
Між тим, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, оскільки не взяв до уваги конкретні обставини справи.
Так, вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 65% та встановлення третьої групи інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача на протязі 16 років 8 місяців, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 80 000 грн.
Проте, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено без достатнього урахування роз'яснень, наведених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Колегія суддів вважає визначений судом розмір компенсації моральної шкоди є дещо заниженим.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначені розміру компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я, в результаті нещасного випадку, судом не врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставин по справі, і наслідків, що наступили.
Колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем трьох професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65% та встановлення третьої групи інвалідності, звільнення з роботи через отримані професійні захворювання, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 80 000 грн. є заниженим, таким що не відповідає перенесеним позивачем моральним стражданням через втрату здоров'я.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації моральної шкоди буде 95 000 грн. Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду на підставі положення п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає зміні та збільшенню розміру стягнутої моральної шкоди з 80 000 грн. до 95 000 грн.
Згідно ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки судом апеляційної інстанції збільшено розмір моральної шкоди, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно задоволених вимог, в сумі 950 грн., що становить 1% від суми стягнутої моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь позивача ОСОБА_1 , збільшивши його з 80 000 грн. (вісімдесяти тисяч) до 95 000 (дев'яносто п'яти тисяч) грн.та в частині збільшення розміру стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судового збору, збільшивши його з 800 грн. до 950 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: