Провадження № 22-ц/803/8073/19 Справа № 212/3244/19 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
12 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Криворізький центральний рудо ремонтний завод, Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідачів: Криворізького центрального рудоремонтного заводу, Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 18 червня 2019 року, яке ухвалено суддею Чорним І.Я. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 18 червня 2019 року,-
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доКриворізького центрального рудоремонтного заводу, Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я в сумі 83 460 грн. з кожного з відповідачів, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод", Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (ЄДРПОУ 00190940) на користь ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1 ) компенсацію за спричинену моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків в розмірі 50000 (п"ятдесят тисяч) гривень 00 коп., без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (ЄДРПОУ 31550176) на користь ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1 ) компенсацію за спричинену моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків в розмірі 50000 (п"ятдесят тисяч) гривень 00 коп., без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (ЄДРПОУ 00190940) на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдест дві) гривень 40 коп..
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (ЄДРПОУ 31550176) на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдест дві) гривень 40 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
При цьому, скаржник наголошує на тому, що позивач при прийомі на роботу був належним чином повідомлений про шкідливі умови праці на його робочому місці, однак він свідомо продовжував працювати в таких умовах, отримуючи за це певні пільги, компенсації та більшу оплату праці. Вважає, що саме безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров'я призвело до професійного захворювання та встановлення 65% втрати професійної працездатності. Також відповідач вказує на те, що на підприємстві позивач пропрацював 3 роки 7 місяців. Посилаючись на акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.07.2018, вказує на те, що саме шкідливі умови праці підземного кріпильника дільниці ГКР №9 проходки шахти «Родіна» Шахтобудівельного управління ПАТ «Кривбасзалізрудком» і стали причиною виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання. Скаржник вважає, що твердження позивача про порушення відповідачем законодавства про охорону праці не відповідає дійсності, ґрунтується на припущеннях та не повинно було прийматись судом до уваги. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факт спричинення йому відповідачем моральної шкоди. Окрім того, відповідач вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача в сумі 50 000 грн. з урахування часу роботи на підприємстві менше 4-х років, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості внаслідок його значного завищення.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Скаржник звертає увагу на те, що позивач при прийомі на роботу був належним чином повідомлений про шкідливі умови праці на його робочому місці, однак він свідомо продовжував працювати в таких умовах, отримуючи за це певні пільги, компенсації та більшу оплату праці. Відповідач вказує на те, що із загального трудового стажу позивача більше 20 років, на підприємстві відповідача, позивач пропрацював 3 роки 8 місяців. Посилаючись на акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.07.2018, вказує на те, що саме шкідливі умови праці підземного кріпильника дільниці ГКР №9 проходки шахти «Родіна» Шахтобудівельного управління ПАТ «Кривбасзалізрудком» і стали причиною виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання.
Відповідач вважає, що позивачем не доведено факт спричинення йому відповідачем моральної шкоди. Скаржник наголошує на тому, що визначений судом розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача в сумі 50 000 грн. з урахування часу роботи на підприємстві менше 4-х років, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості внаслідок його значного завищення.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «КЦРЗ», позивач ОСОБА_1 , посилаючись на надуманість та необґрунтованість, викладених в апеляційній скарзі доводів, вказує на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах праці на підприємстві ВАТ "Криворізький центральний рудоремонтний завод", правонаступником якого є ПрАТ "Криворізький центральний рудо ремонтний завод" з 17.02.1998 року по 31.10.2001 року набирачем стопорів, всього 03 роки 8 місяців 14 днів.
На підприємстві ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання", правонаступником якого є ПрАТ "Криворізький завод гірничого обладнання", на посаді вогнетривника у шкідливих умовах праці, з 01.11.2001 року по 21.06.2005 року, всього 3 роки 7 місяців 20 днів.
Наведені обставини підтверджуються копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , яка наявна в матеріалах справи (а.с. 8-11).
Відповідно до медичного висновку ДУ "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" від 04.07.2018 року позивачу встановлені професійні захворювання:
- радикулопатія попереково-крижова та шийна, рецидивуючий перебіг, на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними рушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), осте артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, з порушенням функції ходи;
- хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії / пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст., група «В». ЛН першого-другого ст.;
- нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с.19-20).
Згідно даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці виданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області № 385/4.6-7 від 31.05.2018р. позивач наражався на дію важкої фізичної праці, аерозолів переважно фіброгенної дії (пил із вмістом вільного кремнію діоксиду 10-70%), шуму, несприятливого мікроклімату та напруженості праці (а.с. 21 -27).
По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 25.07.2018 року де вказано, що працюючи підземним кріпильником на проходці ш.Родіна Шахтобудівельного управління ПАТ "Кривбасзалізрудком" з 02.04.2010 року, ОСОБА_1 виконував весь комплекс робіт з кріплення підземних гірничих виробок різної конфігурації.
Згідно медичного висновку ЛЕК УНДІПМ від 04.07.2018 року № 945 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 17.02.1998р. по 29.04.2004р. набувач стопорів СФЛЦ ЗАТ "КЗГО"; з 29.06.2004р. по 21.06.2005р. вогнетривник, СФЛЦ-2 ЗАТ "КЗГО"; з 04.07.2005р. по 31.03.2010р. кріпильник ШБУ ВАТ "Суха Балка".
Причиною виникнення професійного захворювання є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня :
- маса вантажу, що піднімається та переміщується вручну - 37кг при допустимій до 30кг;
- переодичне перебування в незручній позі 42,4% зміни при допустимому до 25%.
-пил з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10% до 70% в повітрі робочої зони -3,6 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ);
-еквівалентний рівень шуму-88 дБА при гранично -допустимому 80 дБА (а.с.12-16).
Згідно з висновком МСЕК від 21.08.2018 року серія 12ААА № 050468 позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності за захворюванням, з яких 35% по радикулопатії, 25% по ХОЗЛ та 5 % - тугоухості, з 13.08.2018 року до 01.09.2019 року та встановлена третя група інвалідності.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує «ВМП, забезпечення лікарськими засобами, санаторно-курортне лікування» (а.с. 17).
Суд першої інстанції, частково, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , керувався нормами статей 153, 173, 237-1 КЗпП України, й виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем, зокрема і під час виконання ним трудових обов'язків на підприємствах відповідачів, і наявності у зв'язку з цим підстав для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, погоджуючись у цій частині із доводами апеляційних скарг відповідачів, з огляду на наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку.
Наведені вище норми закону свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку, причиною виникнення у позивача професійного захворювання стала його праця, зокрема й на підприємствах відповідачів, що підтверджено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 25 липня 2018 року, де у пункті 16 зазначено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут, зокрема на підприємствах відповідачів (а.с.12-16).
З наведених вище підстав, колегія суддів не сприймає доводи відповідачів про відсутність вини підприємств відповідачів у виникненні професійних захворювань у позивача, а добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідачів обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, тому доводи відповідачів у цій частині на думку колегії суддів є необґрунтованими.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Отже, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідачів про недоведеність позивачем моральних страждань є необґрунтованими.
Між тим, колегія суддів погоджується із доводами скаржників, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, оскільки не взяв до уваги конкретні обставини справи.
Так, наявним у справі медичним висновком ЛЕК УНДІПМ від 04.07.2018 року №945 визначено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання позивачу, також послужив профмаршрут: з 17.02.1998р. по 29.04.2004р. набувач стопорів СФЛЦ ЗАТ "КЗГО"; з 29.06.2004р. по 21.06.2005р. вогнетривник, СФЛЦ-2 ЗАТ "КЗГО"; з 04.07.2005р. по 31.03.2010р. кріпильник ШБУ ВАТ "Суха Балка", що також підтверджено і актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.07.2018 року, в якому також відображено профмаршрут позивача на підприємствах відповідачів (а.с.18).
Наведене свідчить про те, що позивач із 20 років 2 місяців праці в умовах шкідливих факторів на підприємствах відповідачів пропрацював:, ПрАТ «КЦРЗ» - 3 роки 8 місяців, ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» - 3 роки 7 місяців, інший більший період часу ОСОБА_1 працював в таких же умовах шкідливих факторів на підприємствах: ПрАТ «Суха Балка» - 4 роки 8 місяців, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - 8 років 4 місяці, , тобто на виникнення у позивача професійних захворювань вплинула його праця не тільки на підприємствах відповідачів, а й профмаршрут на зазначених підприємствах, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн. є завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності виваженості та справедливості.
З огляду на те, що при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає зміні в частині зменшення розміру моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів враховує роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, бере до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, який становить 65%, встановлення третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідачів на посадах пов'язаних з виникненням професійних захворювань, глибину і ступінь його моральних страждань, пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали і вважає за доцільне зменшити, визначений судом розмір моральної шкоди з 50 000 грн. (п'ятдесяти тисяч.) до 5 000грн. (п'яти тисяч грн.).
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційні скарги відповідачів Криворізького центрального рудоремонтного заводу, Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2019 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідачів: Криворізького центрального рудоремонтного заводу, Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь позивача ОСОБА_1 , зменшивши його з 50 000 грн. (п'ятдесяти тисяч) до 5 000 (п'яти тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: