Справа № 761/43665/19
Провадження № 2-з/761/718/2019
11 листопада 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.,
за участю секретаря Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви -
08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову: зупинити виконавчі дії по виконавчому провадженню № АСВП 60440350 від 28.10.2019 року, заборонити ТОВ "Вердикт капітал" та приватному виконавцю Голяченко І.П. вчиняти будь-які дії з вилученим майном - автомобілем Хонда Аккорд, 2006 р.в., номер об'єкта JHMCM56776C418984, номерний знак НОМЕР_1 , накласти арешт у сумі еквівалентній вартості вилученого майна- 244000,00 грн. на рахунки та майно стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5Б, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ "Альфа-Банк", код банку 300346, код ЄДРПОУ 36799749.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019 року вказану заяву було передано судді Рибаку М.А. для розгляду 11.11.2019 року.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що заявник має намір подати позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал", приватного нотаріуса Кондратюка Віктора Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича про оскарження виконавчого напису по спірній заборгованості, а також повернення вилученого майна або грошового еквіваленту в залежності від стану майна та дій на ним стягувача та виконавця.
Заявник вважає, що виконавчий напис № 3814, вчинений нотаріусом 24.10.2019, на підставі якого 28.10.2019 року відкрито виконавче провадження № АСВП 60440350, вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок 30.10.2019 року у нього було вилучено його майно - автомобіль Хонда, державний номерний знак НОМЕР_3 АТ, місцезнаходження якого йому на даний час невідоме. Разом з тим, 30.10.2019 року заявнику зателефонувала невідома особа, яка назвалась представником стягувача, в ході розмови з якою пропонувала заявнику домовитись у позасудовому порядку та заявила, що автомобіль у стані в якому його вилучили він вже не отримає. Окрім того, в акті приймання-передачі автомобіля від виконавця до ДТ "СЕТАМ" вже заявлені пошкодження, яких не було при його експлуатації та на момент арешту майна в постанові. Таким чином заявник вказує, що існує реальна загроза того, що стягувач та приватний виконавець вчиняють та можуть вчинити будь-які дії з майном заявника - приховати майно, розібрати, знищити, пошкодити, тощо до судового захисту його прав. Вказані обставини зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а їх невжиття може реально утруднити або унеможливити як повернення майна або компенсацію його вартості у разі протиправних дій відповідачів. Окрім того, заявник зазначив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення, оскільки вважає, що підстави для його застосування в даному випадку відсутні.
Так, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Питання про зупинення виконавих дій у виконавчому провадженні відповідно до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" належить до виключної компетенції виконавця.
Так, згідно із ч. 1 ст. 34 згаданого Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Проте, заявник не просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який він має намір оскаржити в судовому порядку, а ставить перед судом питання про зупинення виконавчий дій у виконачому провадженню, що не є повноваженнями суду.
Таким чином, захід, який просить застосувати позивач, а саме: «зупинити виконавчі дії» не узгоджується з передбаченим п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Разом з тим, заявником не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, а також, що такі заходи забезпечення позову, як заборона вчинення дій щодо вилученого майна та накладення арешту на майно та рахунки ТОВ "Вердикт капітал" у сумі еквівалентній вартості вилученого майна є співмірними із позовними вимогами.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ М.А. РИБАК