Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 листопада 2019 р. № 520/11414/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.
у присутності позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області Ковалевської М.М. в частині вжиття не всіх, передбачених законодавством, дій і заходів примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі № 520/4330/19;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області Ковалевської М.М. від 03.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 59626698 з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі №520/4330/19.;
зобов'язати Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Харківській області здійснити всі заходи та дії, передбачені законодавством, для примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року № 520/4330/19.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент звернення до суду відповідач не вжив відповідних заходів щодо примусового виконання зазначеного рішення суду, що є порушенням його законних прав та інтересів.
У судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що під час виконання рішення суду діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже, відступні підстави для задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі 520/4330/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, в тому числі зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій №6836 від 12.04.2019 року.
22.07.2019 у справі виданий виконавчий лист та постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Харківській області від 24.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59626698 та стягнуто з боржника виконавчий збір.
Постановою про відкриття виконавчого провадження боржникові надано строк терміном 10 робочих днів на добровільне виконання рішення суду.
24.07.2019 відповідачем винесено вимогу виконавця, яка отримана боржником 30.07.2019
15.08.2019 листом за № 26995/03-20 боржник повідомив відповідача, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі 520/4330/19 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.06.2019 з урахування довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії № 6836 від 12.04.2019 та нараховано різницю за період з 05.06.2019 по 31.08.2019; різниця в пенсії, яка нарахована за період з 05.06.2019 по 10.07.2019, буде виплачена при надходженні коштів від Пенсійного Фонду України відповідно до постанови КМУ від 22.08.2019 № 649 « З питання погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду»; різниця пенсії за період з 11.07.2019 по 31.08.2019 буде виплачена у вересні поточного року.
23.08.2019 відповідачем внаслідок невиконання рішення суду з урахуванням положень ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн., зобов'язано відповідача виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
03.10.2019 відповідачем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмір 10200.00 грн., складено та направлено на адресу ГУНП у Харківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та з урахуванням положень ч.3 ст.63, п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закриття виконавчого провадження.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 та п. 1, ч. 2, ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону № 1404-VIII.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Проте, суд зазначає, що вчинення дій визначених ст. 63 Закону № 1404-VIII, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Накладення штрафу та направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку Закону України «Про виконавче провадження» не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності (накладення штрафу), а також повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, що, Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду не лише залишилось невиконаними, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» («Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Суд зазначає, що посилання боржника на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою КМ України від 22.08.2019 № 649, не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Тобто, зазначений порядок жодним чином не регулює відносини між стягувачем та боржником, а лише визначає порядок дій боржника, щодо виконання рішень судів певної категорії.
Відповідно до п.1,7,10,22 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем наведених вище виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа 520/4330/19
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не вжито всіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, а отже, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасною.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача вчинити всі заходи та дії, передбачені законодавством для виконання рішення у справі 520/4330/19 від 10.06.2019 суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
З вищевикладених законодавчих норм встановлено, що примусове виконання рішень суду, згідно вимог Закону № 1404, здійснюється шляхом прийняття відповідачем відповідних рішень та вчинення відповідних дій.
При цьому, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на положення частини другої статті 162 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення, або вчинити дії, які відносяться до його компетенції, оскільки не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд зазначає, що державний виконавець зобов'язаний виконати рішення суду згідно закону,
Водночас, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, зобов'язати відповідача вжити заходів, передбачених ст.ст.10,18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі 520/4330/19, оскільки у справі йдеться саме про бездіяльність відповідача щодо не вчинення таких дій.
Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області Ковалевської М.М. в частині вжиття не всіх, передбачених законодавством, дій і заходів примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі № 520/4330/19.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області Ковалевської М.М. від 03.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 59626698 з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі №520/4330/19.
Зобов'язати Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Харківській області вжити заходів, передбачених ст.ст.10, 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі 520/4330/19
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.6 ст.287 КАСС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення судового рішення. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Роз'яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ст. 287 КАС України 12.11.2019
Суддя Зоркіна Ю.В.