Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
31 жовтня 2019 р. № 520/7271/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Саєнко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2016 року №Ф-53, винесену Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0003801304 від 17.10.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесене Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2016 року №Ф-53 та рішення №0003801304 від 17.10.2016 року про застосування штрафних санкцій, прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та без врахування усіх обставин у справі. Отже, на думку позивача вказані рішення відповідача підлягають скасуванню як протиправні.
Ухвалою суду від 30.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувані позивачем у даній справі рішення були прийняті у зв'язку із встановленням порушень під час проведеної перевірки, які належним чином зафіксовані в акті від 31.08.2016 року №3336/20-30-13-04/ НОМЕР_1 . При цьому, відповідачем вказано, що за результатами проведеної перевірки позивачу донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю 789 від 13.11.2009 року, реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №494 від 26.07.2011 року, реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №1557 від 12.10.2015 року була зареєстрована спочатку як приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу та в подальшому як приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Відповідно до наказу №676/6 від 05.11.2018 року «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Глуховцевої М.В.» Головного територіального управління юстиції у місті Києві припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з 07.11.2018 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в період з 17.08.2016 р. по 23.07.2016 р. спеціалістами Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) щодо обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік.
Результати проведеної перевірки оформлено у вигляді акту перевірки №3336/20-30-13-04/3105805921 від 31.08.2016 р.
Відповідно до висновків акту перевірки №3336/20-30-13-04/3105805921 від 31.08.2016 р. перевіряючими встановлено, що звітність платником єдиного внеску була надана з порушенням п.5 ч.3 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року у сумі 34970,40 грн.
При цьому, зі змісту акту вбачається, що перевіркою дотримання встановлених вимог щодо подання ОСОБА_2 відповідної звітності за 2015 рік, встановлено, що така звітність платником єдиного внеску до Центральної ОДПІ м. Харкова була подана з порушенням п.5 ч.3 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Так, вказано, що згідно таблиці 3 Додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» ОСОБА_2 відобразила в графі 2 «Сума доходу, заявлена в податковій декларації» за 2015 р. - 136705,31 грн., в графі 3 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску» - 35926,00 грн., в графі 5 сума нарахованого єдиного внеску - 124бб,36 грн.
Також зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою відображення сум, визначення самозайнятою особою ОСОБА_2 , на загальній системі оподаткування, у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015, на які нараховується єдиний внесок встановлено, що відповідно до п.п. 2) для платників, зазначених в пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Так, перевіряючим вказано, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску за ставкою 34,7% на суми чистого доходу, встановлено порушення п.5 ч.3 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
На підставі висновків акту перевірки №3336/20-30-13-04/3105805921 від 31.08.2016 р. контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2016 року №Ф-53 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення №0003801304 від 17.10.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Судом встановлено, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2016 року №Ф-53 відповідачем було прийнято відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі акта перевірки від 31.08.2016 року №3336/20-30-13-04/ НОМЕР_1 . При цьому, остання вимагає сплатити суму недоїмки в сумі 34970,40 грн.
Також, матеріали справи свідчать, що рішення №0003801304 від 17.10.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийнято на підставі п.3 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за результатами розгляду матеріалів перевірки від 31.08.2016 року №3336/20-30-13-04/ НОМЕР_1 та у зв'язку з донарахуванням +34970,40 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, останнім нараховано штраф у розмірі 3497,04 грн.
Під час судового розгляду справи зі змісту позовної заяви та наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що позивач, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глуховцева Марина Віталіївна, не отримувала акт перевірки №№3336/20-30-13-04/3105805921 від 31.08.2016 р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2016 року №Ф-53 та рішення №0003801304 від 17.10.2016 року, а про їх прийняття стало відомо під час припинення своєї нотаріальної діяльності.
Так, матеріали справи свідчать, що на підставі заяви представника ОСОБА_2 , адвоката Андросова А.О. від 20 червня 2019 року, отримано лист ГУ ДФС у Харківській області від 16.07.2019 року №17899/фоп/20-40-13-06, відповідно до якого, надано копії акту №3336/20-30-13-04/3105805921 від 31.08.2016 р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) віл 31.08.2016 року №Ф-53 та рішення №0003801304 від 17.10.2016 року.
Зазначені докази свідчать про фактичне вручення позивачу спірних рішень контролюючого органу тільки 16 червня 2019 року.
Позивач, не погодившись із отриманими рішеннями відповідача, звернулась до суду з даним позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).
Відповідно до положень п. 5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску, якою є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Згідно з пп. 1 п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій.
З огляду на вищевикладене, база нарахування єдиного внеску, якою є дохід (прибуток), отриманий від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, визначається на підставі даних річних податкових декларацій.
Відповідно до положень пп. 2 п.1 ст.7 Закону № 2464 для платників, серед яких фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно із приписами ст. 9 Закону № 2464 платники внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який такі платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний рік.
Відповідно до п.п. 3 п. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдино: внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 року №449 (надалі - Інструкція №449), платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкове декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До вказаної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахувань єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
З матеріалів справи судом встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_2 подано податкову декларацію, в якій, за 2015 рік, заявлено суму доходу, у розмірі 136705,31 грн.
Також матеріали справи свідчать, що позивачем також до податкового органу було подано своєчасно та у встановленому порядку звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за 2015 рік №3105805921, що підтверджується відміткою податкового органу на звіті про його отримання.
Судом встановлено, що позивачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за 2015 рік №3105805921 визначено суму чистого доходу визначено у розмірі 136705,31 грн. та по місяцях: січень - 1218 грн; лютий - 1218 грн; березень - 1218 грн; квітень - 1218 грн; травень - 1218 грн; червень - 1218 грн; липень - 1218 грн; серпень - 1218 грн; вересень - 0 грн; жовтень - 1378 грн; листопад - 1378 грн; грудень - 124205,31 грн (що відповідає податковій декларації), суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, визначено в розмірі 35926,00 грн., а по місяцях: січень - 1218 грн; лютий -1218 грн; березень - 1218 грн; квітень - 1218 грн; травень - 1218 грн; червень - 1218 грн; липень - 1218 грн; серпень - 1218 грн; вересень - 0 грн; жовтень - 1378 грн; листопад - 1378 грн; грудень - 23426,00 грн, суму нарахованого єдиного внеску визначено в розмірі 12466,36 грн. за ставкою 34,7% розміру мінімальної заробітної плати, а по місяцях: січень - 422,65 грн; лютий - 422,65 грн; березень - 422,65 грн; квітень - 422,65 грн; травень - 422,65 грн; червень - 422,65 грн; липень - 422,65 грн; серпень - 422,65 грн; вересень - 0 грн; жовтень - 478,17 грн; листопад - 478,17 грн; грудень - 8128,82 грн.
Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що контролюючим органом не встановлено порушень позивача стосовно своєчасності, форми подання, формування показників відображених у вказаній декларації щодо визначення суми чистого оподатковуваного доходу чи не підтвердження такого доходу первинними документами бухгалтерського обліку контролюючим органом.
При цьому, як встановлено судом, що контролюючим органом було визначено базу нарахування єдиного внеску на рівні середньомісячного доходу із посиланням на положення статті 7 Закону № 2464.
Суд зазначає, що приписами ст. 2 Закону № 2464 передбачено виключність регулювання саме цим законом бази нарахування єдиного внеску. При цьому, даний законом не містить норм, які б визначали базу нарахування єдиного внеску як суми середньомісячного доходу.
Вказані обставини свідчать про невірне тлумачення контролюючим органом положень статті 7 Закону № 2464, а саме визначив базу нарахування єдиного внеску на рівні середньомісячного доходу, що не відповідає вказаним вище вимогам законодавства.
Так, суд зазначає, що відповідно до положень Закону № 2464 для приватних нотаріусів встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Отже, нормами, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства встановлено механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, який передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до контролюючого органу за результатами календарного року.
Враховуючи викладене, при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, контролюючим органом порушено вимоги п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 року по справі №820/2370/17.
Таким чином, невірне тлумачення відповідачем норм законодавства з питань нарахування єдиного внеску послугувало підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2016 року №Ф-53, відповідно до якої станом на 31.08.2016 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, а також рішення №0003801304 від 17.10.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску
Отже, з огляду на обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2016 року №Ф-53 та рішення №0003801304 від 17.10.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стосовно доводів позивача щодо обставин відсутності законодавчо визначених правових підстав для призначення перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є скасування рішень суб'єкта владних повноважень, то предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття контролюючим органом вимоги про сплату богу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.
При цьому, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи позивача, не є предметом вказаного позову, то суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.
Разом із позовними вимогами позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь з відповідача судових витрат. Також додатково представником позивача було подано до суду пояснення щодо розміру судових витрат, відповідно до яких загальна вартість наданої правової допомоги з урахуванням сплаченої вартості судового збору становить 9000,00 грн.
Представником відповідача у наданому до суду пояснення вказано, що послуги адвоката є необґрунтованими, оскільки не підтверджені та неспівмірні. Також представником відповідача вказано, що усі надані послуги адвокатом є завищеними за своєю вартістю та неспівмірними як того вимагає Кодекс адміністративного судочинства, окрім сплаченого судового збору.
Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору про надання правової допомоги з Адвокатським об'єднанням «Формула Захисту» №А0-19/06 від 19.06.2019 року, протокол від 19.06.2019 року погодження договірної ціни до договору про надання правової допомоги №АО-19/О6 від 19.06.2019 р., квитанції №72 від 02 вересня 2019 року та квитанції №135 від 25 вересня 2019 року, відповідно до яких сплачено вартість наданої правової допомоги (гонорар адвокатського об'єднання) в сукупному розмірі 9000 грн.
Відповідно до зазначених доказів Адвокатським об'єднанням «Формула Захисту» надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі, а саме: юридичний аналіз правильності визначення та сплати Єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 роки, надання юридичних консультацій та складання необхідних процесуальних документів щодо оскарження наслідків проведеної документальної перевірки з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік, представництво інтересів довірителя при розгляді адміністративної справи щодо оскарження наслідків проведеної документальної перевірки в Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, що в загальному становить - 9000,00 грн.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 року у справі №823/2638/18.
Враховуючи висновками Верховного Суду та встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що у даному випадку надані представником позивача докази понесення позивачем витрат на правову допомогу не містять доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем, а також підтвердження кількості такого часу.
Крім того, суд зазначає, що протокол від 19.06.2019 року погодження договірної ціни до договору про надання правової допомоги №АО-19/О6 від 19.06.2019 р. не містить в собі окремого зазначення вартості кожної окремої правової допомоги та витраченого на надання такої послуги часу.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
При цьому, відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2016 року №Ф-53, якою визначено суму недоїмки у розмірі 34970 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 40 коп., винесену Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0003801304 від 17.10.2016 року про застосування штрафних санкцій у сумі 3497 (три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 04 коп. за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесене Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2019 року.
Суддя Мельников Р.В.