Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 листопада 2019 р. № 520/7200/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (63503, Харківська обл., м.Чугуїв, вул. Леонова, буд.4-А, секція 1, код ЄДРПОУ 40386356), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 25 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- рішення Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову в перерахунку пенсії від 13.02.2019 року №1502-09/23 та рішення Сектору з питань призначення та перерахунків пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №51/3.35-20 від 25.06.2019 року скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу при призначенні та нарахуванні пенсії наступні періоди вказані в трудовій книжці: - з 01.03.1978 року по 30.12.1989 року в колгоспі 25 съезда КПСС будівельником; - з 05.01.1990 року по 11.12.1998 року в колгоспі им. Красной Армии (перейменований в ПАТ "Колос") будівельником;
- стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1502-09/23 від 13.02.2019 та рішенням Сектору з питань призначення та перерахунків пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №51/3.35-20 від 25.06.2019 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутності необхідного страхового стажу 26 років. Вважаючи спірні рішення безпідставними, неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм пенсійного законодавства позивач звернувся за захистом своїх соціальних прав до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 відкрито спрощене провадження у справі за правилами ст.257-262 КАС України.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана відповідачами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. (а.с.51, 52).
Представник відповідачів надіслав на адресу суду письмовий відзив, в якому позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що період роботи позивача з 01.03.1978 по 30.12.1989 в колгоспі ім.25 з'їзду та з 05.01.1990 по 11.12.1998 року в колгоспі ім.Красної Армії (ПАП "Колос") зараховано до трудового стажу позивача на підставі наданих ОСОБА_1 довідок. Разом з вказаними періодом страховий стаж позивача склав 14 років 10 місяців 11 днів, що значно менше необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з положеннями ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
06.02.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 13.02.2019 року №1502-09/23 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років (а.с.35).
Не погодившись з вказаним рішенням Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області позивач подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про результати розгляду скарги №1063/0-14 від 19.04.2019 року, яким скаргу задоволено частково, зобов'язано Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти додаткове рішення щодо страхового стажу ОСОБА_1 , враховуючи, що довідка про період проходження військової служби подана у встановлений термін; період здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування включити до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії відповідно до норм пункту 3-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На виконання вищевказаного рішення, сектором з питань призначення та перерахунків пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №51/3.35-20 від 25.06.2019 року, яким встановлений страховий стаж 14 років 10 місяців 11 днів, в зв'язку з чим відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу - 26 років.
Позивач вважаючи, що відповідачами протиправно не враховано періоди роботи в колгоспі 25 съезда КПСС та в колгоспі им. Красной Армии (перейменований в ПАТ "Колос") до страхового стажу, а також відмовлено у призначенні пенсії, що зумовило останнього звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки б/н від 14.02.1977, позивач з 01.03.1978 по 31.12.1989 був прийнятий на роботу та працював в колгоспі "ХХV з'їзду КПСС" будівельником, а з 05.01.1990 по 11.12.1998 року працював будівельником в колгоспі ім.Красної Армії (а.с.20). Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою роботодавця.
Отже, трудовою книжкою позивача підтверджено період роботи ОСОБА_4 будівельником в період роботи з 01.03.1978 по 31.12.1989 в колгоспі "ХХV з'їзду КПСС" та з 05.01.1990 по 11.12.1998 - в колгоспі ім.Красної Армії.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до загального стажу роботи позивача увесь період його роботи в колгоспі "імені ХХV з'їзду КПСС" та колгоспі імені Красної Армії.
Незарахування відповідачем до стажу роботи позивача періоду його роботи в колгоспі "імені ХХV з'їзду КПСС" та колгоспі імені Красної Армії, з підстав того, що в трудовій книжці відсутні відомості про кількість встановлених та відпрацьованих людиноднів та незарахування до трудового стажу періодів з 01.03.1978 по 31.12.1989 та з 05.01.1990 по 11.12.1998 є безпідставним, оскільки такий стаж роботи позивача підтверджений трудовою книжкою.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до п.24 Примірного статуту колгоспу, прийнятого третім всесоюзним з'їздом колгоспників та затвердженого постановою ЦК КПСС і Радою Міністрів СРСР від 28.11.1969 року №910, всі роботи в суспільному господарстві колгоспу виконуються особисто працею колгоспників. Прийом на роботу спеціалістів і інших працівників зі сторони допускається лише в тих випадках, , коли в колгоспі нема відповідних спеціалістів або коли сільськогосподарські і інші роботи не можуть бути виконані в необхідні строки силами колгоспників.
Згідно п.3 Примірного статуту на кожного члена колгоспу заводиться "Трудова книжка колгоспника" єдиного зразка.
На позивача не було заведено трудову книжку колгоспника, а всі записи про роботу внесено до трудової книжки. Крім того, запис стосовно роботи в колгоспі імені ХХV з'їзду КПСС, містить дані щодо прийняття на роботу в якості будівельника, а члена колгоспу.
З вищевикладеного вбачається, що позивач не був членом колгоспу, а працював за наймом, за цивільно-правовим договором, а тому вимога щодо особистої участі в праці колгоспу та необхідності виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не поширюється на вказані правовідносини.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що порушене право позивача має бути відновленим шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу при призначенні та нарахуванні пенсії наступні періоди вказані в трудовій книжці: з 01.03.1978 року по 30.12.1989 року в колгоспі ХХV з'їзду КПСС будівельником та з 05.01.1990 року по 11.12.1998 року в колгоспі ім.Красної Армії (перейменований в ПАТ "Колос") будівельником.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Скасувати рішення Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову в перерахунку пенсії від 13.02.2019 року №1502-09/23 та рішення Сектору з питань призначення та перерахунків пенсії №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №51/3.35-20 від 25.06.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу при призначенні та нарахуванні пенсії наступні періоди вказані в трудовій книжці: з 01.03.1978 року по 30.12.1989 року в колгоспі ХХV з'їзду КПСС будівельником та з 05.01.1990 року по 11.12.1998 року в колгоспі ім. Красної Армії (перейменований в ПАТ "Колос") будівельником.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко