Справа № 500/2186/19
11 листопада 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.09.2019 № 237/03-08 про відмову в переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника; про зобов'язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначивши позивачу з 08.06.2019 пенсію у зв'язку з втратою годувальника в сумі 3619,84 грн. (50% від суми пенсії, яку фактично отримував ОСОБА_2 на день смерті) та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 09.09.2019 звернулася зі заявою до відповідача про переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом від 19.09.2019 № 237/03-08 відмовив позивачу у задоволенні такої заяви, мотивуючи тим, що призначення пенсій у зв'язку із втратою годувальника Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) не визначено.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки відповідно до Закону № 1058-IV вона має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а тому звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.10.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
24.10.2019, у встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позов від 21.10.2019, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що останній правомірно відмовив позивачу у переведенні її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки призначення пенсій у зв'язку із втратою годувальника Законом № 889-VIII не визначено.
Водночас, 30.10.2019, у встановлений судом строк, позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги, з аналогічних підстав, які зазначені в позовній заяві.
Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з свідоцтва про одруження, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, після реєстрації якого, прізвище дружині присвоєно - " ОСОБА_4 " (арк. справи 9).
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, про що свідчить відповідне посвідчення (арк. справи 10).
08.06.2019 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть (арк. справи 8).
На день смерті ОСОБА_2 , останній отримував пенсію в розмірі 7239,68 грн., про що свідчить довідка (арк. справи 13).
Водночас, довідкою Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області підтверджується те, що позивач постійно проживала разом із своїм чоловіком до дня його смерті та була на його утриманні (арк. справи 11).
Надалі, 09.09.2019 позивач звернулася зі заявою до відповідача про переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 1058-IV.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом від 19.09.2019 № 237/03-08 відмовив позивачу у задоволенні такої зави, мотивуючи тим, що призначення пенсій у зв'язку із втратою годувальника Законом № 889-VIII не визначено.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (пункт 1 частина друга статті 36 Закону № 1058-IV).
Таким чином, враховуючи те, що позивач досягла пенсійного віку, внаслідок чого перебуває на обліку у відповідача та отримує відповідну пенсію, суд дійшов висновку, що остання є непрацездатним членом сім'ї в розумінні пункту 1 частина друга статті 36 Закону № 1058-IV.
Частиною першою статті 38 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Згідно з статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.
За приписами статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).
Суд встановив, що на день смерті ОСОБА_2 , останній отримував пенсію в розмірі 7239,68 грн., про що свідчить довідка (арк. справи 13).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За приписами пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Таким чином, враховуючи те, що позивач є непрацездатним членом сім'ї ОСОБА_2 , який отримував пенсію, суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсію з 09.06.2019 по втраті годувальника, відповідно до Закону № 1058-IV, в розмірі 50 процентів від розміру пенсії, яку фактично отримував її чоловік.
При цьому, посилання відповідача на те, що з 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців, як на підставу для відмови позивачу у задоволенні її заяви щодо призначення такої пенсії, є безпідставними, так як остання звернулась до відповідача зі заявою про переведення їй пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 1058-IV.
Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 741/1603/16, а тому суд враховує такі висновки Верховного Суду відповідно до статті 242 КАС.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Також, суд враховує, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи те, що позивач має право на пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону № 1058-IV, в розмірі 50 процентів від розміру пенсії, яку фактично отримував її чоловік на день смерті, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні такої пенсії.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.09.2019 № 237/03-08 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначивши ОСОБА_1 з 09.06.2019 пенсію у зв'язку з втратою годувальника в сумі 3619,84 грн. (50% від суми пенсії, яку фактично отримував ОСОБА_2 на день смерті) та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. згідно квитанції 0.0.1477311811.1 від 26.09.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.11.2019.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.