Справа № 420/3725/19
07 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Сидорівського С.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Гаспарянца Д.М., Неруш А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Право”, Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання протиправною відмову в наданні послуги на резервування адреси житлового будинку та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Право”, Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , в якій з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить:
визнати протиправною відмову Юридичного Департаменту Одеської міської ради від 18.01.2019 року присвоїти (зарезервувати) адресу за житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Юридичний Департамент Одеської міської ради присвоїти (зарезервувати) адресу за об'єктом нерухомості, а саме, за житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
Зобов'язати Комунальне підприємство «Право» надати ОСОБА_2 послугу на присвоєння (резервування) адреси за об'єктом нерухомості, а саме за житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 01.07.2019 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.
10.07.2019 року (вх. № 24681/19) на виконання ухвали позивач надав до уточнену позовну заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 11.07.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
30.07.2019 року (вх. № 27346/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про прийняття уточненої позовної заяви.
16.08.2019 року (вх. № 29380/19) представником відповідача КП «Право» до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
09.09.2019 року (вх. № 31997/19) представником позивача до канцелярії суду подано уточнену позовну заяву.
09.09.2019 року (вх. № 31998/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
23.09.2019 року (вх. № ЕП/6922/19) представником відповідача Юридичного департаменту ОМР до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
27.09.2019 року (вх. № 35241/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи за відсутністю позивача.
27.09.2019 року (вх. № 35239/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
27.09.2019 року (вх. № 35140/19) представником відповідача Юридичного департаменту ОМР до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
25.10.2019 року (вх. № 39557/19) представником відповідача Юридичного департаменту ОМР до канцелярії суду подано реєстраційну справу.
28.10.2019 року (вх. № ЕП/8231/19) представником відповідача Юридичного департаменту ОМР до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
30.10.2019 року (вх. № ЕП/8325/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звертався до Юридичного департаменту ОМР та КП «Право» із замовленнями про резервування адреси житлового будинку, утвореного в результаті поділу об'єкта нерухомого майна, однак листами від 30.11.2019 року № 2583вих. та 18.01.2019 року № 103 вих. позивачу було відмовлено у їх задоволенні через відсутність правових підстав для надання довідки резервування адреси об'єкта нерухомого майна, утворено в результаті поділу об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , у заявку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача Юридичного департаменту ОМР проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що відмова Юридичного департаменту ОМР у видачі довідки про резервування адреси є законною, обґрунтованою, вчиненою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, у заявку з тим, що у позивача відсутні жодні дозвільні документи, які б свідчили про наявність у останнього права на виконання будівельних робіт.
Представник відповідача КП «Право» проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що позивач звернувся із замовленням № 1492 стосовно підготовки довідки з Адресного реєстру міста Одеси, однак через виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, останньому було відмовлено в отримання вказаної довідки. 14.01.2019 року позивачем повторно подано замовлення на отримання послуг з ведення Адресного реєстру міста Одеса, однак документи та відомості, зазначені у листі Юридичного департаменту ОМР від 30.11.2018 року № 2583, ОСОБА_2 надано не було у зв'язку з чим позивачу повторно було відмолено у видачі відповідної довідки з Адресного реєстру міста Одеси.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з матеріалів справи 26.11.2018 року позивач надав замовлення № 1492 до КП «Право» на отримання послуг з ведення Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси житлового будинку, утвореного в разі поділу об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
До зазначено замовлення позивачем було додано копії документів, зокрема: договору дарування від 26.04.2018 року №243 між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарований); технічного паспорта, виготовленого ТОВ фірмою «Юрікс» станом на 07.08.2018 рік; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2018 року за індексним № 144496695; висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, виготовленого ТОВ фірмою «Юрікс» 16.10.2018 року № 6.
Листом від 30.11.2019 року № 2583вих. Юридичним департаментом ОМР на отримання послуг з ведення Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси житлового будинку, утвореного в разі поділу об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 позивачу було відмовлено. В обґрунтування листа зазначено про наявність розбіжностей в наданих позивачем документах щодо загальної площі, яка збільшилась на 95.5 кв.м., при цьому, позивачем не було надано документи, на підставі яких здійснювалась реконструкція або переобладнання вищевказаного будинку, в результаті якого збільшилась площа та змінився склад нерухомого майна, а документів, які відповідно до законодавства України підтверджують прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта - гараж літ. «Б1», до замовлення надано не було, що, на думку відповідача, виключає можливість поділу вищевказаного об'єкта нерухомого майна (а.с. 19).
Не погоджуючись із зазначеною відповіддю від 30.11.2019 року, позивач 14.01.2018 року ОСОБА_2 повторно звернувся із замовленням № 29 до КП «Право» на отримання послуг з ведення Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси житлового будинку, утвореному в разі поділу об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , однак 18.01.2019 року позивач вдруге отримав відмову за № 103 з Юридичного департаменту Одеської міської ради на отримання послуг з ведення Адресного реєстру м. Одеси (а.с. 20).
Не погоджуючись із зазначеними відмовами від 30.11.2019 року та від 18.01.2019 року, позивач направив скаргу до КП «Право», проте листом 26.03.2019 року КП «Право» у задоволенні скарги було відмовлено (а.с. 21).
Зі змісту договору дарування 26.04.2018 року № 243 ОСОБА_2 набув у власність 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається в цілому з житлового будинку літ «А» загальною площею 125,1 кв.м. та житловою - 80,2 кв.м., гаража літ. «Б» (а.с. 123).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, 21.05.2018 року ОСОБА_2 подав заяву Голові Одеської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтованою площею 0,0080 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 була проведена інвентаризація нерухомого майна та проведена реєстрація права власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок, яким є нерухоме майно ОСОБА_2 відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 144496695 від 08.11.2018 року.
08.11.2018 року державним реєстратором Хорошуном В.В. сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).
В подальшому між ОСОБА_2 та ТОВ фірмою «Юрикс» був укладений договір по розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на виконання якого була розроблена технічна документація (а.с. 22-24).
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З метою створення умов для реалізації та захисту майнових та особистих немайнових прав фізичних та юридичних осіб, прав та інтересів територіальної громади, Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення "Про затвердження Положення про Адресний реєстр міста Одеси" від 28.07.2009 року №809.
Відповідно до п. 1.1 Положення від 28.07.2009 року №809 адресний реєстр міста Одеси - це електронна база даних, яка містить відомості про адреси об'єктів нерухомого майна, розташованих на території міста Одеси.
Згідно із п. 1.2 Положення від 28.07.2009 року №809 держателем Адресного реєстру є юридичний департамент Одеської міської ради, який розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Адресного реєстру та забезпечує його функціонування, координує діяльність виконавчих органів Одеської міської ради, комунальних підприємств, установ та організацій з питань ведення Адресного реєстру.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Положення від 28.07.2009 року №809 держатель визначає уповноважену посадову особу, яка відповідає за виготовлення довідок з Адресного реєстру з використанням спеціальних бланків документів, виготовлених типографським способом, та завіряє їх своїм підписом та печаткою.
Довідка виготовляється у двох примірниках, один з яких видається заявникові, а другий залишається у справі Держателя.
Виготовлення довідок з Адресного реєстру здійснюється Адміністратором у термін десять робочих днів. За послуги з ведення Адресного реєстру стягується плата згідно з тарифами, затвердженими виконавчим комітетом Одеської міської ради. Видача довідки здійснюється після підтвердження замовником факту оплати послуг з ведення Адресного реєстру згідно зі встановленими тарифами.
На підставі довідки з Адресного реєстру міста Одеси районні адміністрації за заявою власника (наймача, балансоутримувача) об'єкта видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом десяти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства посвідчують майнові права на об'єкт, та документів, які підтверджують особу заявника.
Районні адміністрації протягом трьох робочих днів після видання розпорядження про надання або зміну адреси надсилають Держателю повідомлення, передбачене пунктом 3.9 цього Положення, з копією відповідного розпорядження.
Згідно з п. 1.2 Положення держателем Адресного реєстру є юридичний департамент Одеської міської ради, який розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Адресного реєстру та забезпечує його функціонування, координує діяльність виконавчих органів Одеської міської ради, комунальних підприємств, установ та організацій з питань ведення Адресного реєстру.
Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55 передбачено, що об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127, а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна.
Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. (п. 1.2 Інструкції).
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що присвоєння нової поштової адреси можливе лише після поділу або виділу частини нерухомого майна в натурі, або новоствореному об'єкту нерухомості і підставою для отримання нової поштової адреси є результат такого поділу, виділу або визнання права власності на новостворене майно.
Відповідно до п.54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015р. №1127, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання має подаватися, зокрема, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).
Зі змісту договору дарування 26.04.2018 року № 243 ОСОБА_2 набув у власність 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається в цілому з житлового будинку літ «А» загальною площею 125,1 кв.м. та житловою - 80,2 кв.м., гаража літ. «Б», у зв'язку з чим 26.04.2018 року за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на відповідну частку у вищезазначеному об'єкті нерухомості.
Отже відсутність документа про присвоєння адреси нерухомому майну, що належить ОСОБА_2 в результаті поділу, порушує право позивача на мирне володіння своїм майном.
Серед іншого суд зазначає, що в матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого площа будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_6 , становить 220,6 кв.м. У судовому засіданні представники відповідачів будь-яких доказів на підтвердження скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не надали.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що позивачем були надані усі документи визначені п. 4.4. Положення про Адресний реєстр м. Одеси, однак позивачу було викладено відмову у задоволенні замовлень про резервування адреси у формі листа від 18.01.2019 року замість видачі відповідного розпорядження.
Відповідно до ч.3 ст.24, ст.25 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ст.54 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
Водночас, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У розумінні статті 13 Конвенції ефективний засіб правого захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
За приписами ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Зі змісту норм чинного законодавства вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, враховуючи те, що відмова у наданні адреси оформлена листом та у спосіб, встановлений законодавством, не була зафіксована відповідним індивідуальним актом суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом визнання протиправною відмову Юридичного Департаменту Одеської міської ради від 18.01.2019 року присвоїти (зарезервувати) адресу за житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Юридичного Департаменту Одеської міської ради розглянути повторно заяву ОСОБА_2 від 14.10.2019 року з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з Юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 256,13 грн. з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства “Право” (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 5; код ЄДРПОУ 32189888), Юридичного департаменту Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26302537), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмову в наданні послуги на резервування адреси житлового будинку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Юридичного Департаменту Одеської міської ради від 18.01.2019 року присвоїти (зарезервувати) адресу за житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Юридичний Департамент Одеської міської ради розглянути повторно заяву ОСОБА_2 від 14.10.2019 року з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Юридичного департаменту Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302537) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 256,13 грн. (двісті п'ятдесят шість грн. 13 коп.).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2019р.
Суддя О.М. Тарасишина
.