Справа № 420/4224/19
12 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та стягнення моральної шкоди,
І. Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив:
1. Вимогу № Ф-13461-52-У від 19 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Одеській області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 15 819,50 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять),50 грн. визнати неправомірною та скасувати.
2. Стягнути з відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області завдану ОСОБА_1 неправомірними діями моральну шкоду в сумі 53390 (п'ятдесят три тисячі триста дев'яносто),80 грн.
ІІ. Аргументи сторін
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
11.01.2013 р. Радою адвокатів Одеської області позивачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Позивач в Арцизькій ОДПІ (Тарутинське відділення) перебував з січня 2013 року по грудень 2015 р. .. Індивідуальна адвокатська діяльність. Ідентифікаційний код 2258416450.
17.01.2013 р. позивач взятий на облік платника єдиного внеску як ОСОБА_1 . Тобто прізвище вказане з помилкою, а ім'я по батькові взагалі не позивача.
Позивач діяльність само зайнятої особи здійснював за адресою: АДРЕСА_1 .
25.10.2015 р. на місцевих виборах позивач обраний депутатом Тарутинської районної ради Одеської області, а 01.12.2015 р. на першій сесії сьомого скликання обрано заступником голови Тарутинської районної ради Одеської області.
02.12.2015 р. в зв'язку з тим, що п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Про запобігання корупції» на заступника голови районної ради розповсюджується обмеження щодо сумісності з іншими видами діяльності позивач зупинив адвокатську діяльність згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» шляхом подання відповідної заяви до Ради адвокатів Одеської області.
Також позивач звернувся до Арцизької ОДПІ (Тарутинське відділення) з повідомленням про зупинення його адвокатської діяльності згідно з п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Позивач зазначив, що після здійснення перевірки посадові особи Тарутинського відділення Арцизької ОДПІ повідомили про зупинення адвокатської діяльності позивача.
16.01.2019 р. тобто через 3 (три) роки позивач отримав лист з ГУ ДФС в Одеській області з зазначенням недоїмки зі сплати позивачем єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
26.06.2019 р. позивач отримав від Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанову від 21.06.2019 р., винесену при примусовому виконанні Вимоги №Ф-13461-52-У від 19.11.2018 р. ГУ ДФС в Одеській області про стягнення з позивача недоїмки в розмірі 15 819,50 грн.
Зазначена недоїмка нарахована на підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі інформаційної системи органу доходів і зборів».
Позивач зазначив, що є публічною особою, політичний діяч місцевого рівня районного масштабу. Незабаром у 2020 р. чергові місцеві вибори. Позивач вважає, що розповсюдження негативної інформації незаконними відповідача завдали йому значної моральної шкоди, яка виражається у приниженні його ділової репутації як фізичної особи, депутата, посадової особи, обранця народу. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 53 390, 80 грн.
16.09.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та на встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
08.10.2019 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив в якому він просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що порядок та умови взяття на облік та зняття з обліку у контролюючих органах фізичних осіб, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці та при цьому проводять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів».
Відповідно до п.п. 3 п.6.7 VІ Порядку визначено, що взяття на облік фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, здійснюється у день отримання від них заяви за формою №5-ОПП.
Тобто обов'язок стати на облік в контролюючих органах як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає у адвоката, якщо до єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатською діяльністю індивідуально.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.
У разі якщо таким платником не отримано дохід ( прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлюється у розмірі 22% бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, відповідач зазначив у відзиві, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, як тих, що отримують та і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.
За змістом Порядку №1588 зняття з обліку само зайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на зайняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою №8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою №6-ОПП.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
ІІІ. Обставини, встановлені судом
Так, суд встановив, що 11.01.2013 р. Радою адвокатів Одеської області позивачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Позивач в Арцизькій ОДПІ (Тарутинське відділення) перебував на обліку з січня 2013 року по грудень 2015 р. . Індивідуальна адвокатська діяльність. Ідентифікаційний код 2258416450.
Позивач діяльність само зайнятої особи здійснював за адресою: АДРЕСА_1 .
25.10.2015 р. на місцевих виборах позивач обраний депутатом Тарутинської районної ради Одеської області, а 01.12.2015 р. на першій сесії сьомого скликання обрано заступником голови Тарутинської районної ради Одеської області.
02.12.2015 р. в зв'язку з тим, що п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Про запобігання корупції» на заступника голови районної ради розповсюджується обмеження щодо сумісності з іншими видами діяльності позивач зупинив адвокатську діяльність згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» шляхом подання відповідної заяви до Ради адвокатів Одеської області.
Позивач зазначив, що звернувся до Арцизької ОДПІ (Тарутинське відділення) з повідомленням про зупинення його адвокатської діяльності згідно з п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
16.01.2019 р. позивач отримав лист від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13461-52 від 19.11.2018 у розмірі 15 819,50 грн.
Зазначена недоїмка нарахована на підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі інформаційної системи органу доходів і зборів».
Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з ст. 8 цього ж Закону, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Отже, суд, зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Проадвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Згідно з ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).
Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).
З огляду на витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» з 02.12.2015 на підставі заяви адвоката.
Таким чином, позивач з 02.12.2015 р. не здійснює адвокатську діяльність та не отримує дохід від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску.
Таким чином, суд робить висновок, що вимога № Ф-13461-52-У від 19 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) позивач є протиправна та належить до скасування.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 53390,80 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як роз'яснено у п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд зазначає, що позивач не доввів, що діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних пояснень, доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
При цьому суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
З огляду на зазначені обставини, суд робить висновок, що позовна вимога позивача стосовно відшкодування моральної шкоди не належить до задоволення з підстав її необґрунтованості, недоведеності її спричинення саме діями відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-13461-52-У від 19.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) позивачем у розмірі 15 819,50 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Вимогу № Ф-13461-52-У від 19 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Одеській області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 15 819(п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять),50 грн. визнати протиправною та скасувати.
3. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят віссім),40
4. У решті позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
6. Позивач- ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_2 , Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5 код ЄДРПОУ: 39398646.
Суддя О.Я. Бойко
.