Справа № 420/4401/19
11 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Державного підприємства «Кучурганське» (код ЄДРПОУ 00413274, адреса: с. Кучурган, Роздільнянський район, Одеська область, 67540) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,-
23 липня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Кучурганське» до Головного управління ДФС в Одеській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ю ю-11 на суму 172 698, 91 грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ю ю-11 на суму 180 733, 09 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.07.2019 року о 15:56:34 справа №420/4401/19 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року позовну заяву Державного підприємства «Кучурганське» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 7 днів з моменту отримання ухвали суду від 29.07.2019 року шляхом надання доказів сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 5301 (п'ять тисяч триста одна) грн. 48 коп.
06.08.2019 року за вх..№28109/19 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду разом із доказами сплати судового збору у встановленому розмірі, чим усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.09.2019 року.
Підготовче засідання, призначене на 10.09.2019 року, було відкладено за клопотанням представника відповідача на 01.10.2019 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2019 року.
У судове засідання 21.10.2019 року представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та своєчасно. 21.10.2019 року за вх.№38301/19 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, судом було прийнято рішення про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позову та у відзиві на позовну заяву (вх.№32289/19 від 10.09.2019 року) представник позивача зазначає, що Державне підприємство «Кучурганське» з 11.09.2006 року згідно ухвали Господарського суду Одеської області перебуває в процедурі визнання банкрутом. З метою визначення наявного податкового боргу арбітражним керуючим було направлено лист від 18.02.1019 року із проханням зазначити, який борг та за якими платежами сформувався у позивача станом на дату направлення запиту. Відповіді на вказаний лист позивач не отримав, однак отримав Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ю ю-11 на суму 172 698, 91 грн. та від 13 травня 2019 року №Ю ю-11 на суму 180 733, 09 грн. Вказані вимоги позивач вважає протиправними та просить скасувати, аргументуючи позовні вимоги тим, що:
по-перше, на підстав ухвали Господарського суду Одеської області від 19.01.2017 року фіскальним органом було направлено заяву про визнання та приєднання кредиторських вимог у сумі 482690,55 грн. від 17.03.2017 року, у якій жодний борг за сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не значиться. Більше того, Листом від 17.04.2018 року та 01.02.2019 року також не визначено жодної заборгованості. Дане свідчить про відсутність підстав для винесення оскаржуваних вимог, оскільки податковий орган сам визнає відсутність будь-якої заборгованості у вищевказаних листах;
по-друге, посилаючись на особливості проведення процедури визнання особи банкрутом позивач зазначає, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску підлягають виконанню лише в частині, що безпосередньо пов'язана із здійсненням ліквідаційної процедури у відповідності до приписів ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Разом з тим, вирахувані самостійно позивачем суми грошового зобов'язання є значно меншими, ніж заявлені відповідачем у справі. В силу відсутності обґрунтування з боку Головного управління ДФС в Одеській області заявлених сум позивач вважає оскаржувані вимоги протиправними;
по-третє, вимога про сплату недоїмки застосована до неузгодженої суми грошового зобов'язання, що першочергово виключає можливість винесення вимоги на таку суму.
02.09.2019 року за вх.№ЕП/6311/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що згідно відомостей інтегрованої картки платника податку за позивачем станом на моменти винесення оскаржуваних вимог був наявний борг у встановлених розмірах. На підставі вказаних даних оскаржувані рішення прийняті і були. Більше того, представник відповідача звертає увагу суду, що мораторій на нарахування штрафів та пені розповсюджується лише на податкові зобов'язання, які виникли у особи до введення мораторію, а вимоги сформовано у 2019 році, тобто після введення мораторію.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2006 року по справі № 2/268-06-9025 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Кучурганське» (а.с.19)
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2007 року у справі №2/268-06- 9025 затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких, вимоги податкового органу на загальну суму у розмірі 319339,50 грн., яка віднесена до наступних черг реєстру кредитор із:
249448,40 грн. (З черга);
69891,40 грн. (6 черга) (а.с.20-23).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2013 року по справі №2/268-06- 9025 відкрито процедуру санації Державного підприємства «Кучурганське» (а.с.24-25).
Постановою Господарського суду Одеської області від 19.01.2017 року по справі №2/268-06-9025 припинено процедуру санації ДП «Кучурганське» та введено ліквідаційну процедуру (а.с.26-28).
У зв'язку із зазначеним Роздільнянською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області 17.03.2017 року за вих. № 1884/9/15-24- 10-11 подано заяву про визнання та приєднання кредиторських вимог у сумі 482 690, 55 грн. в межах справи про банкрутство № 2/268-06-9025 (а.с.29-33).
З аналізу вказаної заяви вбачається, що до складу заборгованості зі сплати податку органом стягнення включались наступні види заборгованості, а саме:
· 15485 грн. заборгованість по основному платежу - 3 черга;
· 1056,50 грн. податковий борг по штрафним санкціям - 6 черга.
Податок на прибуток - у розмірі 14359,00 грн.:
· 9879,00 грн. заборгованість по основному платежу - 3 черга;
· 4480,00 грн. податковий борг по штрафним санкціям - 6 черга.
Фіксований сільськогосподарський податок - у розмірі 52909,53 грн.:
· 52909,53 грн. заборгованість по основному платежу - 3 черга.
Інші збори та забруднення навколишнього природного середовища - у розмірі 182,15 грн.:
· 182,15 грн. заборгованість по основному платежу - 3 черга.
Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування - у розмірі 2648,20 грн:
· 2648,20 грн. заборгованість по основному платежу - 6 черга.
Податок з власників транспортних засобів - у розмірі 10322,00 грн.:
· 10322,00 грн. заборгованість по основному платежу - 3 черга.
Земельний податок - у розмірі 385728.17 грн.:
· 385728,17 грн. заборгованість по основному платежу - 3 черга.
Ліквідатором банкрута листом № 02-01/41 від 18.05.2019 року вищезазначену суму боргу визнано в повному обсязі у розмірі 482690,55 грн. та віднесено до реєстру вимог кредиторів у справі № 2/268-06-9025 про банкрутство ДП «Кучурганське» у наступній черговості:
3200,00 грн. - 1 черга реєстру вимог кредиторів ДП «Кучурганське»
474505,85 грн. - 3 черга реєстру вимог кредиторів ДП «Кучурганське»;
8184,7 грн. - 6 черга реєстру вимог кредиторів ДП «Кучурганське» (а.с.34).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2018 року по справі №2/268-06- 9025 визнано грошові вимоги органу стягнення в сумі 482 690, 55 грн., які включені до реєстру вимог кредиторів ДП «Кучурганське» (а.с.36-37).
Листом ГУ ДФС в Одеській області від 17.04.2018 року № 2846/Л/15-32-08-01-14 позивача повідомлено, що податковий борг станом на 04.04.2018 року складає 909849,99 грн. Про існування заборгованості зі сплати ЄСВ податковим органом не зазначено (а.с.38).
17.12.2019 року ухвалою господарського суду Одеської області по справі № 2/268-06-9025 припинено ліквідаційну процедуру, введено процедуру санації Державного підприємства «Кучурганське» (а.с.40-44).
З метою отримання інформації щодо діяльності підприємства керуючим санацією направлено запит до органу стягнення.
Листом від 01.02.2019 року вих. № 1619/С/15-32-54-03-06 органом стягнення надано відповідь на запит, яким повідомлено, що станом на 29.01.2019 року згідно даних інтегрованої картки платника в ІТС «Податковий блок» за підприємством рахується загальна сума податкового боргу у розмірі 1156902,30 грн. (а.с.52).
18.02.2019 року вих. № 02-01/31 арбітражним керуючим направлено лист з проханням зазначити, який борг та за якими платежами сформувався у позивача станом на дату направлення запиту (а.с.53)
Відповіді на вказаний лист позивач не отримав, однак отримав Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ю ю-11 на суму 172 698, 91 грн. (а.с.15) та від 13 травня 2019 року №Ю ю-11 на суму 180 733, 09 грн. (а.с.16).
На погоджуючись із зазначеними вимогами, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою, у якій просив скасувати вказані рішення (а.с.55-58).
08.07.2019 року за №31268/6/99-99-11-05-02-15 ДФС України прийняло Рішення про результати розгляду скарги, яким залишило скаргу позивача без задоволення (а.с.60-61).
Позивач вирішив оскаржити вимоги про сплату боргу (недоїмки) у судовому порядку, у зв'язку із чим звернувся до Одеського окружного адміністративного суду.
При вирішенні даного спору суд, з урахуванням наведених учасниками справи доводів, має пересвідчитись, чи є оскаржувані рішення правомірними в контексті наявного провадження з банкрутства ДП «Кучурганське» та чи є суми, заявлені в оскаржуваних вимогах, обґрунтованими.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; - забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; - зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; - не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Положення ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
Оскільки дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а не зобов'язань поточних кредиторів, то за такими зобов'язаннями може нараховуватися неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.
Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Згідно з частинами першою та другою статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Вказана позиція узгоджується з висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №823/78/15.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до матеріалів справи постановою Господарського суду Одеської області від 19.01.2017 року по справі №2/268-06-9025 припинено процедуру санації ДП «Кучурганське», визнано позивача банкрутом та введено ліквідаційну процедуру (а.с.26-28).
17.12.2019 року ухвалою господарського суду Одеської області по справі № 2/268-06-9025 припинено ліквідаційну процедуру, введено процедуру санації Державного підприємства «Кучурганське» (а.с.40-44).
Факт відсутності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску підтверджується листами податкового органу від 17.03.2017 року, 17.04.2017 року.
На основі цього суд робить висновок, що сплаті у період з 19.01.2017 року по 17.12.2018 року підлягала сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування без врахування можливих штрафів та пені і лише за цей період, оскільки до 19.01.2017 року заборгованості зі сплати єдиного внеску за позивачем не значиться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі Закону України №2464 розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону N 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частиною 12 статті 9 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону України №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції 449 у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилає вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) виноситься, в тому числі, за даними інформаційної системи та без проведення перевірки.
Аналізуючи відомості, наявні в інтегрованій картці платника податків ДП «Кучурганське», судом встановлено, що у період 2017-2018 роки позивачем нараховувались та сплачувались суми єдиного внеску (а.с.62-69).
У позовній заяві представником позивача наведено детальні розрахунки щодо нарахованих та сплачених сум єдиного внеску, внаслідок чого було сформовано заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 35449,30 грн.
Натомість, оскаржувані вимоги фіксують наявність боргу станом на 31.03.2019 року 172 698, 91 грн., а станом на 30.04.2019 року - 180 733, 09 грн.
За умови факту відсутності станом на 19.01.2017 року боргу, формуванню за період 2017-березень 2019 року боргу 35449,30 грн., неможливості у період 19.01.2017 року-17.12.2018 року нарахування штрафів та пені, залишається незрозумілим те, яким чином податковий орган сформував вказані суми.
Ані Рішення про розгляд скарги від 08.07.2019 року, ані відзив на позовну заяву не містять обґрунтування заявлених сум. Представник відповідача у якості аргументу посилається на дані інтегрованої картки платника податку як на підставу визначення сум, однак саме посилання судом не приймається як належне обґрунтування підстав винесення оскаржуваних вимог. Для формування обґрунтованої позиції податковий орган має пояснити, які суми відображені в інтегрованій картці позивача, на яких підставах вони нараховані та включені до складу недоїмки по сплаті єдиного внеску.
Однак, цього зроблено не було, чим відповідач припустився порушення вимог ч.ч.1,2 ст.77 КАС України.
Всупереч вимогам ст.2 КАС України оскаржувані вимоги винесені Головним управлінням ДФС в Одеській області необґрунтовано та без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Будь-яких обґрунтованих доводів не було наведено представником і під час розгляду справи у судовому порядку.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства «Кучурганське» підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ю ю-11 на суму 172 698, 91 грн. та від 13 травня 2019 року №Ю ю-11 на суму 180 733, 09 грн.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Відповідачем не доведена правомірність прийнятих вимог про сплату боргу, що є підставою для задоволення позову, враховуючи аргументи позивача стосовно недоведеності існування недоїмки у зазначених у вимогах сумах.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 5301,48 грн (а.с. 4), що розподіляється за правилами ст.139 КАС України.
Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Кучурганське» (код ЄДРПОУ 00413274) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 5301 (п'ять тисяч триста одна) грн. 48 коп.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Кучурганське» (код ЄДРПОУ 00413274, адреса: с. Кучурган, Роздільнянський район, Одеська область, 67540) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ю ю-11 на суму 172 698, 91 грн., винесену Головним управлінням ДФС в Одеській області.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ю ю-11 на суму 180 733, 09 грн., винесену Головним управлінням ДФС в Одеській області.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Кучурганське» (код ЄДРПОУ 00413274) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5301 (п'ять тисяч триста одна) грн. 48 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.