справа №1.380.2019.002317
30 жовтня 2019 року
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Козак О.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 О-А.Є.,
представника відповідача Міклюша Т.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія» (місцезнаходження: 79069, м.Львів, вул.Шевченка, 323, ЄДРПОУ 33285781) (далі - позивач, ТзОВ «Львівська пивна компанія») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 39462700) (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області форми «Р» №0006191402 від 25.04.2019, яким ТзОВ «Львівська пивна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3379625,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2701300,00 грн. та штрафними санкціями - 675325,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на таке. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006191402 від 25.04.2019 винесено на підставі акта перевірки від 08.04.2019 №543/14.2/33285781 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська пивна компанія» податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, валютного законодавства - за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2018 по 31.12.2018» висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав, зокрема, на нереальність здійснення товариством господарських операцій із ТзОВ «Вірлент компані» за період 2018 рік. Зокрема, контролюючий орган в акті перевірки констатує відсутність підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Львівська пивна компанія» із вказаним контрагентом-постачальником та вказує на безоплатне одержання товариством товару. Проте, позивач з такими висновками не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема зазначив, що реальність (товарність) здійснення господарських операцій між ТзОВ «Вірлент компані» підтверджено судовим рішенням у справі №1340/4179/19, яким спростовано викладені в акті перевірки від 08.04.201 №543/14.2/332885781 висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТзОВ «Вірлент компані» по договору поставки №01/11 від 01.11.2017. Тому, висновки відповідача про начебто порушення вимог податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток прямо суперечать висновку, викладеному у рішенні суду, яке набрало законної сили, по правовідносинах із спірним контрагентом та за періоди, описані в акті від 08.04.2018. Щодо підтвердження нереальності здійснення господарських операцій між ТзОВ «Львівська пивна компанія» та ТзОВ «Вірлент компані» то відповідач посилається на те, що контрагенти-постачальники ТзОВ «Вірлент компані» як «продавці» не здійснюють господарської діяльності та функціонують лише для формування неправомірної вигоди у «покупців», тим самим створюючи передумови для неправомірного формування останнім податкового кредиту. Згідно з проведеним аналізом даних ІС «Податковий блок» підсистеми «Архів електронної звітності центру обробки електронної звітності ДФС України» відповідачем встановлено відсутність придбання по ланцюгу продажу олії (неможливо встановити походження товару), яке в подальшому реалізовано ТзОВ «Львівська пивна компанія». Однак, як ствердив позивач, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях чи відсутності у контролюючого органу інформації, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних матеріальних, трудових та виробничих ресурсів, адже контрагенти товариства не позбавлені права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності. Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій його правового статусу щодо формування витрат та отримання податкових преференцій у формі податкового кредиту чи валових витрат. У зв'язку із чим, вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим контрагентом, а також доказам, які пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ «Львівська пивна компанія». Натомість ствердив, що долучена до матеріалів справи первинна документація повністю спростовує висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Окрім того додав, що контролюючий орган в процесі перевірки не проводив безпосередньо з'ясування фактичної реальності операцій, а керувався лише «аналізом даних» з реєстрів та баз інформації. Усі висновки акта ґрунтуються на відсутності не самих умов щодо здійснення господарської діяльності, а відсутності інформації про такі умови і можливості. З огляду на викладене, вважає, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.04.2019 №0006191402 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 15.05.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 27.05.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач 13.06.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська пивна компанія» за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, результати якої оформлені актом №543/14.2/33285781 від 08.04.2019 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська пивна компанія» податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, валютного законодавства - за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2018 по 31.12.2018». Вказаною перевіркою встановлено, зокрема, порушення: п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та п.5 П(с)БО 15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 2701300 грн., у тому числі за І квартал 2018 року в сумі 2701300 грн. Відповідач звертає увагу, що на нереальність господарських операцій ТзОВ «Вірлент компані» та ТзОВ «Львівська пивна компанія» за період 2018 рік свідчать наступні факти: відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій; відсутність виробників реалізованих товарів по ланцюгах постачання; наявна підміна товарних позицій у суб'єктів господарювання, котрі здійснили первинну в ланцюгу нереальну поставку (продаж) ідентифікованого за найменуванням (характеристиками) товару, зокрема придбання одного товару та реалізація іншого; неможливість підтвердження факту транспортування (пересилки) товару, у зв'язку із наявністю ряду невідповідностей між видатковими накладними та документами, що підтверджують транспортування товару; відсутність підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Львівська пивна компанія» із контрагентами-постачальниками, з врахуванням інформації отриманої з даних Єдиного реєстру судових рішень; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів чи орендованих фондів, технічного персоналу, виробничого активу, транспортних засобів, тощо). За таких обставин вважає, що викладені в акті перевірки від №543/14.2/33285781 від 08.04.2019 висновки є обґрунтованими, відповідно прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення №0006191402 від 25.04.2019 є правомірним і підстав для задоволення позову немає.
Ухвалою від 18.06.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
11.07.2019 представник позивача подав відповідь на відзив.
24.07.2019 представником відповідача подано заперечення.
20.08.2019 позивачем подано письмові пояснення.
Ухвалою від 21.08.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою від 09.09.2019 суд відмовив у задоволені клопотання позивача про залучення третіх осіб.
Ухвалою від 16.10.2019 суд задовольнив клопотання відповідача, та замінив відповідача з ГУ ДФС у Львівській області на ГУ ДПС у Львівській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Просив суд у задоволені позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТзОВ «Львівська пивна компанія» зареєстроване, як юридична особа, 16.12.2004, код ЄДРПОУ: 33285781. Місцезнаходження: 79069, м.Львів, вул.Шевченка, 323.
Видами економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код КВЕД 46.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); оптова торгівля напоями (основний) (код КВЕД 46.34); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.39); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (код КВЕД 78.30); надання інших допоміжних комерційних послуг (код КВЕД 82.99); оптова торгівля відходами та брухтом (код КВЕД 46.77); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11); роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.42); роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення (код КВЕД 47.43); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); складське господарство (код КВЕД 52.10); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем (код КВЕД 62.09); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); рекламні агентства (Код КВЕД 73.11); дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (код КВЕД 73.20).
На підставі направлень від 04.03.2019 №2290, №2291, №2292, №2293 та №2294, виданих ГУ ДФС у Львівській області, згідно з підп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, підп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, наказу ГУ ДФС у Львівській області від 20.02.2019 №1172 проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Львівська пивна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено акт від 08.04.2019 №543/14.2/3328781 (далі - акт перевірки від 08.04.2019).
У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем, зокрема, за І квартал 2018 року вимог п.44.1 ст.44, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та п.5П (с)БО 15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2701300 грн.
18.04.2019 позивач подав до ГУ ДФС у Львівській області заперечення на акт перевірки.
25.04.2019 ГУ ДФС у Львівській області листом №23022/410/14.2-12 надано позивачу відповідь про те, що за результатами розгляду заперечення відповідач вважає висновки акта перевірки правомірними та такими, що відповідають нормами чинного законодавства, тому заперечення ТзОВ «Львівська пивна компанія» від 18.04.2019 №463 залишено без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 25.04.2019 прийнято податкове-повідомлення рішення №0006191402, яким ТзОВ «Львівська пивна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3379625,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2701300,00 грн. та штрафними санкціями - 675325,00 грн.
Зі змісту акта перевірки та пояснень представників сторін судом встановлено, що контролюючий орган в акті перевірки констатує відсутність підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Львівська пивна компанія» із контрагентом ТзОВ «Вірлент компані», та стверджує про безоплатне одержання позивачем товару. ГУ ДФС у Львівській області дійшло висновку про те, що контрагенти-постачальники ТзОВ «Вірлент компані», як «продавці», не здійснюють господарської діяльності та функціонують лише для формування неправомірної податкової вигоди у «покупців», тим самим створюючи передумови для неправомірного формування останнім податкового кредиту. Згідно з проведеним аналізом даних ІС «Податковий блок» підсистеми «Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України» (ЄРПН) відповідачем встановлено відсутність придбання по ланцюгу продажу олії (неможливо встановити походження товару), яке в подальшому реалізовано ТОВ «Львівська пивна компанія».
Також, як на підтвердження нереальності здійснення господарських операцій ТзОВ «Вірлент компані» та ТзОВ «Львівська пивна компанія» за період 2018 рік, відповідач посилається на наступні факти:
- відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій;
- відсутність виробників реалізованих товарі по ланцюгах постачання; наявна підміна товарних позицій у субєктів господарювання, котрі здійснили первинну в ланцюгу нереальну поставку (продаж) ідентифікованого за найменуванням (характеристиками) товару, зокрема придбання одного товару та реалізація іншого;
- неможливість підтвердження факту транспортування (пересилки) товару, у зв'язку із наявністю ряду невідповідностей між видатковими накладними та документами, що підтверджують транспортування товару;
- відсутність підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Львівська пивна компанія» із контрагентами-постачальниками, з врахуванням інформації отриманої з даних Єдиного реєстру судових рішень;
- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів чи орендованих фондів, технічного персоналу, виробничого активу, транспортних засобів, тощо);
- відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарських операцій, а саме: власних чи орендованих основних фондів, технічного персоналу, виробничого активу, транспортних засобів, тощо.
За результатами зібраної інформації відповідач дійшов висновку, що перевіркою не встановлено даних і фактів, що доводять реальність задокументованих господарських операцій між ТзОВ «Львівська пивна компанія» та контрагентом - постачальником ТзОВ «ВІРЛЕНТ КОМПАНІ», у зв'язку із відсутністю факту (джерела) законного ведення в обіг задокументованих товарів, а саме олії соняшникової.
Таким чином, відповідач вважає, що перевіркою ТзОВ «Львівська пивна компанія» не підтверджено реальність виконання операцій з контрагентом постачальником ТзОВ «ВІРЛЕНТ КОМПАНІ» за січень 2018 року.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача визначений йому відповідачем розмір грошових зобов'язань є надуманим і безпідставним, оскільки не ґрунтується ані на первинних документах ТзОВ «Львівська пивна компанія», ані на документах його бухгалтерського обліку. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Даючи оцінку доводам позивача та відповідача з приводу спірних правовідносин суд встановив таке.
01.11.2017 між ТзОВ «Львівська пивна компанія» (покупець) та ТзОВ «ВІРЛЕНТ КОМПАНІ» (постачальник) укладено договір поставки №01/11.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність продавця олію соняшникову (сиру, нерафіновану, першого ґатунку, суміш пресованої та екстракційної, із соняшнику врожаю 2017 року) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Згідно з п.п.2.1, 2.1 вказаного договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, а також строк поставки партії товару, а також строк поставки партії товару, що є предметом цього договору, визначаються у додатках до цього договору. Вартість одиниці товару та вартість партії товару визначається у додатках цього договору.
Так, відповідно до п.2.4 договору, під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, акти приймання-передачі, узгоджені постачальником, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину договору.
Пунктом 4 договору визначено умови оплати. Відповідно до п.4.1 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Суд встановив, що на виконання договору поставки №01/11 від 01.11.2017 продавець передав товар на загальну суму 18008669,40 грн. (з яких ПДВ - 3001444,90 грн.). Вказаний товар отримано та оплачено в повному обсязі.
Дана господарська операція підтверджується договором поставки №01/11 від 01.11.2017, специфікаціями по договору поставки №01/11 від 01.11.2017, а саме №7 від 15.01.2018, №8 від 20.01.2018 та №9 від 23.01.2018, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, що складені до договору поставки №01/11 від 01.11.2017, банківською випискою про рух коштів, які наявні в матеріалах справи.
З аналізу вказаних вище видаткових накладних та актів приймання-передачі, що складені до договору поставки №01/11 від 01.11.2017, судом встановлено, що такі підписані зі сторони покупця ТзОВ «Львівська пивна компанія» Гордус К.В.
Судом встановлено, що 01.10.2017 між ТзОВ «Львівська пивна компанія» (сторона 1) та ОСОБА_2 (сторона 2) укладено цивільно-правовий договір.
Згідно з п.п.1.1 - 1.3 вказаного договору сторона 1 доручає, а сторона 2 бере на себе зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги) по отриманню товарно-матеріальних цінностей товариства. Виконання робіт (надання послуг) має відповідати вимогам, які висуваються до даного виду робіт (послуг). Відносини, які виникають з укладанням даного договору, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного права.
Водночас, на вимогу суду позивачем не подано доказів оплати послуг за вказаним договором, а також сплати податків та єдиного соціального внеску з виплаченого фізичній особі доходу.
З метою реалізації господарської діяльності, та продажу придбаного у ТзОВ «Вірлент компані» товару, між ТзОВ «Львівська пивна компанія» (як Комітентом) та ПП «Н.В.Плюс» (як Комісіонером), укладено договір комісії сільськогосподарської продукції від 01.11.2017 №01/11-1К.
Згідно з п.1.1 цього договору, Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії: - здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить Комітенту на праві власності. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до дійсного договору; - укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента, а також діяти в інтересах Комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, які необхідні для виконання доручень Комітента.
Окрім цього, між ТзОВ «Львівська пивна компанія» та ПП «Н.В.Плюс» укладено додаток №7 від 15.01.2018, додаток №8 від 20.01.2018 та додаток №9 від 323.01.2018 до договору комісії сільськогосподарської продукції від 01.11.2017 №01/11-1К.
На виконання вказаного договору ТзОВ «Львівська пивна компанія» поставлено на термінал ТзОВ «Евері», адреса: вул.Громадянська, 17, м.Миколаїв, товар «олія соняшникова».
Вказана господарська операція підтверджується наступними документами: договором №01/11-1К комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 01.11.2017; додатками №7 від 15.01.2018 із актами приймання передачі, №8 від 20.01.2018 із актами приймання передачі, №9 від 23.01.2018 із актами приймання передачі; товарно-транспортними накладними.
Товар, поставлений на термінал ТзОВ «Евері» придбано у ТзОВ «Вірлент Компані», що документально підтверджується наданими до позовної заяви документами.
Цей товар було поставлено для Notley Business Limited lkz Otexcim Traiding Limited, Експортер ПЛ «Н.В.Плюс» по договору комісії від 01.11.2017 №01.11 - IK.
В подальшому, для виконання обов'язків за договором №01/11-1К комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 01.11.2017, ПП «Н.В. Плюс» уклало контракт №0695/18 від 03.09.2018 з MONTGOMERY SALES LP, Ireland.
За умовами цього контракту ПП «Н.В.Плюс» взяло на себе зобов'язання передати MONTGOMERY SALES LP товар позивача через термінал ТзОВ «Евері».
На виконання вказаного контракту та з урахуванням того, що фактично товар вже знаходився у ТзОВ «Евері», ПП «Н.В.Плюс» направило лист на адресу ТзОВ «Евері» з проханням здійснити відвантаження наявного товару на адресу MONTGOMERY SALES LP, Ireland.
Вказана операція відбулась, що підтверджується реєстрацією ВМД №UA504120/2018/107661 (попередня ВМД) від 19.09.2018 та ВМД №UA504120/2018/107921 і №UA504120/2018/107922 на загальну кількість товару в розмірі 781259 кг.
Даючи оцінку вказаним документам, суд враховує таке.
Відповідно до підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відповідно до підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За правилами п.137.1 ст.137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 Кодексу.
Предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують здійснення господарської операції.
Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, за змістом п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами для відображення результатів господарської операції у податковій звітності є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, видаткових та податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд встановив, що між позивачем (Замовник) та його контрагентом ТзОВ «Вірлент Компані» було укладено договір поставки, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність продавця олію соняшникову (сиру, нерафіновану, першого ґатунку, суміш пресованої та екстракційної, із соняшнику врожаю 2017 року), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Податковий орган в акті перевірки від 08.04.2019 не заперечує факт отримання позивачем товару (олії соняшникової) та подальшу реалізацію його за експортною операцією. Водночас, відповідач зазначає про неможливість придбання його у ТзОВ «Вірлент компані», а тому вказує, що такий товар отримано позивачем безоплатно, що, в свою чергу, зобов'язує його врахувати вартість цього товару при визначенні «доходу» за правилами ведення бухгалтерського обліку.
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими такі висновки контролюючого органу у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги - це, зокрема, товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.
Пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, визначає, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з п.21 вказаного Положення, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
З аналізу наведених норм слідує, що встановлення факту отримання ТзОВ «Львівська пивна компанія» доходу у вигляді безоплатного набуття активів можливе виключно за підтвердження факту зростання капіталу ТзОВ «Львівська пивна компанія» шляхом збільшення його активу або зменшення зобов'язання.
Однак, за результатом взаємовідносин з ТзОВ «Вірлент Компані» по договору поставки №01/11 від 01.11.2017 у ТзОВ «Львівська пивна компанія» збільшення активу/зменшення зобов'язання перед ТОВ «Вірлент Компані» не відбулось, жодних посилань на докази чи обґрунтування протилежного оскаржуваний акт перевірки не містить.
ТзОВ «Львівська пивна компанія» було оплачено придбаний у ТзОВ «Вірлент Компані» згідно вказаного договору товар у сумі 15007224,50 грн. (крім цього ПДВ - 3 001 444,90 грн.) (про що свідчать додані банківські виписки про рух коштів позивача за вказаний період, які наявні в матеріалах справи). Вказане не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки від 08.04.2019.
Суд вважає, що така операція спричинила реальні зміни в фінансовому стані, активах та пасивах ТзОВ «Львівська пивна компанія», а саме призвела до зменшення активу товариства на суму оплаченого товару.
Таким чином, висновок контролюючого органу про безоплатне одержання ТзОВ «Львівська пивна компанія» у ТзОВ «Вірлент Компані» товару, не ґрунтується на об'єктивних фактах та спростовується первинними документами, які контролюючим органом не взято до уваги при складанні Акту перевірки.
Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема: договорами, рахунками про оплату, актами приймання-передачі робіт (надання послуг), актами надання послуг, звітами про виконання замовлення, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Оцінивши подані позивачем докази за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Основні доводи відповідача ґрунтуються на висновках, які є похідними від інформації щодо контрагента позивача, а саме щодо недобросовісності суб'єктів господарювання по ланцюгу придбання товару.
Суд не враховує посилання відповідача на наявність на стадії досудового розслідування кримінального провадження №420118020000000147 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, Кримінального кодексу України та кримінального провадження №420118200000000147, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, Кримінального кодексу України, відносно контрагентів ТзОВ «Вірлент Компані», а саме: ТзОВ «Компанія ВБРО» та ТзОВ «ОІЛ МІРАЖ», оскільки вказане в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.
В той же час, слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Більше того, в силу вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі.
Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.
Твердження відповідача про відсутність у ТзОВ «Вірлент компані» необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів, самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємства як платника податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).
Поряд з цим, як зазначено Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 (справа №804/5541/16), податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто у разі підтвердження реального характеру надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
А тому, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Між тим, суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №1340/4179/18 за позовом ТзОВ «Львівська пивна компанія» до ГУ ДФС у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТзОВ «Вірлент Компані», ПП «Н.В.Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановлено реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ «Львівська пивна компанія» з ТзОВ «Вірлент компані» по договору поставки №01/11 від 01.11.2017. Дане рішення набрало законної сили.
Застосовуючи приписи ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд враховує, що вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між ТзОВ «Львівська пивна компанія» та ТзОВ «Вірлент Компані». При цьому, взаємовідносини ґрунтувалися на тих самих договорах, що є предметом судового дослідження у даній справі, та у той самий період, що перевіряється у даній справі.
А тому вказане не доказується при розгляді цієї справи.
Таким чином, оцінюючи доводи сторін, описані вище, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер спірних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача. Разом з тим, досліджені у судовому засіданні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з придбання товару мали реальний характер. До того ж положеннями ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відтак, викладені в акті перевірки від 08.04.2019 висновки контролюючого органу, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не можуть бути взяті судом до уваги. Попри це, будь-яких інших доказів на обґрунтування правомірності вищезазначених висновків представник відповідача на надав та суд не встановив.
Разом з тим, суд враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та
Висновки суду у даній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 (справа №826/576/16) та від 14.112018 (справа №826/19390/14).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006191402 від 25.04.2019 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача.
Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області форми «Р» №0006191402 від 25.04.2019, яким ТзОВ «Львівська пивна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3379625,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2701300,00 грн. та штрафними санкціями - 675325,00 грн. слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 19210,00 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням №4488 від 08.05.2019.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» №0006191402 від 25.04.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3379625,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2701300,00 грн. та штрафними санкціями - 675325,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія» (місцезнаходження: 79069, м.Львів, вул.Шевченка, 323, ЄДРПОУ 33285781) судовий збір в сумі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 11.11.2019.
Суддя Р.І. Кузан