справа№1.380.2019.002899
про відмову у винесенні додаткового рішення
11 листопада 2019 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 . про ухвалення додаткового судового рішення по справі №1.380.2019.002899 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
10.06.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2016 року №4268-13. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 31.07.2017 року №1696-13. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.02.2019 року №0009-5013-1304. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить: стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 17109,29 грн.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що у зв'язку з розглядом справи, позивачем було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 17109,29 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 16.10.2019 року та прибутковим касовим ордером на перерахування коштів за надання правової допомоги, тому на підставі викладеного, просить стягнути з відповідача зазначені судові витрати.
Вищевказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 11.11.2019 року.
У судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду заяви, що підтверджується матеріалами справи. 11.11.2019 року представником позивача до суду подано клопотання про розгляд заяви за його відсутності.
Разом з тим, 11.11.2019 року через канцелярію суду представником відповідача подано письмові заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій зазначено, що Головне управління ДФС у Львівській області не погоджується з доводами представника позивача, викладеними у заяві. Відповідач наголошує, що згідно акту наданих послуг від 16.10.2019 була зазначена правова допомога, яка стосується безпосередніх професійних помилок адвоката під час надання правової допомоги, а саме : незрозуміло, що за установа «ДФС України у Львівській області», п.5 зазначено про «Інформування управління ДФС України у Львівській області про направлення скарги на ДФС України» (незрозуміла правова дія), п.7 «Підготовка клопотання про залишення позову поданого ДФС без руху» (незрозуміла процесуальна дія). Відтак, просить суд відмовити в задоволені заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ГУ ДФС у Львівській області судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши дану заяву представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 ст.252 КАС України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Судом встановлено, що до заяви представником позивача подано копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги №01-06/03-2019 від 06.03.2019 тарифи та послуги, копію акту наданих послуг від 16.10.2019 №01-16/10/19, копія переліку послуг наданих адвокатом Безрядіним О.В. за договором №01-06/03-2019 від 06.03.2019. копія прибуткового касового ордеру №1610 від 16.10.2019 року.
Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої зазначеної норми для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини четвертої вищевказаної статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Як зазначалось судом, позивачем надано копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги №01-06/03-2019 від 06.03.2019 тарифи та послуги, копію акту наданих послуг від 16.10.2019 №01-16/10/19, копію переліку послуг наданих адвокатом Безрядіним О.В. за договором №01-06/03-2019 від 06.03.2019, копію прибуткового касового ордеру №1610 від 16.10.2019 року на суму 17 109,29 грн.
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).
Для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.
Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, встановлено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,
Пунктами 1, 2, 4 ч.3 вказаного вище Порядку передбачено, що самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.
Записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку).
Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а, Суд зазначив наступне: ". Враховуючи набрання чинності з 15 грудня 2017 року нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України та запровадження положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218…".
Суд зауважує, що дана справа належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, розгляд зазначеної категорії справ не передбачає формування значної доказової бази, а відтак, підготовка заяв по суті такої справи об'єктивно не потребує значних витрат часу, обсягу юридичної та технічної роботи.
З акта наданих юридичних послуг № 01-16/10/19 від 16 жовтня 2019 року встановлено, що адвокатом Безрядіним О.В. надано позивачу такі послуги: підготовка та підписання договору про правову допомогу, усна консультація та з'ясування всіх обставин, що стали підставою для звернення за допомогою; підготовка адвокатського запиту до ДФС України у Львівській області; збір доказової бази та підготовка адвокатського запиту в сервісний центр МВС; підготовка скарги на ДФС України щодо прийнятих податкових повідомлень-рішень; інформування управління ДФС України у Львівській області про направлення скарги на ДФС України; підготовка адміністративного позову та направлення до суду; підготовка клопотання про залишення позову поданого ДФС без руху; участь в судовому засіданні.
Судом встановлено, що вищевказаному акті наданих послуг незрозумілим є п. 2 що за установа «ДФС України у Львівській області", п.5 "Інформування управління ДФС України у Львівській області про направлення скарги на ДФС України» (незрозуміла правова дія), п.7 "Підготовка клопотання про залишення позову поданого ДФС без руху" (незрозуміла процесуальна дія).
Відтак, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз судової практики, формування правової позиції та підготовка заяв по суті справи, на які за розрахунками адвоката витрачено час, на переконання суду, не відповідає рівню складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Вказані вище обставини свідчать про документальну непідтвердженість понесених відповідачем витрат на правничу допомогу та наявність підстав для залишення його заяви без задоволення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (№11-562ас18) суд наголосив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як зазначено в абзаці 268 Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Долучена ж до заяви копія прибуткового касового ордеру №1610 від 16.10.2019 року не підтверджує ані сплату коштів позивачем, ані внесення їх на розрахунковий рахунок адвоката або інше підтвердження фактичного отримання цих коштів адвокатом.
З огляду на зазначене, підстави для ухвалення додаткового судового рішення у справі відсутні, тому заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.44, 132, 134, 139, 143, 248, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №1.380.2019.002899 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулкевич І.З.