справа№1.380.2019.001562
12 листопада 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання перерахувати пенсію,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016.
Ухвалою від 08.04.2019 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, протиправно на думку позивача, здійснив перерахунок його пенсії зменшивши її основний розмір з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. ОСОБА_1 вважає відмову ГУПФУ у Львівській області щодо здійснення перерахунку та виплати в подальшому пенсії з врахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 протиправною та такою що порушує його законні права та інтереси.
ОСОБА_1 зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. А внесені зміни до законодавства щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а згодом 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Також позивач вказує на той факт, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. В той час, як відповідач під час визначення розміру пенсії позивача та її перерахунку застосував норму закону, яка регулює умови призначення пенсій за вислугу років, тобто пенсій, які отримуються особою вперше.
ГУПФУ у Львівській області 02.05.2019 за вх. №15054 надало відзив на позовну заяву. На заперечення позовних вимог зазначено, що твердження позивача щодо проведення йому перерахунку пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення не можуть братися до уваги, оскільки відповідно до норм законодавства чинних на момент перерахунку пенсії максимальний її розмір обчислений відповідно до статті 13 Закону України №2262 не може перевищувати 70% відповідних сум.
Позивач 07.05.2019 за вх. №15479 надав відповідь на відзив, у якій зазначив що законодавством визначено, що розмір пенсії в залежності від вислуги років встановлюється тільки на момент призначення пенс, а не на момент її перерахунку. Дані обстави, на переконання позивача підтверджують протиправність дій ГУПФУ у Львівській області.
Ухвалою судді від 22.05.2019 задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18.
30.10.2019 судом на задоволення клопотання позивача винесено ухвалу про поновлення провадження у справі.
При вирішенні даного спору судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З витягу з наказу Управління МВС України у Львівській області №111о/с від 23.03.1998 вбачається, що підполковника міліції ОСОБА_1 , помічника начальника відділу - оперативного чергового частини чергової лінійного відділу в аеропорту «Львів» УМВСУ звільнено з органів внутрішніх справ у відставку.
ОСОБА_1 з 26.03.1998 призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992, виходячи з вислуги років (30 років 01 місяць 17 днів) у розмірі 85% грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення №91/14111 від 14.05.2019 та висновком про призначення пенсії.
07.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії вх.№194/м20. У своїй заяві позивач просив здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з врахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення права на перерахунок, тобто з 01.01.2016 відповідно до ст. 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військових служб та деяких інших осіб» у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України» від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103)виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Листом від 29.03.2019 №1094/м-20/07.05-06 ГУПФУ у Львівській області повідомило ОСОБА_1 , що за матеріалами пенсійної справи йому призначено та виплачувалася пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції чинній на дату призначення пенсії у розмірі 85 % грошового забезпечення. Відповідно до Постанови №103, та Закону України №1166-VІІ від 27.03.2014 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» яким внесено зміни до вищевказаного закону, ГУПФУ у Львівській області було здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням внесених змін, які передбачають, що максимальний розмір пенсії не може становити більше 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними вказані дії ГУПФУ у Львівській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно із матеріалами справи, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до Постанови КМУ № 103, та її основний розмір склав 70 % від грошового забезпечення.
Надаючи оцінку посиланням позивача на протиправність дій відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру пенсії із 85 % грошового забезпечення до 70%, то суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Таким чином, з 01.10.2011 положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.
В подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 за №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, де число 80 замінили на число 70 (максимальний розмір пенсії), що на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70 % від грошового забезпечення.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Відтак, до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.
Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі Постанови № 103, управління пенсійного фонду застосувало норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.
Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Вказана позиція, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17, провадження № К/9901/849/17).
В рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18) Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 залишене без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18).
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій управління пенсійного фонду щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 85 % на 70 % при проведені її перерахунку на підставі Постанови № 103 та, відповідно, про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 1 січня 2016 року, виходячи з 85 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп, згідно квитанції № 13 від 03.04.2019.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 12.11.2019.
Суддя В.М. Сакалош