Іменем України
12 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4490/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконними дії та скасування постанови про накладення штрафу від 02 жовтня 2019 року ВП № 59136800,
16 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконними дії та скасування постанови про накладення штрафу від 02 жовтня 2019 року ВП № 59136800.
В обґрунтування зазначено, що 07 жовтня 2019 року надійшла постанова про накладення штрафу по виконавчому провадженню № 59136800 від 02 жовтня 2019 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 360/3355/18, виданого 03 квітня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом.
30 листопада 2018 року до управління надійшло рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2019 року у справі № 360/3355/18 за позовом ОСОБА_1 , яким позовні вимоги позивача задоволено частково, зобов'язано управління поновити ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року виплату раніше призначеної пенсії за віком та звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2019 року в частині виплати пенсії позивачу за один місяць, ОСОБА_1 нарахована пенсія в розмірі 1653,81 гривень та сплачена 25 січня 2019 року на рахунок стягувана відкритий у ТВБВ ЛОУ АТ «Ощадбанк».
Окрім того на виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року виплату раніше призначеної пенсії за віком управлінням поновлено виплату пенсії. Пенсія за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 01 лютого 2019 року по 31 березня 2019 року нарахована на тип відомості 8 (борги за рішенням суду) та буде виплачено на умовах окремого порядку.
З метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року управлінням направлено лист до Пенсійного фонду України з проханням надати дозвіл на проведення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 01 лютого 2019 року по 31 березня 2019 року.
Отже, на момент винесення постанови про накладання штрафу за невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2019 року вчинено дії щодо його виконання.
Негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.
Таким чином, позивач на підставі Закону України “Про виконавче провадження” не погоджується з постановою державного вихонавця про накладення штрафу від 02 жовтня 2019 року, вважає її безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню.
12 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 50-54) в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю. У відзиві зазначено, що 15 травня 2019 року на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року № 360/3355/18 про зобов'язання Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року виплату раніше призначеної пенсії за віком.
16 травня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
На адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від боржника з якої встановлено, що рішення суду не виконано.
02 жовтня 2019 року державним виконавцем, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн.
Відсутність фінансування Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області не доведена документально, не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.
Позивачем не вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі.
Отже, дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є правомірними та відповідають нормам Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 15-16).
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 04 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).
Позивач участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 48).
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 49), просив суд розглянути справу без його участі (арк. спр. 54).
Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 01 серпня 2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року виплату раніше призначеної пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.
На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2019 року, 03 квітня 2019 року видано виконавчий лист (арк. спр. 56-57).
16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа № 360/3355/18 (арк. спр. 55).
Постановою державного виконавця від 16 травня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59136800 (арк. спр. 59).
Листом від 28 травня 2019 року № 3303/07-22/30 «Щодо виконання виконавчого листа № 360/3355/18 виданого 03 квітня 2019 року на користь ОСОБА_1 » позивач повідомив відповідача, що управлінням, на підставі розпорядження від 06 грудня 2018 року проведено поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії січень 2019 року у розмірі 1653,81 грн. Зазначена сума пенсія нарахована та виплачена ОСОБА_1 25 січня 2019 року. У квітні 2019 року ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 1653,81 грн. У травні 2019 року ОСОБА_1 також нарахована пенсія у розмірі 1653,81 грн. Виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з квітня 2019 року отримує на картковий рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк». Сума пенсії, яка не виплачена за минулий період з 01 серпня 2018 року по 31 травня 2019 року включно розрахована і (складає 12410,70 грн) буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України (арк. спр. 60-62).
03 червня 2019 року позивач направив до Пенсійного фонду України лист з проханням надати дозвіл на проведення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 01 лютого 2019 року по 31 березня 2019 року (арк. спр. 12).
У зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем 02 жовтня 2019 року винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 6, 28, 40, 73).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.
Як зазначає Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551) та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 85450386).
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
Так, дослідженням мотивувальної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року встановлено, що суд під час розгляду та вирішення адміністративної справи № 360/3355/18 дійшов висновку, що положення Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», у правовідносинах, що виникли між Білокуракинським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Луганської області та ОСОБА_1 є незастосовними.
Відповідно, суд вважає, що Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області безпідставно та всупереч рішення суду у справі № 360/3355/18 продовжує поширювати положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», на правовідносини, що виникли між сторонами виконавчого провадження.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», жодним чином не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням.
Однак, як вже вище вказано, зважаючи на відсутність фінансування Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на виконання рішення суду у справі № 360/3355/18, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям державним виконавцем постанови (рішення) про накладення штрафу, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 02 жовтня 2019 року ВП № 59136800 про накладення штрафу.
Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн.
Враховуючи те, що управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дії та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 02 жовтня 2019 року ВП № 59136800 про накладення на Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області штрафу у розмірі 5100,00 грн.
У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу відмовити.
Стягнути на користь Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Історична, 81, ЄДРПОУ 41246789) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, ЄДРПОУ 34941884) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.В. Смішлива