про залишення позовної заяви без руху
11 листопада 2019 року м. Київ № 367/6706/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби
Головного територіального управління юстиції у Київській області
про визнання протиправними дій,
21.09.2018 до Ірпінського міського суду Київської області звернулось Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:
- скасувати Постанову про накладення штрафу від 22.08.2018 про накладення штрафу у сумі 5 100 грн. 00 коп. складену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Подольським А.А.
Крім того, разом з позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову, де зокрема Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області просить суд в порядку забезпечення позову винести ухвалу про зупинення дії постанови про накладення штрафу від 22.08.2018 складену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Подольським А.А.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08.10.2019 адміністративну справу №367/6706/18 за позовом Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанов про накладення штрафу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
07.11.2019 вказана адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7.11.2019 адміністративну справу передано на розгляд головуючому - судді Пановій Г.В.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 11 частини п'ятої статті 160 кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, позивачем всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено ні в позовній заяві, ні в окремій заяві про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною-особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1921 грн.
При цьому, позивачем, який не входить до визначеного статтею 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI переліку осіб, що звільняються від сплати судового збору, не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд звільнити Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області від сплати судового збору, обґрунтовуючи це тим, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, Верховний суд постановою від 18.01.2018 у справі № 565/256/15-ц дійшов висновку, що оскільки виконавче провадження є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, за яку сплачено судовий збір, та в якій провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби не відкривається, то за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця судовий збір не сплачується.
Згідно з статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Норми вказаних статей встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Тобто, умовою застосування судом положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України є такий майновий стан сторони, що суттєво ускладнює або взагалі позбавляє особу можливості оплатити судовий збір.
Слід зазначити, що судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.
Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини «Справа Ейрі» від 09.10.1979).
Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Суд зазначає, що позивач не включений до числа осіб, звільнених від оплати судового збору при подачі позовів, зокрема, до адміністративного суду, що прямо передбачено Законом України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позову), а тому є платником судового збору на загальних підставах.
Крім того, суд вбачає за доцільне зазначити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).
Більш того, суд звертає увагу, що доводи заявника про майновий стан сторони та те, що кошти управління відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України можуть бути використані тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22.05.2015 № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, суд відхиляє посилання заявника як на підставу для звільнення від сплати судового збору на постанову Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 565/256/15-ц, оскільки встановлені в ній обставини жодним чином не пересікаються із правовідносинами в межах заявленого позивачем позову, а також суд констатує, що в даному випадку позивачем заявлений адміністративний позов, предметом якого є скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Титова С.І. про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692, 00 грн. від 05.04.2019 по виконавчому провадженню 58805552, а не скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби тощо.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору. Окрім того, жодними засобами доказування (документально підтверджуючі докази) наявності чи відсутності коштів на рахунках заявника останнім суду не підтверджено взагалі.
Відповідно до положень частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Як вбачається з позовної заяви, вона підписана головою комісії з припинення управління - ОСОБА_1 .
Однак до матеріалів справи не додано жодних документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності (повноважень) ОСОБА_1 діяти як Голова комісії з припинення управління станом на час звернення з даним позовом до суду. А саме 20.09.2018.
Слід також зауважити, що відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Однак, у даному випадку встановити обсяг повноважень ОСОБА_1 на підписання даного позову від імені Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області не можливо, оскільки до матеріалів справи не долучено жодних доказів на підтвердження повноважень визначеної особи.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
- власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1921 грн.;
- документ на підтвердження повноважень ОСОБА_1 діяти як голова комісії з припинення Ірпінського об'єданого управління Пенсійного фонду України Київської області станом на час звернення з даним позовом до суду, а саме 20.09.2018.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області до Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними дій, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.