ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" листопада 2019 р. справа № 300/1788/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2019,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см3, 2013 року випуску, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00276 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури № 1900881 від 15.03.2019 переказав на банківський рахунок продавця - нерезидента повну вартість автомобіля в сумі 4000,00 EUR через банківську установу, про що отримав відповідні документи, а саме: квитанцію від 15.03.2019. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартість транспортного засобу. Декларант позивача надав відповідачу за його запитом декларацію країни відправлення № 19PL412020Е0169154 від 23.03.2019, квитанцію про банківський переказ від 15.03.2019 та рахунок-фактуру № 1900881 від 15.03.2019, що підтверджують вартість транспортного засобу марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 . Відтак, вважає позивач, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 4000,00 EUR до 5850,00 EUR суттєво порушує права позивача. ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019.
Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
02.10.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.09.2019 № 1062/09-70-10-24 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиву представник відповідача зазначила, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см3, 2013 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не подано документів, що підтверджує сплату коштів за вказаний автомобіль відповідно до заявленої митної вартості. Під час проведення митних формальностей автомобіля щодо автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 автоматичною системою аналізу і управління ризиками визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. На підставі наведеного посадовою особою митниці 26.03.2019 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь декларант надав відповідачу декларацію країни відправлення № 19PL412020Е0169154 від 23.03.2019, квитанцію про банківський переказ від 15.03.2019, рахунок-фактуру № 1900881 від 15.03.2019 та повідомив про неможливість надати інші документи, що підтверджують заявлену вартість товару. Представник відповідача зазначила, що в товаросупровідних документах та в акті огляду транспортного засобу відсутні відомості про пошкодження автомобіля, що могли б вплинути на його митну вартість. За вказаних обставин, Івано-Франківська митниця ДФС визначила митну вартість автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см3, 2013 року випуску за VIN - кодами в сумі 5850,00 EUR. За вказаних обставин відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 5850,00 EUR. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення такими, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.37-41).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
На підставі рахунку-фактури № 1900881 від 15.03.2019 ОСОБА_1 придбав в нерезидента - фірми Santing Europe Cars транспортний засіб: легковий автомобіль марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см3, 2013 року випуску, за ціною 4000,00 євро (а.с.12-13).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в інтересах позивача, подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206010/2019/408548 від 26.03.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см3, тип двигуна - дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 5, бувший у використанні, рік виготовлення 2013 (а.с.27).
В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунку-фактури № 1900881 від 15.03.2019, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом - фірмою Santing Europe Cars, за ціною 4000,00 євро.
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № UA206010/2019/408548 від 26.03.2019 було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура № 1900881 від 15.03.2019 (а.с.12-13); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/20651 від 24.03.2019 (а.с.54-55); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.12.2016 (а.с.14-17); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 04.05.2007 (а.с.28); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 13.01.2015 (а.с.29); інші некласифіковані документи ННТ 833048 від 15.03.2019; інші некласифіковані документи витяг з інтернет джерел від 26.03.2019; копія митної декларації відправлення № 19PL412020Е0169154 від 23.03.2019 (а.с.11); сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.005.48252-19 від 26.03.2019 (а.с.31).
Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, інспектор Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, зокрема документ про сплату коштів в розмірі 4000,00 євро.
Так, представник відповідача вказав, що з оцінки відомостей зазначених в електронній митній декларації № UA206010/2019/408548 від 26.03.2019 в митного органу виникли обґрунтовані сумніви через спрацювання ризиків бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено.
Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 26.03.2019 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.57).
На вказане електронне повідомлення декларант 27.03.2019 надав відповідачу декларацію країни відправлення № 19PL412020Е0169154 від 23.03.2019, квитанцію про банківський переказ від 15.03.2019, рахунок-фактуру № 1900881 від 15.03.2019 та повідомив про неможливість надати інші запитувані документи, що підтверджують заявлену вартість товару (а.с.47).
Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № UA206010/2019/408548 від 26.03.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00276. Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п'ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 5850,00". Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.8).
У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 5850,00 EUR (а.с.7).
28.03.2019 представник позивача звертався до Івано-Франківської митниці ДФС із заявою, в якій просив скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019 (а.с.10).
Листом № 605/10/09-70-19-30 від 04.04.2019 Івано-Франківська митниця ДФС повідомила позивача, що відсутні підстави для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000381/2 від 23.04.2019, оскільки до митної декларації № UA206010/2019/408548 від 26.03.2019 не було додано банківський платіжний документ, що стосується транспортного засобу марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 (а.с.18).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № UA206000/2019/000381/2 від 23.04.2019 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані декларантом позивача 26.03.2019 до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Як встановлено судом з матеріалів справи, єдиною підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, декларант позивача не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість легкового автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см3, 2013 року випуску.
Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою, та з цього приводу зазначає таке.
Відповідно до копії рахунку-фактури № 1900881 від 15.03.2019, ОСОБА_1 придбав 15.03.2019 в нерезидента - фірми Santing Europe Cars транспортний засіб: легковий автомобіль марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см3, 2013 року випуску, за ціною 4000,00 євро (а.с.12-13). Вказаний документ оформлений на бланку фірми Santing Europe Cars, містить усі необхідні реквізити сторін: фірми Santing Europe Cars та покупця - ОСОБА_1 . Водночас, рахунок-фактура № 1900881 від 15.03.2019 містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу - марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 .
Також рахунок-фактура № 1900881 від 15.03.2019 містить запис про ціну вказаного автомобіля - 4000,00 євро.
Окрім цього, квитанція АТ КБ «ПриватБанк» від 15.03.2019, яку було подано 27.03.2019 на вимогу відповідача, підтверджує факт переказу позивачем коштів в сумі 4000,00 євро на рахунок, який вказаний в реквізитах фірми Santing Europe Cars в рахунку-фактурі № 1900881 від 15.03.2019. При цьому, зазначена квитанція від 15.03.2019 також містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу - марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 (а.с.19).
Таким чином, вищевказані документи, на переконання суду, є належними платіжними документами, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації.
Суд звертає увагу на те, що рахунок-фактура № 1900881 від 15.03.2019 містить відомості щодо придбаного автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/20651 від 24.03.2019 (а.с.54-55); свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.12.2016 (а.с.14-17); митній декларації країни відправлення № 19PL412020Е0169154 від 23.03.2019 (а.с.11).
Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення транспортного засобу: автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару, зазначених у рахунку-фактурі № 1900881 від 15.03.2019, отриманих в установленому законом порядку.
За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.
Згідно з частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку із відсутністю у документах, поданих декларантом, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Окрім цього, суд звертає увагу що в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, зазначено, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідач в оскаржуваному рішенні від 27.03.2019 не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.
В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Враховуючи наведене, на переконання суду, посилання відповідача на відсутність банківського платіжного документу, як єдину підставу виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної митної вартості транспортного засобу та винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості є безпідставним та доводів позивача не спростовує.
При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:
- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;
- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв'язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.
Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача не подано доказів. Поданий представником відповідача витяг з Центральної бази даних щодо митної вартості подібних транспортних засобів сформований лише за період з 28.12.2018 року по 27.03.2019 року (а.с.68). Окрім цього, з вказаного витягу не можливо встановити, чи було митним органом враховано умови визначені в підпункті 7.53.8 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, а саме: комплектність, умови догляду, зберігання та використання, відновлення транспортного засобу.
Щодо доводів представник відповідача про відсутність в рахунку-фактурі № 1900881 від 15.03.2019 відомостей про пошкодження автомобіля, а тому відповідач не мав підстав для коригування вартості транспортного засобу марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , то суд вказує на безпідставність таких доводів з огляду на таке.
Згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/20651 від 24.03.2019 автомобіль марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , на час перетину кордону України містив такі пошкодження: лакофарбове покриття по кузову, сколи на капоті, пошкоджено оббивку салону та сидінь (а.с.30).
Будь-яких доказів про врахування працівниками відповідача зазначених пошкоджень наведеного автомобіля під час використання системи управління ризиками з метою визначення митної вартості товару, суду надано не було.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано суду розрахунку скоригованої суми митної вартості: 5850,00 євро, вказаної в рішенні про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019, які б давали можливість суду дослідити всі умови, необхідні згідно чинного законодавства для визначення розміру митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу.
Зміст письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято інформацію із зовнішніх джерел.
Суд ухвалою від 29.10.2019 витребував в Івано-Франківської митниці ДФС оформлений належним чином відповідний переклад українською мовою витягу з інформаційної системи "Superschwacke" щодо транспортного засобу, зазначеного в митній декларації № UA206010/2019/408548 від 26.03.2019.
На виконання зазначеної ухвали від 29.10.2019 відповідач надав письмові пояснення від 05.11.2019 № 1161/09-70-10-24, згідно яких представник Івано-Франківської митниці ДФС повідомив про відсутність можливості надати витяг з каталогу «Schwacke», оскільки доступ до даного програмного продукту через технічні причини заблокований (а.с.67).
З огляду на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (надалі - Методика), а також Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11 вересня 2015 року № 689 (надалі - Методичні рекомендації), суд зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).
На виконання статті 8 Закону України "Про судову експертизу" та статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.
Підпунктом 7.53.5 пункту 7.53 Методики визначено, що довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
У пункті 10 Додатку 8 "Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням" до Методики зазначений періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.
Зважаючи на відсутність витягу з програмного комплексу SuperSchwacke щодо автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 суд не має можливості з'ясувати, чи митна вартість такого транспортного засобу визначена з врахуванням ПДВ.
В свою чергу, згідно заяви позивача від 09.09.2019 податок на додану вартість не включений в загальну вартість автомобіля марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 , вказаної в рахунку-фактурі № 1900881 від 15.03.2019 (а.с.25-26).
При цьому, суд звертає увагу на статтю 141 Директиви Ради Європейського Союзу 2006/112/EU про спільну систему податку на додану вартість від 28.11.2006, згідно якої кожна Держава-член вживає конкретних заходів до забезпечення нестягнення ПДВ з придбання товарів у межах Співтовариства на їхній території, що здійснюється згідно зі Статтею 40, за дотримання певних умов.
Також суд зазначає, що за відсутності витягу з розрахунку вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke неможливо встановити чи були враховані показники технічного стану автомобіля, які згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів впливають на вартість колісного транспортного засобу.
Будь-яких доказів про врахування працівниками відповідача пошкоджень наведеного автомобіля, показників пробігу під час використання системи управління ризиками з метою визначення митної вартості товару, суду надано не було.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та з порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, а отже, не може бути визнано обґрунтованим та таким, що прийнято на підставі закону.
Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Обґрунтовуючи додатково правомірність винесення оскаржуваного рішення про коригування, представник відповідача у відзиві на позовну заяву звернув увагу суду на наявність розбіжностей в документах стосовно сплаченої вартості за придбаний автомобіль, однак, представник Івано-Франківської митниці ДФС не вказав, які саме розбіжності існують.
Суд звертає увагу відповідача на те, що єдиною підставою винесення рішення про коригування митної вартості слугувало неподання позивачем платіжних документів, які містять ідентифікуючі ознаки транспортного засобу та підтверджують вартість товару. На письмову вимогу Івано-Франківської митниці ДФС декларант позивача надав квитанцію від 15.03.2019 про переказ нерезиденту - фірмі Santing Europe Cars через банківську установу коштів в сумі 4000,00 євро за автомобіль марки Renault, модель Clio, номер кузова - НОМЕР_1 . За вказаних умов, враховуючи висновок суду про безпідставність і необґрунтованість сумніву митного органу в правильності визначення митної вартості товару виключно з цих обставин, - то, на переконання суду, доводи щодо будь-яких розбіжностей в документах, що зазначені представником відповідача лише у відзиві на позовну заяву, а не під час митного оформлення відповідачем ввезеного позивачем транспортного засобу, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, та не підтверджують правомірність дій та рішень відповідача.
Окрім цього, суд також вважає за необхідне звернути увагу на норму частини 2 статті 77 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Повідомлення відповідача про витребування додаткових доказів, картка відмови та рішення про коригування митної вартості не містять жодних відомостей щодо вищевказаних розбіжностей, а також вимоги про надання додаткових документів, окрім банківських платіжних документів, та, за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
Разом з цим, суд зазначає, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, зокрема, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості та ціну товару.
Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України у постанові від 17.12.2013 по справі № 21-439а13.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2019 належить задовольнити в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем подано суду квитанції про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі № 0.0.1446252920.1 від 23.08.2019 року в розмірі 768,40 грн. (а.с.3). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.
Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/000276/2 від 27.03.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39640261, місцезнаходження: вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, ідентифікаційний код - 39640261, вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76000.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.