11 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10941/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді Черноліхова С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути з відповідача на його користь 8606, 62 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час звільнення з військової служби не одержав кошти за неотримане речове майно. На своє звернення щодо проведення такої виплати отримав відмову. Разом з тим, військовою частиною НОМЕР_1 надано позивачу довідку, згідно з якою заборгованість за неотримане речове майно становить 8606, 62 грн., та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про необхідність виплати вказаної суми компенсації. Однак, 8606, 62 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачем виплачена не була, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
21 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить адміністративний позов залишити без задоволення. Вказує, що застосування частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яку посилається позивач, регулює виключно забезпечення військовослужбовців і жодним чином не стосується звільнених з військової служби осіб. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Тобто, таке виключення можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця. Під час звільнення з військової служби та проведення військовою частиною НОМЕР_1 усіх розрахунків і виплат ОСОБА_1 у позивача не виникало ніяких заперечень. Таким чином, твердження позивача про те, що він має право на виплату компенсації за неотримане речове майно, є помилковими.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді водія-заправника автомобільного відділення взводу забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира 30 окремої механізованої бригади від 16 травня 2019 року № 88-рс позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
З 18 травня 2019 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 117 від 18 травня 2019 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення (а.с. 9).
14 серпня 2019 року військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку № 136 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 , відповідно до якої сума грошової компенсації складає 8606, 62 грн. (а.с.11)
На підставі зазначеної довідки наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 202 від 22 серпня 2019 року внесено доповнення до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 117 від 18 травня 2019 року та викладено в такій редакції: "Виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 в сумі - 8606 (вісім тисяч шістсот шість) гривень 62 копійки" (а.с. 12).
Невиплата вказаної компенсації стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Частиною 2 статті 24 Закону №2232 визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №2232, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 9-1 Закону №2011, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
При цьому, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Крім того, відповідно до абзаців 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У даному випадку підставою звернення до суду слугувала невиплата відповідачем позивачу грошової компенсації вартості недоотриманого речового забезпечення відповідно до Порядку №178, у зв'язку з його звільненням з військової служби та припиненням службових відносин.
Суд зазначає, що фактично невиплата грошової компенсації сталась не з вини позивача, а у зв'язку з невиконанням відповідачем свої обов'язків щодо повного розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 813/1280/17.
Таким чином, відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його права, гарантованого статтею 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 178, а відтак позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно і стягнення такої компенсації у сумі 8606, 62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
У відповідності до частини 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 КАС України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (серед інших справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)), одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, та врахувавши позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 8606, 62 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 8606, 62 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов